головуючого Овечкіна В.Е., суддів Ковтонюк Л.В., Корнілової Ж.О., за участю представників: позивача -ОСОБА_4, відповідача-1 відповідача-2 відповідача-3 відповідача-4 фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - не з'явились, - не з'явились, -ОСОБА_6, -ОСОБА_7, -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ТОВ "Прем'єр Інвест ЛТД" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення та постанову господарського суду м. Києва від 27.08.2015 Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі № 910/20051/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 до 1.ТОВ "Прем'єр Інвест ЛТД", 2.ТОВ "Астеліт", 3.ПАТ "Київстар", 4.ПАТ "МТС Україна" про зобов'язання виконувати умови договору про надання послуг До початку судового засідання від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 надійшли клопотання від 23.03.2016 про зупинення виконання рішення господарського суду м.Києва від 27.08.2015 та про зупинення провадження у справі № 910/20051/15 до вирішення пов'язаної з нею справи № 916/657/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до ТОВ "Прем'єр Інвест ЛТД" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 про визнання недійсним договору про надання послуг № 1 від 01.06.2011, провадження у якій порушено ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2016. Вказані клопотання колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки, по-перше, за змістом ст. 121-1 ГПК України, суд касаційної інстанції може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду саме за заявою сторони чи прокурора, а фізична особа-підприємець ОСОБА_5 не є стороною по справі в розумінні ст. 21 цього Кодексу. По-друге, всупереч приписів ст. 33 та ч.1 ст. 79 ГПК України заявник не надав жодних доказів як на підтвердження неможливості розгляду даної справи до вирішення господарським судом Одеської області справи № 916/657/16, так і на підтвердження порушення своїх прав та інтересів позивачем та відповідачем-1 станом на момент укладення договору про надання послуг № 1 від 01.06.2011. По-третє, в разі задоволення позову в справі № 916/657/16 та набрання відповідним судовим рішенням законної сили, заінтересована сторона може ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень у справі № 910/20051/15.

Рішенням господарського суду м.Києва від 27.08.2015 (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 (судді: Рябуха В.І., Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.), позов задоволено частково - на підставі ст.ст. 525, 526, 629, 631, 901, 905 ЦК України та ст.ст. 179, 193 ГК України зобов'язано ТОВ "Прем'єр Інвест ЛТД" виконувати умови договору від 01.06.2011 №1 про надання послуг по передачі запитів від користувачів операторів до обладнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 за допомогою транспортної мережі і короткого номеру "715". В задоволенні позовних вимог до інших відповідачів відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що укладений між позивачем та відповідачем-1 договір від 01.06.2011 №1 є пролонгованим на новий строк після 01.06.2015р. та підлягає обов'язковому виконанню його сторонами, а також недоведеністю договірних відносин між відповідачем-1 та іншими відповідачами у справі, на підставі яких відповідач-1 діє від їх імені, та недоведеністю порушення прав позивача відповідачами-2,3,4.

ТОВ "Прем'єр Інвест ЛТД" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 48, 49, 225 ЦК УРСР, ст.ст.ст. 204, 215, 610, 611 ЦК України, ст. 179 ГК України та ст.ст. 32, 34, 43 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на неврахування судами обставин дострокового розірвання з 01.07.2015 р. договору від 01.06.2011 №1 листом-повідомленням №0107/15 від 01.07.2015 у зв'язку з неналежним виконанням замовником (позивачем) своїх зобов'язань, а саме простроченням оплати за травень-червень 2015 р., що, на думку заявника, визнається позивачем у позовній заяві та узгоджується з п.8.4 договору.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції з подальшим залученням скаржника до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм процесуального права, а саме ст.ст. 27, 107 ГПК України. Зокрема, заявник вважає, що його не було залучено до участі у справі, а оскаржувані рішення та постанова порушують його права та інтереси за аналогічним договором від 01.07.2015 №2 про надання послуг по передачі запитів від користувачів операторів до обладнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за допомогою транспортної мережі і короткого номеру "715", укладеним з відповідачем-1, причому договір від 01.07.2015 недійсним не визнавався та був предметом дослідження при прийнятті господарським судом Одеської області рішення від 24.11.2015 у справі №916/3781/15, яким задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до ТОВ "Прем'єр Інвест ЛТД" про внесення змін до договору в частині щомісячної вартості надаваних послуг.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача, відповідача-3 та відповідача-4, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню в частині задоволення позовних вимог до відповідача-1 з передачею справи на новий розгляд в цій частині позову до господарського суду м.Києва з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

01.06.2011 р. між ТОВ "Прем'єр Інвест ЛТД" (виконавець, або комісіонер) та фізичної особою-підприємцем ОСОБА_8 (замовник, або комітент) укладено договір №1 про надання послуг (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язувався в порядку та на умовах, викладених в договорі та додатках до нього, від імені провайдера, залученого на договірних засадах та за дорученням і за рахунок замовника, за винагороду надавати послуги по передачі запитів від користувачів оператора до обладнання замовника за допомогою транспортної мережі і короткого номера. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги.

Час, строки, тематика, правила та інші умови формування запитів на короткий номер, визначені у додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору (п.3.1 договору).

Відповідно до п.6.1 договору вартість послуг, яка зазначена в додатку №1 в рамках цього договору, що надається виконавцем, складається з вартості послуг за обслуговування короткого номера та з вартості запитів, на які відповів замовник, якщо такі були зафіксовані у напрямку від користувача до замовника за допомогою короткого номера.

У додатку від 01.06.2011 №1 до договору визначено умови прийому запитів, а також вартість послуг виконавця. Щомісячна плата за обслуговування короткого номеру (з ПДВ) становить 4281,25 грн. Передача запитів здійснюється за допомогою короткого номера "715".

Згідно з п.п.6.2, 6.4, 8.2 договору вартість послуг за обслуговування короткого номера, замовник сплачує виконавцю за поточний та наступний за ним місяць до 20 числа поточного місяця, згідно рахунку. Виконавець щомісячно до 15 числа наступного за розрахунковим періодом надає замовнику рахунок та акт здачі-приймання наданих послуг. Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом одного року з дати підписання.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом лютого-грудня 2014 між сторонами, з посиланням на спірний договір, підписано акти надання послуг від 28.02.2014 №288 на суму 4281,25 грн., від 31.03.2014 №289 на суму 4281,25 грн., від 30.04.2015 №348 на суму 4281,25 грн., від 31.05.2014 №525 на суму 4281,25 грн., від 30.06.2014 №654 на суму 4281,25 грн., від 31.07.2014 №670 на суму 4281,25 грн., від 31.08.2014 №940 на суму 4281,25 грн., від 30.09.2014 №941 на суму 4281,25 грн., від 31.10.2014 №1199 на суму 4281,25 грн., від 30.11.2014 №1215 на суму 4281,25 грн. та від 31.12.2014 №1345 на суму 4281,25 грн. без жодних зауважень та заперечень сторін з проставлянням печаток товариства та підприємця.

В матеріалах справи наявні також рахунки ТОВ "Прем'єр Інвест ЛТД" на оплату послуг за період з січня 2014р. по березень 2015р. з посиланням на договір від 01.06.2011 №1, а саме: від 03.01.2014 №22, від 03.02.2014 №113, від 13.03.2014 №207, від 08.04.2014 №307, від 05.05.2014 №423, від 05.06.2014 №536, від 08.07.2014 №669, від 06.08.2014 №752, від 08.09.2014 №918, від 08.10.2014 №1041, від 12.11.2014 №1191, від 10.12.2014 №1338, від 13.01.2015 №7, від 11.02.2015 №116, від 11.03.2015 №306.

02.07.2015 р. та 09.07.2015 р. позивач оплатив відповідачу-1 вартість наданих послуг за травень-червень 2015 р. та за липень відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Факт отримання грошових коштів ТОВ "Прем'єр Інвест ЛТД" від позивача не заперечувався.

Доказів повернення відповідачем-1 позивачу вказаних вище коштів, як помилково отриманих, матеріали справи не містять.

Дія договору може бути пролонгована на тих самих умовах та той самий строк без укладання сторонами додаткової угоди до цього договору (п.8.2 договору).

Тобто, строк дії договору продовжувався з 1 червня 2012 на кожний наступний рік.

Враховуючи, що заперечення фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 та ТОВ "Прем'єр Інвест ЛТД" щодо продовження строку дії договору до 01.06.2015р. в матеріалах справи відсутні, а також виходячи з того, що контрагенти вчиняли конклюдентні дії, які свідчать про намір пролонгувати договір на той самий строк та на тих же умовах, що передбачені в ньому, апеляційна інстанція погодилася з висновком місцевого господарського суду про те, що договір є продовженим на новий строк.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що дострокове розірвання договору здійснюється за взаємною письмовою згодою сторін, з правом повернення авансового платежу замовнику, за умови розірвання договору до 1-го числа місяця, за не використаний місяць.

Взаємної письмової згоди сторін на дострокове розірвання договору до 01.06.2015 матеріали справи не містять.

01.07.2015 р. відповідач-1 звернувся до позивача з повідомленням №0107/15 про відмову від пролонгації договору з 01.07.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане повідомлення з штрихкодовим індикатором №6503904746359 було відправлено позивачу 09.07.2015 р., тобто після того як договір продовжено на новий строк.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначалось вище, відповідач-1, прийнявши оплату від позивача, припинив подальше надання послуг по передачі запитів від користувачів оператора до обладнання замовника за допомогою транспортної мережі і короткого номера.

Відтак, враховуючи, що договір є продовженим, відповідач-1 не виконує взяті на себе зобов'язання за договором, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов до відповідача-1.

Як вбачається з умов договору від 01.06.2011 №1, відповідач-1 діє від імені провайдера, залученого на договірних засадах та за дорученням і за рахунок замовника. Проте, позивач не довів порушення своїх прав з боку відповідачів-2,3,4, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Касаційна інстанція погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до ТОВ "Астеліт", ПАТ "Київстар" та ПАТ "МТС Україна" з тих мотивів, що судами достеменно встановлено недоведеність виникнення договірних відносин між відповідачем-1 та іншими відповідачами у справі, на підставі яких відповідач-1 діє від їх імені, а також недоведеність порушення відповідачами-2,3,4 будь-яких прав позивача.

Однак, колегія не може погодитися з передчасними висновками судів в частині задоволення позовних вимог до відповідача-1 (ТОВ "Прем'єр Інвест ЛТД"), з огляду на таке.

Як роз'яснено в абзаці 3 пункту 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" (v0011600-11) , суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Відповідно до ч.1 ст. 651 та ч.1 ст. 907 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Згідно приписів ч.1 ст. 188 ГК України, на яку не посилається відповідач-1 у поданій касаційній скарзі, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п.п.7,8 ч.2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок судів про пролонгацію після 01.06.2015 р. договору від 01.06.2011 №1, укладеного між позивачем та відповідачем-1, який (договір) не розірваний за взаємною згодою сторін та підлягає подальшому обов'язковому виконанню його сторонами.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в п.8.4 договору про надання послуг від 01.06.2011 №1 передбачено, що дострокове розірвання договору з боку виконавця можливе лише з неналежного виконання зобов'язань цього договору замовником.

Колегія суддів зауважує, що вказаний пункт не виключає наявність підстав вважати, що відповідачу-1 надано право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку (тобто без згоди сторін та не за рішенням суду), але лише за умови підтвердження факту неналежного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань.

Однак, порушення приписів ст.ст. 43, 84, 101, 105 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили як тих істотних обставин, чи передбачено пунктом 8.4 договору від 01.06.2011 №1 право виконавця (відповідача-1) на одностороннє дострокове розірвання договору за певних умов (неналежного виконання зобов'язань контрагентом), так і не відхилили належним чином доводи скаржника щодо наявності підстав для дострокового одностороннього розірвання з 01.07.2015 р. цього договору у зв'язку з неналежним виконанням замовником (позивачем) своїх зобов'язань, а саме простроченням оплати за травень-червень 2015 р., яке (розірвання), на думку відповідача-1, було оформлено листом-повідомленням №0107/15 від 01.07.2015.

Таким чином, суди помилково обмежилися констатацією обставин продовження дії договору від 01.06.2011 №1 на новий строк та відсутності в матеріалах справи доказів його розірвання за взаємною згодою сторін.

Крім того, судами залишено поза увагою та без належної правової оцінки зміст пункту 8.2 договору від 01.06.2011 №1, яким не визначено терміну направлення однією із сторін заперечень щодо пролонгації договору, що не виключає можливість надання стороною відповідних заперечень без обмежень в будь-який час, в тому числі після 01.06.2015 р.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що договір є продовженим на новий строк з огляду на відсутність заявлення сторонами до 01.06.2015 р. заперечень щодо продовження строку дії договору, а також виходячи з того, що лист-повідомлення №0107/15 про відмову від пролонгації договору (з штрихкодовим поштовим індикатором №6503904746359) був відправлений позивачу 09.07.2015 р., тобто після того як договір було продовжено на новий строк.

За таких обставин, з врахуванням приписів ч.1 ст. 188 ГК України, ст. 907 ГК України, ст. 43 ГПК України та за умов достеменного нез'ясування питань можливого припинення договору від 01.06.2011 №1, касаційна інстанція вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання відповідача-1 після 01.07.2015 р. виконувати умови цього договору.

Разом з тим, стосовно поданої касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 колегія суддів зазначає наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в порядку ст. 107 Господарського процесуального кодексу України. За приписами вказаної норми касаційну скаргу мають право подати не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Зі змісту рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 (v018p710-04) "У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)", вбачається, що "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретними та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як роз'яснено в п.63 постанови Пленуму ВГСУ від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" (v0011600-11) , у розгляді касаційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи господарським судом нижчої інстанції і яка вважала, що таким господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, касаційна інстанція, прийнявши касаційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягає поверненню з передбачених ГПК України (1798-12) підстав), повинна з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи судовими рішення місцевого та апеляційного господарських судів не порушено та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі попередніми судовими інстанціями не вирішувалися, то суд касаційної інстанції своєю ухвалою припиняє касаційне провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт касаційного оскарження.

Предметом позову у даній справі є, зокрема, вимога про зобов'язання ТОВ "Прем'єр Інвест ЛТД" виконувати умови договору від 01.06.2011 №1 про надання послуг по передачі запитів від користувачів операторів до обладнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 за допомогою транспортної мережі і короткого номеру "715".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між позивачем та відповідачем-1 договір від 01.06.2011 №1 є пролонгованим на новий строк після 01.06.2015 р., не розірваний за взаємною згодою сторін та підлягає обов'язковому виконанню його сторонами.

Заявник касаційної скарги в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що оскаржуваними судовими актами вирішено питання про його права та інтереси, оскільки з відповідачем-1 було укладено договір від 01.07.2015 №2 про надання послуг по передачі запитів від користувачів операторів до обладнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за допомогою транспортної мережі і короткого номеру "715", який недійсним не визнавався та був предметом дослідження при прийнятті господарським судом Одеської області рішення від 24.11.2015 у справі №916/3781/15, яким задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до ТОВ "Прем'єр Інвест ЛТД" про внесення змін до договору в частині щомісячної вартості надаваних послуг.

На підтвердження своїх доводів заявник долучив до касаційної скарги копію укладеного з відповідачем-1 договору від 01.07.2015 №2, предметом якого є надання послуг по передачі запитів від користувачів операторів до обладнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за допомогою транспортної мережі і короткого номеру "715", копію акта початку комерційної експлуатації від 01.07.2015 та копію рішення господарського суду Одеської області від 24.11.2015 у справі №916/3781/15.

Відповідно до статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням; касаційна інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, наведені норми, які регулюють порядок та повноваження касаційної інстанції не наділяють останню повноваженнями стосовно дослідження та оцінки правомірності доводів фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, яка не приймала участі в розгляді справи по суті, щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

Натомість питання щодо необхідності залучення заявника касаційної скарги до участі у справі місцевим та апеляційним господарськими судами не вирішувалось, що унеможливило захист його прав та інтересів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідач-1 з 01.07.2015 р. фактично припинив надавати послуги позивачу, аргументуючи це припиненням дії договору від 01.06.2011 №1, відтак, наявне подальше спонукання судом першої інстанції відповідача-1 до примусового виконання обов'язку за договором може свідчити про прийняття оскаржуваних рішення та постанови стосовно прав і обов'язків фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 як замовника послуг короткого номеру "715" за аналогічним договором від 01.07.2015 №2, який є чинним, не оспорювався та не визнавався недійсним у встановленому порядку.

Згідно вимог п.3 ч.2 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України прийняття рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, яких не було залучено до участі в справі, є підставою для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд, під час якого суду належить залучити до участі у справі особу, яка стверджує, що її права і обов'язки стосуються предмету спору, дослідити подані скаржником письмові докази, достовірно встановити істинні права та обов'язки осіб щодо предмету спору, вжити заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи та ухвалення відповідного рішення.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо наявності чи відсутності підстав для дострокового одностороннього розірвання договору про надання послуг від 01.06.2011 №1, доведеності чи недоведеності порушення прав фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за аналогічним договором про надання послуг від 01.07.2015 №2, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст. 111-7 ГПК України) та є підставою для часткового скасування оскаржуваних рішення та постанови з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що вищезгадані порушення норм процесуального права (ст.ст. 27, 43, 84, 101, 105 ГПК України), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційних скарг шляхом скасування рішення та постанови в частині позовних вимог до відповідача-1 з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до господарського суду м.Києва.