Головуючого: Студенця В.І., суддів: Васищака І.М., Грека Б.М., за участю представників сторін позивача - Лозицька О.Л.; відповідача - Григорєв Р.І., Урбанський Ю.В.; третьої особи - Матвєєва В.Г., Малощак С.В.; розглянувши касаційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Національний екологічний центр України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 та на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 у справі № 910/20011/15 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Всеукраїнської громадської організації "Національний екологічний центр України" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна інспекція ядерного регулювання України про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнської громадської організації "Національний екологічний центр України" (далі - ВГО "Національний екологічний центр України") про визнання недостовірною інформації, що викладена у прес-релізі ВГО "Національний екологічний центр України": "Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2" та розміщена на її офіційному сайті necu.gov.ua, а саме "Державна інспекція ядерного регулювання не продовжила ліцензію для енергоблоку № 2 Южно-Української АЕС, посилаючись на його невідповідність вимогам ядерної безпеки. Про це йдеться у постанові Колегії Держатомрегулювання від 30 квітня 2015 року" та "На жаль, в Україні роботу енергоблоків продовжують у понадпроектний термін не виконавши усіх необхідних заходів підвищення безпеки та без достатніх на те обґрунтувань. Так, наприклад у 2013 році Держатомрегулювання продовжила експлуатацію енергоблоку № 1 ЮУАЕС"; та зобов'язання ВГО "Національний екологічний центр України" з моменту набрання рішенням у цій справі законної сили опублікувати на своєму офіційному сайті necu.org.ua спростування недостовірної інформації, що викладена у прес-релізі "Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2", шляхом виставлення повідомлення на головній сторінці сайту такого змісту: "Інформація, що викладена у прес-релізі "Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2", про те, що "Державна інспекція ядерного регулювання не продовжила ліцензію для енергоблоку № 2 Южно-Української АЕС, посилаючись на його невідповідність вимогам ядерної безпеки. Про це йдеться у постанові Колегії Держатомрегулювання від 30 квітня 2015 року" та "На жаль, в Україні роботу енергоблоків продовжують у понадпроектний термін не виконавши усіх необхідних заходів підвищення безпеки та без достатніх на те обґрунтувань. Так, наприклад у 2013 році Держатомрегулювання продовжила експлуатацію енергоблоку № 1 ЮУАЕС" є недостовірною" у форматі та структурному розміщені на сайті аналогічному формату та розміщенню прес-релізу з тривалістю відображення такого повідомлення не менше двох місяців з моменту його опублікування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2015 порушено провадження у справі № 910/20011/15 за позовом ДП "НАЕК "Енергоатом" до ВГО "Національний екологічний центр України" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 залучено Державну інспекцію ядерного регулювання України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Бондарчук В.В.) від 29.10.2015 позов ДП "НАЕК "Енергоатом" задоволено. Суд визнав недостовірною інформацію, що викладена у прес-релізі ВГО "Національний екологічний центр України" "Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2" та розміщена на офіційному сайті necu.gov.ua, а саме: "Державна інспекція ядерного регулювання не продовжила ліцензію для енергоблоку № 2 Южно-Української АЕС, посилаючись на його невідповідність вимогам ядерної безпеки. Про це йдеться у постанові Колегії Держатомрегулювання від 30 квітня 2015 року" та "На жаль, в Україні роботу енергоблоків продовжують у понадпроектний термін не виконавши усіх необхідних заходів підвищення безпеки та без достатніх на те обґрунтувань. Так, наприклад у 2013 році Держатомрегулювання продовжила експлуатацію енергоблоку № 1 ЮУ АЕС"; та зобов'язав ВГО "Національний екологічний центр України" з моменту набрання рішенням у справі № 910/20011/15 законної сили опублікувати на офіційному сайті necu.org.ua спростування недостовірної інформації, що викладена у прес-релізі "Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2", шляхом викладення на головній сторінці сайту necu.org.ua повідомлення наступного змісту: "Інформація, що викладена у прес-релізі "Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2", про те, що "Державна інспекція ядерного регулювання не продовжила ліцензію для енергоблоку № 2 Южно-Української АЕС, посилаючись на його невідповідність вимогам ядерної безпеки. Про це йдеться у постанові Колегії Держатомрегулювання від 30 квітня 2015 року" та "На жаль, в Україні роботу енергоблоків продовжують у понадпроектний термін не виконавши усіх необхідних заходів підвищення безпеки та без достатніх на те обґрунтувань. Так, наприклад у 2013 році Держатомрегулювання продовжила експлуатацію енергоблоку № 1 ЮУ АЕС" є недостовірною" у форматі та структурному розміщенні на сайті аналогічному формату та розміщенню прес-релізу з тривалістю відображення такого повідомлення не менше двох місяців з моменту його опублікування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пантелієнко В.О., судді Доманська М.Л., Остапенко О.М.) від 18.01.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 та рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2015, ВГО "Національний екологічний центр України" подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову ДП "НАЕК "Енергоатом" відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення неправомірних рішень.

При цьому, скаржник зазначає про те, що констатування факту зупинення експлуатації енергоблоку № 2 ЮУ АЕС після закінчення строку визначеного у ліцензії та визначення ДІЯРУ ряду недоліків, через які неможливе продовження експлуатації енергоблока на існуючому життєвому циклі, не може бути розцінено як недостовірна інформація.

Також ВГО "Національний екологічний центр України" зазначає про те, що ґрунтуючись на двох незалежних звітах експертів, які є публічному доступі, наведена спірна інформація не може вважатися недостовірною, оскільки є оціночним судженням та результатом інтелектуальної діяльності наукового характеру.

Окрім того, скаржник вказує на неналежність позивача у даній справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.03.2016 касаційну скаргу ВГО "Національний екологічний центр України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.03.2016.

На адресу суду 23.03.2016 від ДП "НАЕК "Енергоатом" надійшов відзив на касаційну скаргу ВГО "Національний екологічний центр України", в якому позивач просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Також від Державної інспекції ядерного регулювання України 21.03.2016 на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу ВГО "Національний екологічний центр України", в якому третя особа просила відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У засіданні суду, призначеному на 23.03.2016, оголошено перерву до 30.03.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами 15.05.2015 ВГО "Національний екологічний центр України" у мережі Інтернет на головній сторінці власного офіційного веб-сайту neсu.org.ua розміщено прес-реліз під назвою: "Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2", в якому викладено тези такого змісту:

- "Державна інспекція ядерного регулювання не продовжила ліцензію для енергоблоку № 2 Южно-Української АЕС, посилаючись на його невідповідність вимогам ядерної безпеки. Про це йдеться у постанові Колегії Держатомрегулювання від 30 квітня 2015 року";

- "На жаль, в Україні роботу енергоблоків продовжують у понадпроектний термін не виконавши усіх необхідних заходів підвищення безпеки та без достатніх на те обґрунтувань. Так, наприклад у 2013 році Держатомрегулювання продовжила експлуатацію енергоблоку № 1 ЮУАЕС" .

На думку позивача, поширена інформація є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ДП "НАЕК "Енергоатом", дискредитує останнього, як оператора атомних станцій, формує недовіру суспільства до атомної енергетики та необґрунтовано ставить під сумнів дотримання не лише ДП "НАЕК "Енергоатом", а й державою в цілому, принципу пріоритетності безпечного використання ядерної енергетики, у зв'язку з чим підприємство звернулось із вказаним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно із ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

У ч. 2 ст. 34 ГК України закріплено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У п. 8 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" (v_184600-07) зазначено, що за змістом приписів статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Відповідно до ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (абз. 4 ст. 1 Закону України "Про інформацію").

Згідно із ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

У ст. 7 Закону України "Про інформацію" закріплено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, статтею 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Також у п. 15 Постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" (v_184600-07) зазначено, що приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам необхідно виходити з того, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією (абз. 2 п. 8 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" (v_184600-07) ).

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню (абз. 11 п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України від 12.11.2008 № 01-8/676 " Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами законодавства про інформацію (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" (v_676600-08) ).

Відповідно до ч.2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зі змісту спірних правовідносин, враховуючи принцип презумпції добропорядності, вбачається, що обов'язок доказування достовірності поширеної інформації покладається на особу, яка цю інформацію поширила, тобто на відповідача зі справи. При цьому, позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій в оспорюваному прес-релізі викладено тезу: "Державна інспекція ядерного регулювання не продовжила ліцензію для енергоблоку № 2 Южно-Української АЕС, посилаючись на його невідповідність вимогам ядерної безпеки. Про це йдеться у постанові Колегії Держатомрегулювання від 30 квітня 2015 року".

Державним комітетом ядерного регулювання України було видано експлуатуючій організації - ДП "НАЕК "Енергоатом" ліцензію, Серія ЕО № 000064 від 19.07.2002, на право здійснення діяльності з експлуатації ядерних установок Южно-Української АЕС.

Технологічний комплекс у складі ядерних установок: енергоблоків 1, 2, 3, об'єктів по поводженню з радіоактивними відходами у межах майданчика ЮУ АЕС відповідно до Генерального плану "Южно-Українська АЕС" від 07.05.2001 і "Переліку основних об'єктів і споруд, що входять у технологічний комплекс".

Відповідно до п. 3.1.1. ліцензії, за умов здійснення заходів пункту 3.2.1. термін експлуатації ядерних установок енергоблоків 1, 2, 3 Южно-Української АЕС обмежено проектним строком експлуатації:

енергоблок № 1 - 31.12.2012;

енергоблок № 2 - 09.01.2015;

енергоблок № 3 - 20.09.2019.

Аркушом змін до ліцензії ЕО № 000064 (зміна 8) Серія АА № 000008, на підставі заяви ДП НАЕК "Енергоатом" № 2550/06 від 27.02.2014, наказ Держатомрегулювання № 38 від 04.04.2014 внесено зміни до п. 3.1.1. ліцензії та викладено у редакції: "за умови здійснення заходів пункту 3.2.1., термін експлуатації ядерних установок енергоблоків 2, 3 Южно-Української АЕС обмежується проектним строком експлуатації:

енергоблок № 2 - 12.05.2015;

енергоблок № 3 - 10.02.2020.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення" рішення щодо продовження терміну експлуатації існуючих ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення, приймається органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки на підставі висновку державної експертизи з ядерної та радіаційної безпеки шляхом внесення змін до ліцензії на експлуатацію ядерної установки або об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами.

Як вбачається з постанови колегії Державної інспекції ядерного регулювання України від 30.04.2015 № 04 "Про стан виконання робіт з продовження строку експлуатації енергоблоку № 2 ЮУАЕС", на засіданні колегії було розглянуто 2 (два питання), а саме:

1. Заява ДП "НАЕК "Енергоатом" про внесення змін до ліцензії ЕО № 000064 з метою експлуатації енергоблока № 2 ЮУАЕС в період з 12.05.2015 до 12.05.2017 у зупиненому стані з повним вивантаженням палива з активної зони до приреакторного басейну витримки для виконання необхідних для продовження експлуатації заходів;

2. Стан виконання ДП "НАЕК "Енергоатом" робіт з продовження строку експлуатації енергоблоку № 2 ЮУАЕС.

Зі змісту постанови колегії Державної інспекції ядерного регулювання України 30.04.2015 №04, як встановлено господарськими судами, вбачається, що за результатами опрацювання звітних документів та інспекційного обстеження, колегією було вирішено доручити Департаменту з питань безпеки ядерних установок Держатомрегулювання забезпечити внесення змін до ліцензії серія ЕО № 000064 від 19.07.2002 на право здійснення діяльності на стані життєвого циклу "експлуатація ядерної установи "Южно-Українська АЕС" щодо експлуатації енергоблоку № 2 ЮУАЕС у зупиненому стані з повним вивантаженням палива з активної зони реактора до приреакторного басейну витримки на період виконання необхідних заходів для продовження його терміну експлуатації.

З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на засіданні колегії Державної інспекції ядерного регулювання України 30.04.2015 не вирішувалось питання про продовження терміну експлуатації енергоблоку у понад встановлений проектом термін, а розглядалось проміжне питання щодо стану виконання робіт з продовження строку експлуатації енергоблоку № 2 ЮУАЕС.

При цьому, аркушом змін до ліцензій ЕО № 000064 (зміна 11) Серія АА № 000009, на підставі заяви ДП "НАЕК "Енергоатом" № 4840/06 від 10.04.2014, наказу Держатомрегулювання № 88 від 08.05.2015, постанови колегії Державної інспекції ядерного регулювання України 30.04.2015 № 04 "Про стан виконання робіт з продовження строку експлуатації енергоблоку № 2 ЮУАЕС" було внесено зміни до ліцензії, зокрема: до завершення проектного строку експлуатації перевести енергоблок № 2 в стан "холодна зупинка" з наступним вивантаженням ядерного палива з реактора в приреакторний басейн витримки, згідно вимог "Технологического регламента безопасной эксплуатации энергоблока № 2 ЮУАЭС" РГ.2.3810.0018, з метою виконання необхідних заходів для продовження його терміну експлуатації. Експлуатацію енергоблоку № 2 у зупиненому стані здійснювати на підставі окремого дозволу Держатомрегулювання, в якому встановити: умови та обмеження режимів експлуатації реакторної установи; термін дії - до завершення виконання експлуатуючою організацією запланованих організаційно-технічних заходів щодо можливості прийняття рішення про продовження експлуатації енергоблока у понадпроектний період на енергетичних рівнях потужності, але не пізніше 12.05.2017.

Іншою оспорюваною тезою у прес-релізі є: "На жаль, в Україні роботу енергоблоків продовжують у понадпроектний термін не виконавши усіх необхідних заходів підвищення безпеки та без достатніх на те обґрунтувань. Так, наприклад у 2013 році Держатомрегулювання продовжила експлуатацію енергоблоку № 1 ЮУАЕС".

Відповідно до п. 5.4. "Загальних положень безпеки атомних станцій", затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 19.11.2007р. № 162 (z0056-08) , Державне регулювання безпеки АС здійснює Державний комітет ядерного регулювання України відповідно до Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (39/95-ВР) . Держатомрегулювання визначає критерії та вимоги щодо безпеки АС, видає ліцензії та дозволи на виконання робіт на відповідних етапах життєвого циклу АС, здійснює державний нагляд за дотриманням нормативних вимог та умов наданих дозволів, включаючи примусові заходи, відповідно до законодавства.

Пунктом 1 "Загальних вимог до продовження експлуатації енергоблоків АЕС у понадпроектний строк за результатами здійснення періодичної переоцінки безпеки", затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 26.11.2004 № 181 (z1587-04) встановлено:

Експлуатація енергоблока АЕС після досягнення проектного строку експлуатації є можливою лише в разі внесення змін до ліцензії на право здійснення діяльності "експлуатація ядерної установки", які стосуються строків експлуатації енергоблоків;

експлуатація у понадпроектний строк може бути дозволена тільки за умови, що рівень безпеки енергоблока АЕС є не нижчим, ніж встановлений в чинних нормах і правилах з ядерної та радіаційної безпеки;

експлуатуюча організація, здійснивши періодичну переоцінку безпеки АЕС відповідно до Загальних положень забезпечення безпеки атомних станцій, подає до Держатомрегулювання України Звіт з періодичної оцінки безпеки (далі - ЗПОБ) разом з пропозиціями щодо призначення нового строку експлуатації енергоблока, який може бути більшим або меншим, ніж призначений проектом.

Як встановлено господарськими судами відповідно до висновку державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки за матеріалами звіту з періодичної переоцінки безпеки енергоблоку № 1 Южно-Української АЕС, названими матеріалами було підтверджено готовність експлуатуючої організації забезпечити при експлуатації енергоблоку № 1 ЮУ АЕС у понадпроектний період захист персоналу, населення і навколишнього природного середовища відповідно до вимог діючих норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки.

Аналіз результатів оцінки поточного технічного стану показав, що оцінка поточного стану споруд, систем та елементів енергоблоку № 1 ЮУ АЕС, важливих для безпеки, виконана в обсязі вимог чинних норм правил ядерної та радіаційної безпеки.

Поточний технічний стан корпусу реактору, захисної оболонки, трубопроводів та обладнання груп В і С, що виконують функції безпечного зупинення реактору, відповідає вимогам діючих норм та стандартів. Підтверджена можливість їх безпечної експлуатації у понадпроектний період.

Встановлено, що на ЮУАЕС розроблена та виконується Програма управління старіння споруд, систем та елементів, важливих для безпеки, яка забезпечує підтримку функцій безпеки енергоблоку на необхідному рівні при експлуатації енергоблоку у понадпроекнтий період.

Можливість безпечної експлуатації енергоблоку у понадпроекнтий період підтверджена результатами виконаного аналізу. Введення в дію керівництв з управління важкими аваріями для зупиненого стану реактору підвищить стійкість енергоблоку по відношенню до важких аварій.

Впроваджені експлуатуючою організацією заходи з підвищення безпеки енергоблоку у випадку впливу зовнішніх природних екстремальних подій забезпечують безпеку енергоблоку по відношенню до можливого впливу внутрішніх та зовнішніх подій.

Постановою колегії Державної інспекції ядерного регулювання України від 28.11.2013 № 17 "Про продовження експлуатації енергоблоку № 1 Южно-Української АЕС за результатами періодичної переоцінки безпеки" констатовано, що за результатами проведення державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки ЗППБ енергоблоку № 1 ЮУАЕС та комплексного інспекційного обстеження підтверджена можливість безпечної експлуатації енергоблоку № 1 Южно-Української АЕС у понадпроектний період.

Колегією було вирішено, визнати обґрунтованою можливість безпечної експлуатації енергоблоку № 1 Южно-Української АЕС на визначених у проекті рівнях потужності до 02.12.2023.

Відповідно до п. 3.3. ліцензії Державної інспекції ядерного регулювання України Серія АА № ЕО 001019, експлуатація енергоблока № 1 Южно-Української АЕС на енергетичних рівнях потужності дозволяється до 02.12.2023 включно.

З огляду на те, що право на спростування інформації виникає безпосердньо з юридичного факту недостовірності поширеної інформації, з врахуванням встановлених фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що інформація, поширена 15.05.2015 ВГО "Національний екологічний центр України" у мережі Інтернет на головній сторінці свого офіційного веб-сайту neсu.org.ua у прес-релізі під назвою: "Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2", а саме: "Державна інспекція ядерного регулювання не продовжила ліцензію для енергоблоку № 2 Южно-Української АЕС, посилаючись на його невідповідність вимогам ядерної безпеки. Про це йдеться у постанові Колегії Держатомрегулювання від 30 квітня 2015 року" та "На жаль, в Україні роботу енергоблоків продовжують у понадпроектний термін не виконавши усіх необхідних заходів підвищення безпеки та без достатніх на те обґрунтувань. Так, наприклад у 2013 році Держатомрегулювання продовжила експлуатацію енергоблоку № 1 ЮУ АЕС", не відповідає дійсності.

При цьому, у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

З проведеного аналізу інформації, що була оприлюднена відповідачем, господарські суди дійшли висновку, що вона не є оціночними судженнями, а є по своїй суті фактичним твердженням.

Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У пунктах 24 і 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) вказано, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій також визнали обґрунтованою вимогу позивача про зобов'язання відповідача спростувати недостовірну інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом виставлення на головній сторінці сайту necu.org.ua повідомлення такого змісту: "Інформація, що викладена у прес-релізі "Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2", про те, що "Державна інспекція ядерного регулювання не продовжила ліцензію для енергоблоку № 2 Южно-Української АЕС, посилаючись на його невідповідність вимогам ядерної безпеки. Про це йдеться у постанові Колегії Держатомрегулювання від 30 квітня 2015 року" та "На жаль, в Україні роботу енергоблоків продовжують у понадпроектний термін не виконавши усіх необхідних заходів підвищення безпеки та без достатніх на те обґрунтувань. Так, наприклад у 2013 році Держатомрегулювання продовжила експлуатацію енергоблоку № 1 ЮУ АЕС" є недостовірною" у форматі та структурному розміщенні на сайті аналогічному формату та розміщенню прес-релізу з тривалістю відображення такого повідомлення не менше двох місяців з моменту його опублікування.

Доводи ВГО "Національний екологічний центр України" щодо того, що ДП "НАЕК "Енергоатом" є неналежним позивачем даній справі, оскільки опублікована інформація стосується саме Державної інспекції ядерного регулювання України, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві позивач має право обирати способи захисту порушено права чи інтересу і, зокрема, визначати відповідача за своїми вимогами. Право на недоторканність своєї ділової репутації належить до особистих немайнових прав, та таке право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи ВГО "Національний екологічний центр України", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.