Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 18.03.2015 № 17/01-р/к "Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2015 (суддя Бондарчук В.В.) у позові відмовлено. Рішення місцевого суду з посиланням на приписи статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 24 Житлового кодексу Української РСР, статей 12, 13, 48, 50, 60 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), статей 7, 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді Ільєнок Т.В., Яковлєв М.Л.) зазначене рішення місцевого суду зі справи скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову. Постанову апеляційного господарського суду з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону № 2210 та пунктів 2.1, 3.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (далі - Методика), затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2022 за № 317/6605 (z0317-02) , мотивовано невідповідністю висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Товариство подало відзив (заперечення) на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову апеляційного суду зі справи залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, Рішенням АМК:

- визнано, що Товариство протягом періоду з 01.02.2013 до 20.10.2014 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у межах території міста Києва, де розташований будинок за адресою: АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі (обслуговуванні) Товариства, з часткою 100 %, оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента (пункт 1);

- дії Товариства, які полягають в укладенні з мешканцями квартир у будинку АДРЕСА_1 договорів про надання комунальних послуг та інших послуг, редакція яких не відповідає Типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 (529-2009-п) "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (далі - постанова № 529), визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах території міста Києва, де розташований будинок за адресою: АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі (обслуговуванні) Товариства, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (пункт 2);

- зобов'язано Товариство припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини Рішення АМК, шляхом приведення договорів про надання комунальних та інших послуг у відповідність до Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою № 529 (529-2009-п) (пункт 3);

- за вчинення зазначеного порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 68 000 грн. (пункт 4);

- Рішення АМК мотивовано тим, що Товариством укладено з власниками (наймачами) квартир у будинку АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі (обслуговуванні) позивача, договори про надання житлово-комунальних та інших послуг, зокрема, від 01.02.2013 № 14ж/зв59-13 з гр. ОСОБА_5., від 17.04.2014 № 137 ж/зв59-14 з гр. ОСОБА_6, від 01.10.2013 № 325 ж/зв59-13 з гр. ОСОБА_7, від 01.08.2013 № 266ж/зв59-13 з гр. ОСОБА_8, від 01.07.2013 № 263ж/зв59-13 з гр. ОСОБА_9, редакція яких не відповідає Постанові № 529 (529-2009-п) ;

- у власників (наймачів) квартир (фізичних осіб) у межах території міста Києва у будинку АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі (обслуговуванні) Товариства, відсутня альтернатива в отриманні житлово-комунальних послуг;

- Товариство не подало доказів того, що воно зазнає значної конкуренції на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах спірного будинку.

Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:

- мешканці будинку мають право вибрати іншого балансоутримувача та суб'єкта надання послуг;

- послуги, що надаються позивачем, можуть бути надані управлінням комунальної власності міста Києва, управлінням житлового господарства, житлово-будівельним кооперативами, ОСББ, КП УЖГ, ЖЕО, ЖБК, КЖЕП, ЖЕК;

- Відділенням у Рішенні АМК не наведено конкретного переліку житлово-експлуатаційних організацій міста Києва, які надають аналогічні послуги на ринку надання житлово-комунальних послуг;

- відповідачем не досліджено наявності на ринку інших суб'єктів господарювання, що можуть надавати аналогічні послуги, та не враховано співвідношення цін та рівня цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями.

Статтею 1 Закону № 2210 встановлено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 2210 суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

За приписами пункту 2 статті 50 Закону № 2210 зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною першою статті 13 Закону № 2210 встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:

- розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення відповідних розслідувань;

- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами;

- проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень).

Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольним комітетом України.

За приписами частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на наведене суд першої інстанції, встановивши те, що Рішення АМК прийнято з дотриманням приписів чинного законодавства та в межах наданих Відділенню повноважень, за встановленої ним відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання Рішення АМК недійсним, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності й підстав для задоволення позову Товариства.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції, зазначивши в постанові зі справи про невідповідність викладених у Рішенні АМК висновків обставинам справи, не звернув уваги на те, що: окремий споживач не зможе відмовитись від отримання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій суб'єкта господарювання, на обслуговування якому передано відповідний житловий фонд, та обрати між кількома продавцями (надавачами) послуг такого виконавця послуг за найбільш прийнятними умовами та вартістю; передумовою для належної кваліфікації дій суб'єкта господарювання як зловживання монопольним становищем є наявність або відсутність альтернативного суб'єкта з надання відповідних послуг саме в межах досліджуваного Відділенням ринку (АДРЕСА_1), а не взагалі; Товариством не подано доказів наявності у нього конкурентів у період з 01.02.2013 по 20.10.2014 на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій стосовно названого будинку, що знаходиться на утриманні (обслуговуванні) позивача, а тому помилково скасував законне і обґрунтоване рішення місцевого суду.

Отже, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції за відсутності передбачених законом підстав для його зміни або скасування має бути залишено в силі як таке, що відповідає встановленим місцевим господарським судом фактичним обставинам та прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 зі справи № 910/9145/15 скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2015 зі справи № 910/9145/15 залишити в силі.

4. Стягнути з фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю на користь Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України 1 461 (одну тисячу чотириста шістдесят одну) грн. 60 коп. судового збору з касаційної скарги.