розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Метали і полімери" (далі - Товариство) до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області (правонаступником якої є Луганська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Луганській області; далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У січні 2014 року Товариство звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати прийняте ОДПІ податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2014 року № 0000072201.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 27 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року, позов задовольнив.

ОДПІ оскаржила ці рішення до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 25 червня 2014 року відкрив касаційне провадження і витребував справу з суду першої інстанції.

На виконання вимог суду касаційної інстанції, зважаючи на втрату судового провадження в адміністративній справі № 812/354/14 за позовом Товариства до ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, Луганський окружний адміністративний суд з власної ініціативи ухвалою від 9 червня 2015 року відкрив провадження з відновлення цього провадження та ухвалою від 25 червня 2015 року відновив його в частині.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2015 року призначено судове засідання для вирішення питання щодо подальшого касаційного розгляду справи. Із посиланням на недостатність зібраних матеріалів, що унеможливлює розгляд касаційної скарги ОДПІ, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 січня 2016 року на підставі статті 279 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС (2747-15) ) закрив касаційне провадження за цією скаргою.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ГПУ подала заяву про перегляд його Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норми процесуального права, а саме - статті 279 КАС (2747-15) , що, на думку заявника, підтверджується рішеннями Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2016 року (справи №№ К/9991/14003/11, К/9991/11700/11, К/800/55336/13, К/9991/61142/11), в яких касаційний розгляд відбувався за відновленими втраченими провадженнями в адміністративних справах.

У судовому засіданні представник ГПУ підтримав заяву про перегляд рішення Вищого адміністративного суду України та навів доводи на її обґрунтування.

Представник позивача, вважаючи оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні заяви про його перегляд, посилаючись на відсутність повноважень прокуратури на подання відповідної заяви про перегляд.

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

Статтею 273 КАС (2747-15) визначено можливість відновлення повністю або частково втраченого судового провадження в адміністративній справі, закінченій ухваленням судового рішення, або в якій провадження закрито.

За статтею 275 цього Кодексу (2747-15) заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з частиною третьою статті 279 КАС (2747-15) у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

Нормативний підхід до розуміння наведених норм процесуального права в їх взаємозв'язку у контексті обставини справи дає підстави для такого висновку.

Рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині приймається в порядку окремого особливого судового провадження, встановленого розділом VII КАС (2747-15) . Прийняття цього рішення за підсудністю відноситься до повноважень суду, який ухвалив рішення по суті спору або постановив ухвалу про закриття провадження у справі. Відповідно до частини третьої статті 279 КАС (2747-15) саме цей суд вправі закрити розгляд заяви про відновлення провадження у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження та роз'яснити особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

У рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції дійшов висновку про неможливість розгляду касаційної скарги з огляду на недостатність зібраних матеріалів відновленого втраченого судового провадження і з цієї причини закрив провадження за касаційною скаргою з посиланням на положення статей 9, 218 КАС (2747-15) .

Однак на стадії касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій, приводом для якого є касаційна скарга, а підставами - порушення судом норм матеріального чи процесуального права, суд касаційної інстанції не має повноважень ухвалювати рішення про закриття касаційного провадження з наведеної підстави.

Так, за частиною четвертою статті 218 КАС (2747-15) суд приймає рішення про закриття провадження у справі у разі, коли особа, яка подала касаційну скаргу, відмовилась від неї до закінчення касаційного провадження.

Можливість суду вирішувати справи виходячи з аналогії закону чи права передбачена частиною сьомою статті 9 КАС (2747-15) . Але ця норма вказує на законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи, тобто мова йде про матеріально-правову аналогію, а не процесуальну.

Відповідно до підпункту "а" пункту 1 частини другої статті 243 КАС (2747-15) у разі неправильного застосування судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, Верховний Суд України має право скасувати судове рішення (судові рішення) та передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.

Аналіз наведених норм процесуального права, юридична оцінка обставин справи дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції неправильно застосував процесуальний закон, тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з передачею справи до цього ж суду для подальшого касаційного розгляду поданої касаційної скарги.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Заяву Генеральної прокуратури України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 січня 2016 скасувати, а справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Метали і полімери" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення передати до суду касаційної інстанції для подальшого провадження за касаційною скаргою відповідача.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.