Головуючого: Студенця В.І., суддів: Васищака І.М., Грека Б.М., за участю представників сторін позивача - Іваненко К.В. відповідача - не з'явився; третьої особи - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 у справі № 922/3756/15 за позовом Дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 про стягнення 34 073, 63 грн

Дочірнє підприємство "ФМ Ложістік Дніпро" (далі - ДП "ФМ Ложістік Дніпро") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6) про стягнення суми збитків у розмірі 34 073, 63 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2015 порушено провадження у справі № 922/3756/15 за позовом ДП "ФМ Ложістік Дніпро" до ФОП ОСОБА_6 про стягнення збитків у розмірів 34 073, 63 грн. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 (далі - ФОП ОСОБА_7.).

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Кухар Н.М.) від 31.08.2015 позовні вимоги задоволено повністю. Суд стягнув з ФОП ОСОБА_6 на користь ДП "ФМ Ложістік Дніпро" суму збитків у розмірі 34 073, 63 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., судді Бородіна Л.І., Плахов О.В.) від 26.01.2016 рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2015 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2016, ДП "ФМ Ложістік Дніпро" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2015.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не повністю досліджено обставини справи, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, судом також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У той час рішення місцевого господарського суду ухвалене у відповідності до норм чинного законодавства, враховуючи всі обставини справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.03.2016 касаційну скаргу ДП "ФМ Ложістік Дніпро" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.03.2016.

ДП "ФМ Ложістік Дніпро" через канцелярію суду 30.03.2016 подало додаткові пояснення.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ів Роше Україна" та ДП "ФМ Ложістік Дніпро" (експедитор) 15.06.2012 було укладено договір транспортного експедирування № 021ТК2, за умовами якого експедитор зобов'язався надавати клієнту, ТОВ "Ів Роше Україна", транспортно-експедиційні послуги на умовах доручення та за рахунок клієнта.

Між ДП "ФМ Ложістік Дніпро" (замовник) та ФОП ОСОБА_6 (виконавець) 18.08.2014 було укладено договір про надання транспортних послуг по Україні № 0169К4, за умовами якого виконавець зобов'язався доставити ввірений йому згідно замовлення вантаж до пункту призначення (або організувати доставку вантажу) у встановлений договором та додатками до нього строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язався сплатити за це перевезення встановлену плату (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 4.3. договору про надання транспортних послуг по Україні № 0169К4 від 18.08.2014, до обов'язків виконавця, зокрема, входить забезпечення збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі його у пункті призначення уповноваженій особі вантажоодержувача.

Сторона, яка порушила свої зобов'язання за договором відшкодовує потерпілій стороні всі заподіяні їй та належним чином підтверджені нею збитки, до яких, зокрема, відносяться штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт (послуг), вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, тощо (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.3. зазначеного договору, виконавець несе перед замовником повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу по кількості та цілісності після приймання його в пункті завантаження та до видачі його у пункті призначення уповноваженій особі вантажоодержувача.

Відповідно до умов договору транспортного експедирування № 021ТК2 від 15.06.2012 та замовлення ТОВ "Ів Роше Україна", ДП "ФМ Ложістік Дніпро" було організовано перевезення із залученням ФОП ОСОБА_6 від вантажовідправника - TOB "Ів Роше Україна" (Київська область, Бориспільський район, с.Дударків, вул.Леніна, 2/2) до магазинів "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованих за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4.

Згідно з п. 2.1. договору про надання транспортних послуг по Україні № 0169К4 від 18.08.2014, виконавець виконує (організує виконання) перевезення згідно заявок замовника. Заявки передаються шляхом факсимільного зв'язку, завіряються підписами уповноважених осіб та печатками обох сторін.

ДП "ФМ Ложістік Дніпро" 25.03.2015 було направлено ФОП ОСОБА_6 заявку № 208112 від 25.03.2015, яку той прийняв до виконання, що підтверджується його печаткою та підписом на копії заявки.

Відповідно до інформації, що містилася у заявці, на завантаження прибув автомобіль з державним номером НОМЕР_1 (водій - ФОП ОСОБА_7.), що підтверджується його підписом у товарно-транспортних накладних №№ 2984, 2985, 2986, 2987 від 25.03.2015.

Як стверджував позивач, що встановлено господарськими судами, під час завантаження товару питань щодо кількості та товарного вигляду товару у водія не було, про що свідчить відсутність будь-яких зауважень у товарно-транспортних накладних.

Після прибуття до першого пункту розвантаження (АДРЕСА_1), було виявлено, що пломба зірвана, а частина товару відсутня.

У зв'язку з цим, матеріально відповідальною особою, що прийняла вантаж, було складено Акт про виявлення недостачі продукції (товару) під час розвантаження автомобіля від 26.03.2015, а саме втрату товару у загальній кількості - 28 (двадцять вісім) ящиків або 5262 (п'ять тисяч двісті шістдесят дві) штуки.

По факту даної події водієм було надано пояснення та подано заяву в міліцію.

ДП "ФМ Ложістік Дніпро" було отримано претензію TOB "Ів Роше Україна" № 31-03 від 31.03.2015 на суму викраденого товару в розмірі 34 073, 63 грн, яку було задоволено позивачем у повному обсязі 05.05.2015, що підтверджується платіжним дорученням № 5767 від 05.05.2015.

Як вбачається з бухгалтерської довідки ТОВ "Ів Роше Україна" від 27.08.2015, вартість втраченого вантажу - 34 073, 63 грн, яка була зазначена у претензії і відшкодована позивачем, становить собівартість непоставленого втраченого товару, а саме парфумерно-косметичної продукції, на день фактичної втрати вантажу, тобто 25.03.2015.

Оскільки товар було втрачено під час перевезення ФОП ОСОБА_6, ДП "ФМ Ложістік Дніпро" на адресу відповідача була направлена претензія за № 931/15 від 20.04.2015 з вимогою компенсувати завдані збитки. Проте дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ДП "ФМ Ложістік Дніпро" до ФОП ОСОБА_6 про стягнення суми збитків у розмірі 34 073, 63 грн.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги виходив із того, що неналежне виконання з боку ФОП ОСОБА_6 встановленого п. 4.3. договору № 0169К4 від 18.08.2014 обов'язку щодо забезпечення збереження вантажу призвело до втрати частини товару, а тому свідчить про наявність вини в діях відповідача, як виконавця послуг з перевезення вантажу. Умовами згаданого договору передбачена повна матеріальна відповідальність виконавця перед замовником за збереження вантажу (п. 5.3. договору). На підставі встановлених обставин суд першої інстанції вважав, що ДП "ФМ Ложістік Дніпро" у повному обсязі доведено наявність вини ФОП ОСОБА_6 у невиконанні зобов'язань за вказаним договором, заявлена до стягнення сума збитків документально та матеріально обґрунтована, що надає позивачу право вимагати стягнення збитків з відповідача.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про відмову в позові, виходив з того, що ДП "ФМ Ложістік Дніпро" в порушення статті 33 ГПК України, не надало належних і допустимих доказів на підтвердження обставин здійснення спірного перевезення саме ФОП ОСОБА_6 та наявності його вини у втраті товару, а в матеріалах справи відсутні докази порушення прав позивача діями відповідача.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанцій необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.3 договору № 0169К4 від 18.08.2014 виконавець має право виконувати перевезення за цим договором із залученням третьої сторони. При цьому, виконавець виступає як експедитор і несе відповідальність за дії/бездіяльність такої третьої сторони, як за свої власні дії/бездіяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 932 ЦК України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (ст. 934 ЦК України).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" істотними умовами транспортного експедирування, зокрема є відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ФОП ОСОБА_6 як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції заперечував укладання ним вказаного вище договору про надання транспортних послуг та надсилання на електронну адресу копії заявки №208112 від 25.03.2015, а ДП "ФМ Ложістік Дніпро" в порушення вимог ст. 36 ГПК України та ухвал апеляційного господарського суду оригіналу договору надано не було, як і не пояснено причин неможливості надання оригіналу вказаного документу.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не було взято до уваги та надано належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам, наданим ДП "ФМ Ложістік Дніпро" суду першої інстанції на підтвердження існування між сторонами правовідносин щодо організації перевезень по Україні вантажів для ТОВ "Ів Роше Україна".

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що згідно товарно-транспортних накладних від 25.03.2015 №№ 2984,2985, 2986, 2987, товар було отримано водієм ОСОБА_7 без будь-яких посилань на виконавця перевезення ОСОБА_6 чи номер договору про надання транспортних послуг по Україні №0169К4 від 18.08.2014 або заявку №208112 від 25.03.2015. Згідно наданих третьою особою ОСОБА_7 в судовому засідання 25.01.2016 під технічний звукозапис пояснень, останній не має будь-яких правовідносин із ФОП ОСОБА_6, усних вказівок від ФОП ОСОБА_6 на перевезення товару він, також, не отримував.

Проте судом апеляційної інстанції не було враховано письмові пояснення ФОП ОСОБА_7, надані як суду першої, так і апеляційної інстанції, в яких ним здійснюється посилання на договір № 0169К4 та його умови. При цьому, ФОП ОСОБА_7 в обґрунтування заперечень проти позову посилався лише на відсутність вини з боку відповідача у спричиненні матеріальної шкоди позивачу, так як товар було викрадено, у зв'язку з чим порушено кримінальну справу.

За змістом ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.03.2015 № 3-18гс15.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що позивачем у повному обсязі доведено наявність вини відповідача у невиконанні зобов'язань за вказаним договором, заявлена до стягнення сума збитків документально та матеріально обґрунтована, у зв'язку з чим позовні вимоги визнано обґрунтованими.

З урахуванням викладеного у справі, яка розглядається, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з п. 6 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 у справі № 922/3756/15 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2015 залишити в силі.