розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" на рішення господарського суду Чернівецької області від 22.10.14 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.15 р.

у справі № 926/496/14

за позовом ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія", м. Київ

до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Старкс", смт. Воловець Закарпатської області

та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) ТОВ "Метало-тарний завод", м. Київ; 2) ПП "Еталон-Безпека", м. Київ; 3) ТОВ "СБ "Вікторія", м. Бориспіль; 4)ТОВ виробничо-комерційне товариство "Арго", с . Шилівці Чернівецької області

про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення коштів

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.10.14 р. у справі № 926/496/14 (суддя Марущак І.В.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.15 р. (головуючий Матущак О.І., судді Скрипчук О.С., Хабіб М.І.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 22.10.14 р. та постанову від 09.11.15 р. скасувати, стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 4913393, 80 грн. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 16, 1166 ЦК України, ст. 82 ЦПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

На виконання умов договору поставки № 24/10-1 від 24.10.12 р. ТОВ "Старкс" поставило ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" товар за видатковими накладними № 756 від 24.10.12 р. на суму 3173422,48 грн., № 765 від 19.11.12 р. на суму 180180 грн. (а.с. 47, 50 т. 1); товар частково повернуто постачальнику за видатковими накладними (повернення) № ВП-0000003 від 31.10.12 р. на суму 6726,72 грн, № ВП-0000004 від 19.11.12 р. на суму 234780 грн., № № ВП-0000006 від 27.11.12р. на суму 167131,35 грн. (а.с. 48, 51, 53 т. 1).

24.10.12р. ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" (Поклажодавець) та ТОВ "Старкс" (Зберігач) укладено договір зберігання № 24/10-2, за умовами якого поклажодавець передав, а зберігач - прийняв за плату на відповідальне зберігання вироби із жерсті: трьохскладову зварну жерстяну банку, корпус трьохскладової жерстяної банки, кришка до трьохскладової зварної жерстяної банки, кришку СКО, що належать поклажодавцеві на праві власності (в редакції додаткової угоди № 1). Строк дії договору встановлений до 31.12.13 р., а в частині розрахунків - до повного виконання поклажодавцем своїх зобов'язань за договором (п. 9.1).

Відповідно п. 1.2, асортимент, кількість, вага, вартість, кількісно-якісні характеристики продукції, яка передається на відповідальне збереження зберігачеві та повертається від зберігача до поклажодавця, вказується у відповідних актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 1.6 погоджено, що продукція зберігається до моменту пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно п. 3.2, зберігач зобов'язаний надати продукцію поклажодавцю упродовж однієї доби з моменту отримання письмової вимоги від поклажодавця про вивіз своєї продукції.

Зберігач надає послуги з відповідального зберігання продукції на складі, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, місто Хотин, вул. Незалежності, 49-А. та використовує склад на підставі договору оренди № 1 від 27.06.12 р. (п. п. 4.1, 4.2).

Між позивачем і ТОВ "Старкс" підписані акти приймання-передачі на відповідальне зберігання продукції: № 1 від 24.10.12 р. на суму 3173422,48 грн, № 2 від 31.10.12 р. на суму 6726,72 грн., № 3 від 19.11.12 р. - на суму 234780 грн, № 4 від 19.11.12 р. на суму 180180 грн. і № 5 від 27.11.12 р. на суму 167131,35 грн.

За договором оренди майна банку № 1 від 27.06.12 р. ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (Орендодавець) передав ТОВ "Старкс" (Орендар) в строкове (до 15.01.13 р.) платне користування майно, розташоване за адресою: Чернівецька область, місто Хотин, вул. Незалежності, 49-А.

02.11.12 р. працівниками АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та охоронною фірмою ТОВ "СБ "Вікторія" було проведено опломбування пломбіратором № 22 майна за вказаною адресою (Хотинського заводу металевої упаковки), зокрема, складів готової продукції, про що складено акт (а.с. 165, т. 2).

31.10.12 р., 16.11.12 р., 19.11.12 р., 26.11.12 р. та 11.01.13 р. (а.с. 110-116, т.1) позивач звертався до ТОВ "Старкс" з вимогами про повернення товару, листом від 16.11.12 р. останнє повідомило про неможливість повернення продукції у зв'язку з тим, що працівники товариства не допускаються до складського приміщення.

Дію договору оренди майна банку № 1 було припинено шляхом дострокового розірвання з 29.11.12 р. у відповідності до п. 12.4.6 договору, а 19.02.13 р. його сторонами був підписаний акт приймання-передачі орендованого майна (а.с. 44-61, т. 2).

27.03.14 р. ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" звернулося до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" з позовом про вилучення виробів із жерсті: трьохскладових зварних жерстяних банок, корпусів трьохскладових зварних жерстяних банок та кришок до трьохскладових зварних жерстяних банок у зазначеному асортименті кількістю 4136023 шт. вартістю 2390937,10 грн. з ПДВ, що знаходяться за адресою: Чернівецька область, місто Хотин, вул. Незалежності, 49-А, з огляду на положення ст.ст. 317, 321, 387 ЦК України та про стягнення 554027,31 грн. (237456 грн. - вартість кришок СКО 1-82 "Алейна", строк зберігання яких сплив; 245817 грн. - вартість втраченого майна (Ж/б (83,3/80,3 х 85, 0,18/0,19, R2W/F1C) та 70754,31 грн. - вартість кришок до неї) на підставі ст.ст. 22, 1212, ч. 2 ст. 1213 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 23.04.14 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Старкс", на стороні відповідача - ТОВ "Метало-тарний завод", ПП "Еталон-Безпека", а ухвалою від 07.05.14 р. залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ТОВ "СБ "Вікторія", ТОВ виробничо-комерційне товариство "Арго".

Ухвалою від 20.05.14р. у даній справі призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Висновком судової товарознавчої експертизи № 2013 від 26.08.14 р. (а. с. 9-17, т. 3) встановлено, що ринкова вартість на момент проведення експертизи, таких самих виробів із жерсті, придатних до використання, що є власністю позивача на підставі договору поставки № 24/10-01 від 24.10.12 р., переданих на зберігання ТОВ "Старкс", що знаходились за адресою: Чернівецька область, місто Хотин, вул. Незалежності, 49-А, становить 4540279 грн., а не придатних до використання - 385866 грн. Крім того, у висновку зазначено, що в ході проведення огляду в металевому ангарі № 3 по вул. Незалежності, 49-а у м. Хотині, а також в інших приміщеннях за даною адресою виробів із жерсті, що є власністю ТОВ "Українська аграрна хімічна компанія" не виявлено.

Рішення господарського суду Київської області від 04.04.13 р. у справі № 911/445/13-г, яке набрало законної сили 19.08.14 р., вилучено у ТОВ "Старкс" (зберігача за договором зберігання № 24/10-2 від 24.10.12р.) вироби із жерсті в асортименті та загальною кількістю 5611953 шт. та вирішено передати їх ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія", а також стягнуто з ТОВ "Старкс" на користь ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" 1108960,17 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.10.14 р. у справі № 926/496/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.15 р., у позові відмовлено повністю. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано доказів у підтвердження факту перебування майна, яке позивач просить вилучити, на момент подання позову чи прийняття рішення, у відповідача в складському приміщенні, розташованому за адресою: Чернівецька область, місто Хотин, вул. Незалежності, 49-А; рішенням господарського суду Київської області від 04.04.2013 р. у справі № 911/445/13-г, що набрало законної сили, а також, недоведеністю позивачем всіх елементів складу цивільного правопорушення, що унеможливлює стягнення збитків на підставі ст. 22 ЦК України.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч.1 ст. 936 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 938 ЦК України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно ч.1 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Статтею 953 ЦК України визначено, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості (ст. 951 ЦК України).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 20.12.10 р. у справі № 06/113-38).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.2 ст. 35 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами встановлено, що 24.10.12 р. між позивачем і ТОВ "Старкс" укладено договір зберігання виробів із жерсті зі строком дії до 31.12.13 р., які прийняті останнім на відповідальне зберігання за актами приймання-передачі, наявними в матеріалах справи; позивач листами звертався до ТОВ "Старкс" з вимогами про повернення товару; договір оренди майна банку № 1, укладений між відповідачем і ТОВ "Старкс" достроково розірвано з 29.11.12 р., акт приймання-передачі орендованого майна за договором підписано сторонами 19.02.13 р.; на підставі рішення господарського суду Київської області від 04.04.13 р. у справі № 911/445/13-г, що набрало законної сили, вилучено у ТОВ "Старкс" (зберігача за договором зберігання № 24/10-2 від 24.10.12 р.) вироби із жерсті в асортименті, загальною кількістю 5611953 шт. та передано їх ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія", а також стягнуто з ТОВ "Старкс" на користь ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" 1108960,17 грн. неустойки.

Як зазначено судами, позивачем не було надано доказів, підтверджуючих факт перебування майна, що є предметом позову, у відповідача в складському приміщенні за вищевказаною адресою на момент подання позову чи прийняття рішення у даній справі. Майно, яке просив вилучити позивач, вилучено у зберігача рішенням господарського суду Київської області від 04.04.13 р. у справі № 911/445/13-г, невиконання якого, як встановлено судом апеляційної інстанції, пов'язано з бездіяльністю самого позивача. Крім того, позивачем не доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, як-то протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між поведінкою та збитками, вини.