Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Євсікова О.О., суддів Гольцової Л.А., Кролевець О.А., розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Торговий Дім "Азовзагальмаш" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 (головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Білоусова Я.О., Лакіза В.В.) у справі № 905/3135/14-908/4229/14 Господарського суду Запорізької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до 1) Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Льодовий Комплекс", 3) Приватного акціонерного товариства "Торговий Дім "Азовзагальмаш", 4) Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", 5) Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування", 6) Публічного акціонерного товариства "Полтавхіммаш" про стягнення 36.109.183,66 дол. США або 411.698.857,50 грн., за участю представників: позивача Григориця В.О., Марцінів Ю.К., Спєров Д.К., відповідача-3 Степаненко О.М., відповідачів-1, -2, -4, -5, -6 не з'явились,

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.12.2014 у справі №905/3135/14-908/4229/14 позов Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задоволено повністю: стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш", Товариства з обмеженою відповідальністю "Льодовий комплекс", Приватного акціонерного товариства "Торговий Дім "Азовзагальмаш", Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування", Публічного акціонерного товариства "Полтавхіммаш" на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії в сумі 36.109.183,66 доларів США.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 рішення Господарського суду Запорізької області від 01.12.2014 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, а саме:

стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш", Товариства з обмеженою відповідальністю "Льодовий комплекс" на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії в сумі 36.109.183,66 доларів США;

стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Торговий дім "Азовзагальмаш", як солідарного боржника з Публічним акціонерним товариством "Азовзагальмаш", на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії в сумі 36.109.183,66 доларів США;

стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", як солідарного боржника з Публічним акціонерним товариством "Азовзагальмаш", на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії в сумі 36.109.183,66 доларів США;

стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування", як солідарного боржника з Публічним акціонерним товариством "Азовзагальмаш", на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії в сумі 36.109.183,66 доларів США;

стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтавхіммаш", як солідарного боржника з Публічним акціонерним товариством "Азовзагальмаш", на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії в сумі 36.109.183,66 доларів США.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач-3 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ст.ст. ч. 1 ст. 559, 611, 614 ЦК України, ст.ст. 2-1, 27, 101 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не було враховано такого. Між поручителями відсутня солідарна відповідальність; поручителями не було допущено прострочення виконання своїх зобов'язань; порука відповідачів 2-6 припинилась 07.10.2013 з огляду на внесення до кредитного договору змін, не погоджених з поручителями; пункт 11.6 кредитного договору не відповідає вимогам законодавства. Також скаржник вважає, що апеляційний суд розглянув справу у незаконному складі суддів, вийшов за межі позовних вимог та безпідставно не залучив до участі у справі третю особу - АЗОВМАШІНВЕСТ ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідачів 1, 2, 4, 5, 6 не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників присутніх учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.10.2013 між ПАТ "Альфа-Банк" (далі - Банк) та ПАТ "Азовзагальмаш" (далі - позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 114-В/13 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов'язався відкрити позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті з лімітом 35.441.215,20 доларів США та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надати позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Строк дії кредитної лінії закінчується 01.07.2016.

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору належне виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором забезпечується: неустойкоу (пенею, штрафом), що передбачені цим договором; заставою рухомого та нерухомого майна цілісного майнового комплексу (льодового катка), що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, 1, та належить ТОВ "Льодовий комплекс" на праві власності; заставою рухомого майна (обладнання), що належить ПАТ "Азовелектросталь" на праві власності; заставою рухомого майна (тепловоз маневрений ТТМ4Б-1015), що належить ПАТ "Азовелектросталь" на праві власності; заставою майнових прав на виручку за контрактами/договорами, що належать позичальнику на праві власності; порукою ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" на повну суму зобов'язань позичальника за цим договором та на строк дії цього договору; порукою ПАТ "Полтавхіммаш" на повну суму зобов'язань позичальника за цим договором та на строк дії цього договору; порукою ПрАТ "Торговий дім "Азовзагальмаш" на повну суму зобов'язань позичальника за цим договором та на строк дії цього договору; порукою ПрАТ "Азовелектросталь" на повну суму зобов'язань позичальника за цим договором та на строк дії цього договору; порукою ТОВ "Льодовий комплекс" на повну суму зобов'язань позичальника за цим договором та на строк дії цього договору.

Пунктом 4.2 кредитного договору визначено, що кредит надається у межах строку кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору, укладеної між позичальником та банком, у строк не пізніше 2-х календарних днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід'ємною частиною цього Договору.

За умовами пункту 12.3 кредитного договору цей договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань позичальника за цим договором.

На виконання умов кредитного договору банком на підставі додаткової угоди (про надання траншів) №1 від 07.10.2013 та додаткової угоди (про надання траншів) №2 від 16.10.2013 було надано ПАТ "Азовзагальмаш" кредит на загальну суму 35.441.215,20 доларів США, що підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальними ордерами.

В забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "Азовзагальмаш" (боржник) за кредитним договором між ПАТ "Альфа-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Льодовий комплекс" (2-й відповідач) був укладений договір поруки № 251 - П/13 від 01.10.2013.

В забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "Азовзагальмаш" (боржник) за кредитним договором між ПАТ "Альфа-Банк" та Приватним акціонерним товариством "Торговий Дім "Азовзагальмаш" (3-й відповідач) був укладений договір поруки № 249 - П/13 від 01.10.2013.

В забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "Азовзагальмаш" (боржник) за кредитним договором між ПАТ "Альфа-Банк" та Приватним акціонерним товариством "Азовелектросталь" (4-й відповідач) був укладений договір поруки №250 - П/13 від 01.10.2013.

В забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "Азовзагальмаш" (боржник) за кредитним договором між ПАТ "Альфа-Банк" та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський завод важкого машинобудування" (5-й відповідач) був укладений договір поруки № 247 - П/13 від 01.10.2013.

В забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "Азовзагальмаш" (боржник) за кредитним договором між ПАТ "Альфа-Банк" та Публічним акціонерним товариством "Полтавхіммаш" (6-й відповідач) був укладений договір поруки №248 - П/13 від 01.10.2013 року.

Відповідно до пункту 2.1 зазначених договорів поруки кожен з відповідачів-поручителів поручився за виконання ПАТ "Азовзагальмаш" наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:

- обов'язок повернути банку наданий згідно з основним договором кредит шляхом повернення кожного траншу у строки, визначені в основному договорі та/або додатковій угоді, на підставі якої цей транш наданий, при цьому кінцевий строк повернення кожного з траншів не може перевищувати строку дії кредитної лінії;

- обов'язок сплачувати банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією, у розмірі 11,5% річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору у строки, визначені в основному договорі;

- обов'язок сплачувати банку комісію у розмірі і строки, визначені в основному договорі;

- обов'язок у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково (до настання строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути банку кредит, сплатити проценти за користуванням ним і виконати інші обов'язки, що випливають із основного договору;

- обов'язок сплатити банку неустойку (пеню, штраф) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором.

Згідно з п. 3.1 договорів поруки ПАТ "Азовзагальмаш" та кожен з відповідачів-поручителів відповідають перед банком за порушення обов'язків, перелічених у статті 2 цього договору, як солідарні боржники. Кожен з відповідачів-поручителів відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Пунктом 3.2 договорів поруки передбачено, що відповідальність кожного з відповідачів-поручителів наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов'язків, визначених в п. 2.1 договорів поруки.

17.04.2014 позивачем було направлено на адресу ПАТ "Азовзагальмаш" і відповідачів-поручителів вимогу № 32760-11-б/б повернути у строк не пізніше 10 календарних днів з дати направлення відповідної вимоги суму наданого позичальнику кредиту та заборгованості зі сплати процентів на тій підставі, що станом на 16.04.2015 у ПрАТ "Торговий Дім "Азовзагальмаш", який є поручителем ПАТ "Азовзагальмаш", наявна прострочена заборгованість та несплачена пеня за договором про відкриття кредитної лінії №133-МВ/13 від 04.10.2013, який укладено з ПАТ "Альфа-Банк"; також у ПрАТ "Азовелектросталь", який є поручителем ПАТ "Азовзагальмаш", станом на 16.04.2015 наявна прострочена заборгованість та несплачена пеня за договором про відкриття кредитної лінії №313-МВ/07 від 06.09.2007, який укладено з ПАТ "Альфа-Банк".

04.10.2013 між ПАТ "Альфа-Банк" та ПрАТ "Торговий Дім "Азовзагальмаш" був укладений договір про відкриття кредитної лінії №133-МВ/13, відповідно до умов якого Банк відкрив ПрАТ "Торговий Дім "Азовзагальмаш" (позичальник) мультивалютну відновлювальну кредитну лінію, з лімітом 27.000.000,00 доларів США, строком дії до 03.10.2015, та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надав позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язався використати кредит, своєчасно та у повному обсязі вплатити Банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути Банку кредит у терміни, встановлені договором.

Станом на 16.04.2015 ПрАТ "Торговий Дім "Азовзагальмаш" мав заборгованість перед Банком в розмірі 18.551.822,48 доларів США, що підтверджується наявними у матеріалах справи розрахунком простроченої заборгованості та випискою по особовим рахункам ПрАТ "Торговий Дім "Азовзагальмаш".

Судами враховано, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 у справі №910/196/15-г позовні вимоги ПрАТ "Торговий дім "Азовзагальмаш" до ПАТ "Альфа-Банк" про внесення змін до кредитного договору задоволено частково: внесено зміни до договору про відкриття кредитної лінії № 133 МВ/13 від 04.10.2013, укладеного між ПрАТ "Торговий дім "Азовзагальмаш" та ПАТ "Альфа-Банк", в частині строків (термінів) повернення траншів, наданих ПрАТ "Торговий дім "Азовзагальмаш": за додатковою угодою №3 від 26.11.2013 із подальшими змінами та доповненнями до договору про відкриття кредитної лінії №133 МВ/13 від 04.10.2013, за додатковою угодою №4 від 17.01.2014 із подальшими змінами та доповненнями до договору про відкриття кредитної лінії №133 МВ/13 від 04.10.2013, за додатковою угодою №5 від 04.02.2014 до договору про відкриття кредитної лінії №133 МВ/13 від 04.10.2013, шляхом продовження строків (термінів) повернення таких траншів та строків (термінів) сплати нарахованих за ними процентів ПАТ "Альфа-Банк" не раніше ніж до настання наступного терміну: для траншу, наданого за додатковою угодою №3 від 26.11.2013 із подальшими змінами та доповненнями до договору про відкриття кредитної лінії №133 МВ/13 від 04.10.2013, - до 31.12.2015; для траншу, наданого за додатковою угодою №4 від 17.01.2014 із подальшими змінами та доповненнями до договору про відкриття кредитної лінії №133 МВ/13 від 04.10.2013, - до 31.12.2015; для траншу, наданого за додатковою угодою №5 від 04.02.2014 до договору про відкриття кредитної лінії №133 МВ/13 від 04.10.2013, - до 31.12.2016; в іншій частині позову відмовлено.

Разом з тим, 06.09.2007 між Банком та ПрАТ "Азовелектросталь" також був укладений договір про відкриття кредитної лінії №313-МВ/07, відповідно до умов якого Банк відкрив ПрАТ "Азовелектросталь" (позичальник) мультивалютну відновлювальну кредитну лінію з лімітом 12.000.000,00 доларів США строком дії до 01.07.2016 та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надав позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язався використати кредит, своєчасно та у повному обсязі вплатити Банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути Банку кредит у терміни, встановлені договором.

Відповідно до наявних у матеріалах справи виписок станом на 16.04.2015 ПрАТ "Азовелектросталь" мав заборгованість перед Банком у розмірі 12.045.830,71 доларів США.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 у справі №905/3135/14-908/4229/14 зобов'язано ПрАТ "Азовелектросталь" та ПрАТ "Торговий Дім "Азовзагальмаш" надати суду письмові пояснення та розрахунок в обґрунтування наявності/відсутності заборгованості за договорами про відкриття кредитної лінії станом на квітень 2014 року.

ПрАТ "Азовелектросталь" суду доказів відсутності заборгованості перед банком за договорами про відкриття кредитної лінії, доказів оплати заборгованості станом на квітень 2014 року не надано.

Враховуючи, що наявність заборгованості ПрАТ "Азовелектросталь", який є поручителем ПАТ "Азовзагальмаш" за договором поруки, перед Банком за зазначеним вище договором про відкриття кредитної лінії підтверджується матеріалами справи, з огляду на положення пункту 11.6 кредитного договору, який передбачає право банку достроково вимагати повернення кредиту у разі виникнення у поручителя простроченої заборгованості за договором, укладеним з банком, колегія суддів погоджується з судами, що у банку станом на 16.04.2014 виникло право вимоги до ПАТ "Азовзагальмаш" щодо дострокового повернення суми кредиту у розмірі 35.441.215,20 доларів США та сплати процентів за користування ним у строк не пізніше 10 календарних днів з дати направлення позичальнику відповідної вимоги (17.04.2014).

Таким чином, у ПАТ "Азовзагальмаш" та відповідачів-поручителів виник обов'язок в строк до 28.04.2014 повернути суму кредиту та несплачені проценти Банку.

Вимога позивача відповідачами задоволена не була.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання на те, що строк виконання всіх зобов'язань за кредитними договорами №313-МВ/07 від 06.09.2007 та №133-МВ/13 від 04.10.2013 у позичальників не настав, оскільки пунктом 11.6 кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 114-В/13 від 01.10.2013 передбачено право банку на дострокове стягнення грошових коштів з ПАТ "Азовзагальмаш" за кредитним договором у разі виникнення у позичальника та/або у будь-якої особи, яка від свого імені надала гарантію, поруку або заставу у забезпечення зобов'язань позичальника за цим договором, простроченої заборгованості та/або несплаченої неустойки (пені, штрафів) за будь-яким іншим договором, що укладений позичальником та/або такою особою з банком, незалежно від виду договору та суми такої заборгованості.

Стаття 1048 ЦК України визначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору розмір процентів за користування кредитом складає 11, 5% річних.

Згідно з п. п. 6.1, 6.2 кредитного договору проценти нараховуються щомісячно, при цьому таке нарахування здійснюється не рідше одного разу на місяць, на суму кредиту протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році (метод факт/360). Для цілей визначення та нарахування процентів на суму кожного з траншів день його надання враховується, а день повернення - не враховується. Проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го числа по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (крім процентів, строки сплати яких визначені у наступних абзацах цього пункту). Проценти, нараховані за грудень та/або квітень, позичальник зобов'язаний сплачувати у строк з 1-го числі по 15-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Передбачені договором штрафи, пені (крім пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом) розраховуються у доларах США і сплачуються у гривнях в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день сплати, а у випадку звернення банку до суду щодо стягнення заборгованості, в тому числі щодо штрафів, пеней - на день підписання позовної заяви представником банку.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до пункту 11.1 кредитного договору за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів та або комісії за управління кредитною лінією позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 0, 2% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Як вбачається із позовної заяви, Банком нараховано ПАТ "Азовзагальмаш" 35.441.215,20 доларів США заборгованості за кредитом, 667.968,46 доларів США заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та 41.221,44 грн. заборгованості з пені за прострочення сплати процентів.

У поданих суду першої інстанції поясненнях до позовної заяви про стягнення заборгованості позивачем було здійснено перерахунок розміру заборгованості з пені за прострочення сплати процентів за період з 08.04.2014 по 13.04.2014 та заявлено до стягнення 8.551,24 грн. з посиланням на статтю 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яка закріплює, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Судами встановлено належне виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором та надання позичальнику кредиту, сума якого становить 35.441.215,20 доларів США, що також не спростовується позичальником.

Враховуючи викладене, а також висновок судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, що була здійснена на виконання ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 у даній справі, суди дійшли обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення з ПАТ "Азовзагальмаш" та відповідачів-поручителів заборгованості у розмірі 36.109.183,66 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом у сумі 35.441.215,20 доларів США; заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 667.968,46 доларів США, 8.551,24 грн. заборгованості з пені за прострочення сплати процентів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як зазначалось вище, в забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "Азовзагальмаш" за кредитним договором № 114-В/13 від 01.10.2013 між ПАТ "Альфа-Банк" та відповідачами у справі - ТОВ "Льодовий Комплекс", ПрАТ "Торговий Дім "Азовзагальмаш", ПрАТ "Азовелектросталь", ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування", ПАТ "Полтавхіммаш" - були укладені окремі договори поруки, за умовами яких кожен із поручителів поручився за виконання ПАТ "Азовзагальмаш" обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів розірвання чи визнання недійсними договорів поруки, а умови договорів поруки відповідають приписам законодавства України, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що стягненню підлягає заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії з боржника солідарно з кожним поручителем за окремим договором поруки відповідно.

Апеляційний суд підставно не погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії, виходячи з такого.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом пункту 3.1 договорів поруки поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що й боржник; відповідальність поручителя й боржника є солідарною.

При цьому умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.

Пунктом 3.2 договорів поруки визначено, що відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов'язків за кредитним договором.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в межах заявлених позовних вимог, а саме стягнення солідарно з поручителів суми заборгованості за кредитним договором, не узгоджуються з вимогами ст. 554 ЦК України та умовами договорів поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого.

У даній справі досліджуються окремі самостійні договори поруки, за якими кожен із поручителів поручився відповідати перед кредитором разом із позичальником як солідарні боржники.

Отже, статтею 554 ЦК України передбачено солідарну відповідальність боржника і поручителя за договором поруки, а не декількох поручителів за різними договорами поруки, оскільки поручителі за різними договорами поруки не несуть солідарної відповідальності один перед одним.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ані нормами закону, ані умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів між собою, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами ч. 3 ст. 554 Цивільного кодексу України відсутні.

Такої правової позиції дотримується також і Верховний Суд України, зокрема у постановах від 17.12.2014, від 11.03.2015 у справі № 6-35цс15.

Щодо доводів скаржника про те, що укладення додаткової угоди №1 до договору про відкриття кредитної лінії 01.10.2013 між позивачем та 1-им відповідачем, якою сторони внесли зміни в основний договір щодо введення додаткових обставин, у випадку настання яких розширюється перелік підстав для дострокового повернення кредиту (до пункту 11.6 кредитного договору), є збільшенням обсягу відповідальності поручителя через скорочення терміну повернення кредиту; правовідносини, що виникли з договору поруки припинилися з дати укладання додаткової угоди №1 від 01.10.2013, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Договір про відкриття кредитної лінії № 114-В/13 був укладений між позивачем та відповідачем-1 01.10.2013.

У цей же день 01.10.2013 сторонами за кредитним договором була укладена додаткова угода № 1 до договору про відкриття кредитної лінії № 114-В/13.

Пунктом 3 додаткової угоди сторони вирішили доповнити пункт 11.6 статті 11 "Наслідки порушення позичальником зобов'язань та дострокове повернення кредиту" основного договору абзацом наступного змісту:

" - у разі невиконання або несвоєчасного виконання позичальником зобов'язання, передбаченого умовами п. 8.8 та/або 8.9 цього Договору;

- у разі виникнення у позичальника та/або у будь-якої особи, яка від свого імені надала гарантію, поруку або заставу у забезпечення зобов'язань позичальника за цим договором, простроченої заборгованості та/або несплаченої неустойки (пені, штрафів) за будь-яким іншим договором, що укладений позичальником та/або такою особою з банками-кредиторами, незалежно від виду договору та суми такої заборгованості;

- у разі зміни в складі власників/контролерів Групи компаній AZOVMASHINVEST HOLDING LIMITED без погодження з Банком. Для цілей цього підпункту під терміном "власники/контролери" вважаються засновники та/або власники акцій (або уповноважені особи) позичальника та/або будь-якої особи, яка від свого імені надала гарантію, поруку або заставу у забезпечення зобов'язань позичальника за цим договором. При цьому факт зміни власників/контролерів Групи компаній AZOVMASHINVEST HOLDING LIMITED визначається Банком самостійно на підставі отриманих даних консолідованої звітності, зазначеної у п. 8.8 цього договору, або на підставі отриманих Банком інших документів щодо юридичного статусу та реєстраційних документів позичальника та/або будь-якої особи, яка від свого імені надала гарантію, поруку або заставу у забезпеченні зобов'язань позичальника за цим договором".

Цієї ж дати 01.10.2013 між Банком та відповідачами 3 та 4 були укладені договори поруки в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором.

Отже, як кредитний договір, так і додаткова угода до нього, а також договори поруки були укладені сторонами у справі в один день 01.10.2013.

На думку скаржника, внесення змін в основний договір щодо введення додаткових обставин, у випадку настання яких розширюється перелік підстав для дострокового повернення кредиту (до пункту 11.6 кредитного договору), є збільшенням обсягу відповідальності поручителя, що є підставою для припинення договорів поруки.

Однак скаржником, з урахуванням вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, не надано суду доказів того, що договори поруки були укладені до внесення змін до кредитного договору, а поручителі не були обізнані про укладення позивачем та відповідачем-1 додаткової угоди від 01.10.2013.

Крім того пунктом 1 договорів поруки надано поняття основному договору, в забезпечення зобов'язань за яким були укладені договори поруки, - це договір про відкриття кредитної лінії № 114-В/13, укладений між банком та боржником 01.10.2013, включаючи всі додаткові угоди до нього, що укладені на дату набуття чинності цим договором або будуть укладені у майбутньому.

Пунктом 2.1 договорів поруки сторони узгодили, що у відповідності з цим договором поручитель поручається за виконання боржником обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Отже, укладаючи договори поруки, сторони врегулювали питання наявності відповідальності поручителів перед банком у разі укладення боржником додаткових угод до кредитного договору у майбутньому.

Таким чином узгодження питання щодо забезпечення обов'язків боржника, які можуть виникнути в майбутньому, в договорах поруки є результатом домовленості сторін, які в силу приписів статті 6 ЦК України вільні у визначенні зобов'язань за договором, що не суперечать законодавству України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наведені скаржником доводи не є збільшенням відповідальності та не є підставою для визнання поруки припинено.

При цьому підставою для звернення Банком з позовом про дострокове повернення кредитних коштів були обставини, викладені в пункті 11.6 кредитного договору в редакції до внесення змін додатковою угодою від 01.10.2013.

Колегія суддів також відзначає, що суд апеляційної інстанції в ході розгляду, аналізуючи пункт 11.6 кредитного договору, з урахуванням норм чинного законодавства України, дійшов обґрунтованого висновку, що положення даного пункту, врегульовані сторонами в кредитному договорі, не суперечать приписам законодавства України; таких норм закону, яким суперечив би пункт 11.6 кредитного договору, не наведено і сторонами у справі.

Доводи про те, що право дострокової вимоги погашення заборгованості за кредитним договором не може бути пов'язане із фактом виконання/невиконання зобов'язань третіми особами, які не є стороною означеного правочину, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки законодавство не містить заборони щодо врегулювання такого положення в кредитному договорі та його подальшого фактичного схвалення поручителями.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла правомірного висновку, що позовні вимоги ПАТ "Альфа-Банк" підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з боржника солідарно з кожним поручителем окремо заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії в сумі 36.109.183,66 доларів США.

Щодо тверджень скаржника про вихід суду апеляційної інстанції за межі позовних вимог колегія суддів відзначає таке.

Вихід за межі позовних вимог означає лише збільшення кількісного показника розміру заявленої позивачем вимоги. Однак суд не вправі змінювати предмет позову, розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.

Як встановлено судами, між відповідачами 2-6 не укладався один спільний договір поруки, а також жоден з укладених договорів поруки не містить посилань щодо солідарної відповідальності поручителів, а тому наведені обставини, як зазначалось вище, унеможливлюють солідарне стягнення заборгованості з усіх відповідачів.

Хоч відповідачі 2-6 як поручителі не є солідарними боржниками між собою, проте, кожен із поручителів є солідарним боржником із відповідачем-1 як позичальником.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "Альфа-Банк" про солідарне стягнення заборгованості, яка заявлена одночасно до боржника - ПАТ "Азовзагальмаш" та до поручителів - ТОВ "Льодовий комплекс", ПрАТ "Торговий дім "Азовзагальмаш", ПрАТ "Азовелектросталь", ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" та ПАТ "Полтавхіммаш".

Кредитор, керуючись положеннями ст. 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника і кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково.

Згідно з позовними вимогами позивач просив стягнути заборгованість солідарно з боржника та кожного з поручителів.

На думку колегії суддів, приймаючи нове рішення, суд апеляційної інстанції не виходив за межі позовних вимог, не змінював предмету позову тощо, оскільки постанова була прийнята в межах предмету позову (матеріально-правової вимоги ПАТ "Альфа-Банк" щодо стягнення заборгованості з відповідача-1 як боржника та з кожного солідарного із ним поручителя. При цьому апеляційним судом визначено відповідне формулювання порядку стягнення суми заборгованості з відповідачів, що жодним чином на впливає на зміст вимог позивача.

Щодо тверджень скаржника про вирішення судом апеляційної інстанції питання про права особи, не залученої до справи, - Азовмашінвест Холдинг Лімітед колегія суддів відзначає таке.

В п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) зазначено, що ГПК України (1798-12) передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК України).

Щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Азовмашінвест Холдинг Лімітед не є учасником кредитних правовідносин, в межах яких розглядається даний спір. Отже, вирішуючи даний спір, суд не може наділити Азовмашінвест Холдинг Лімітед новими правами чи покласти на нього нові обов'язки, або змінити його наявні права та/або обов'язки, або позбавити певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Відтак, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено в клопотанні відповідача-1 про залучення Азовмашінвест Холдинг Лімітед до участі у справі в якості третьої особи.

Щодо посилань скаржника на те, що апеляційним судом було порушено вимоги ст. 2-1 ГПК України щодо автоматизованого визначення складу суду, а саме здійснено заміну складу суду за розпорядженнями голови суду та секретаря судової палати цього суду, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 2-1 ГПК України визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, в тому числі видачі судових рішень та наказів господарського суду, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів судових рішень, ухвал та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Відповідно до п. п. 3.1.6, 3.1.7 рішення Ради суддів України від 26.11.2010 N 30 (vr030414-10) , із змінами і доповненнями, засади формування колегії суддів визначаються зборами суддів відповідного суду з унеможливленням впливу на формування осіб, зацікавлених у результатах судового розгляду справи. Збори суддів відповідного суду визначають засади формування колегії суддів без здійснення повторного автоматизованого розподілу справ, зокрема, у випадку необхідності внесення змін до складу колегії суддів у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді (суддів), його (їх) відпусткою, відрядженням.

Відповідно до 3.1.12 рішення Ради суддів України від 26.11.2010 N 30 (vr030414-10) , із змінами і доповненнями, у разі неможливості виконання суддею, який входить до складу колегії суддів, обов'язків судді (тимчасова непрацездатність, відрядження, відпустка тощо), який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі, повторний автоматичний розподіл судових справ не здійснюється. Заміна відсутнього судді, який входить до складу колегії суддів, здійснюється відповідно до встановлених засад формування складу колегій суддів.

Як вбачається з розпоряджень секретаря судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015, 07.09.2015, 02.12.2015 та розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.2015, вказані розпорядження були прийняті відповідно до рішень зборів суддів Харківського апеляційного господарського суду та згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.