Дроботової Т.Б. - головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І. за участю представників: прокуратури Романов Р.О. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивача ОСОБА_5 - керівник відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Горуцьке" на постанову від 11.08.2015 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі № 914/4520/14 господарського суду Львівської області за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Горуцьке" до Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області за участю Прокурора Львівської області про стягнення 114 356,71 грн.

У грудні 2014 року СГ ТзОВ "Горуцьке" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Гірської сільської ради про стягнення 114 356,71 грн., в т.ч.: 76 219,10 грн. орендної плати та 38 137,61 грн. коштів, які виникли внаслідок індексу інфляції станом на серпень 2014 року на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 152 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що останній є правонаступником реорганізованого виробничого с/г кооперативу (ВСГК) "Горуцький". При роздержавленні і приватизації земель ВСГК "Горуцький" землі господарських дворів площею 23,6 га були незаконно включені в межі населеного пункту с. Гірське та в подальшому за договором оренди від 31.01.2007 №65 та наступними договорами оренди передані Гірською сільською радою в оренду позивачу. Однак, постановою Миколаївського районного суду Львівської області у справі 447/2430/13-а, яка набрала законної сили 29.11.2013 року, та ухвалою цього ж суду від 02.12.2013 року землі господарських дворів площею 23,6 га винесені за межі населеного пункту с. Гірське з моменту затвердження "Проекту роздержавлення і приватизації земель с/г призначення", тобто з 14.09.2000 р.

Відтак позивач вважав, що він безпідставно перерахував сільській раді за 2007 - 2010 роки 76 219, 10 грн. за оренду земель господарських дворів, які не належали до земель населеного пункту, а сільська рада безпідставно отримала ці кошти. Претензію позивача про повернення зайво сплачених коштів відповідач залишив без відповіді.

У відзиві Гірська сільська рада Миколаївського району Львівської області просила у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що починаючи з 2007 року і наступні 3 роки коли укладалися договори оренди землі позивач користувався земельною ділянкою і сплачував на рахунок відповідача орендну плату, яка була прописана в договорах оренди землі.

Ухвалою від 23.02.2015 року господарського суду Львівської області за клопотанням сторін зупинялось провадження у справі до вирішення Господарським судом Львівської області спору у справі № 914/280/15 за позовом СГ ТзОВ "Горуцьке" до Гірської сільської ради про визнання недійсними договорів оренди землі від 31.01.2007 №65, від 29.01.2008 №1, від 27.01.2009 №1, від 29.01.2010 №29 та набрання рішенням у цій справі законної сили.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.04.2015 року провадження у справі було поновлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.04.2015 (суддя Яворський Б.І.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Гірської сільської ради на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Горуцьке" 76 219,10 грн. - безпідставно сплаченої орендної плати, 38 137,61 грн. - інфляційних втрат та 2 287,13 грн. судового збору.

Суд першої інстанції посилаючись на рішення суду від 31.03.2015 р. у справі №914/280/15 дійшов висновку, що відповідач набув спірні кошти за відсутності достатніх правових підстав.

За апеляційною скаргою Гірської сільської ради Львівський апеляційний господарський суд (судді: М.І. Хабіб, Л.С. Данко, Я.О. Юрченко) переглянувши рішення господарського суду Львівської області від 28.04.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 11.08.2015 р. рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2015 скасував, прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Встановлення постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 18.11.2013 у справі №447/2430/13-а неправомірності включення земель господарських дворів господарства "Горуцьке" в кількості 23,6 га до земель населеного пункту с. Гірське та визначення в мотивувальній частині рішення Господарського суду Львівської області від 31.03.2015 у справі №914/280/15 договорів оренди землі від 31.01.2007 №65, від 29.01.2008 №1, від 27.01.2009 №1, від 29.01.2010 №29, які виконані сторонами в 2007-2010 роках, як неукладених, не можна вважати доказами наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України та для повернення орендної плати.

СГ ТзОВ "Горуцьке" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 року та залишити в силі рішення господарського суду Львівської області від 28.04.2015 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги зазначає, що договори оренди землі за рішенням суду у справі №914/280/15 визнані неукладеними, оскільки не проходили державної реєстрації, а тому не можуть продовжувати правовідносини оренди. На думку скаржника, звідси випливає, що відповідач набув спірні кошти за відсутності достатніх правових підстав.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Горуцьке" зареєстроване 24.03.2000 року та утворене внаслідок реорганізації Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Горуцький" та є його правонаступником, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію та статутом товариства.

31.01.2007 року Гірською сільською радою (орендодавець) та СГ ТзОВ "Горуцьке" (орендар) було укладено договір оренди землі №65.

Відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 92,03 га для вирощування сільськогосподарських культур, виробництва сільськогосподарської продукції та розміщення бази її обслуговування. З них: рілля - 57,87 га * 22,2 грн. = 1 284,71 грн., пасовище - 12,68 га * 12,12 грн. = 153,68 грн., господарські двори в межах н.п. - 17,67 га * 171,12 грн. = 3 023,69 грн., за межами н.п. - 3,81 га * 200,88 грн. = 765,36 грн., разом - 5 227,43 грн.

Орендна плата вноситься орендарем рівними частками щомісячно у грошовій формі на р/р 33212812700344 МФО 825014, ЗКПО 04373985 в УДК у Львівській області, Гірська сільська рада. Річна орендна плата становить - 5 227,43 грн. Місячна орендна плата становить 435,62 грн. (пункт 2.5 договору).

29.01.2008 року Гірською сільською радою (орендодавець) та СГ ТзОВ "Горуцьке" (орендар) було укладено договір оренди землі №1.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору орендодавець на підставі рішення 16 сесії 5 демократичного скликання від 20. 01. 2008 надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 20,42 га для вирощування сільськогосподарських культур, виробництва сільськогосподарської продукції та розміщення бази її обслуговування. З них: Р.Ф. - 10 га * 22,2 грн. * 1,028 = 228,22 грн., господарські двори в межах н.п. - 8,3 га (83 000 м2 * 0,4278 * 1,028 = 36 501,61 грн., за межами н.п. - 2,12 га * 200,88 * 1,028 = 437,78 грн., разом - 37 167,61 грн. Індекс інфляції - 1,028.

Орендна плата вноситься орендарем рівними частками щомісячно у грошовій формі на р/р 33212812700344, МФО 825014, ЗКПО 04373985 в УДК у Львівській області, Гірська сільська рада. Річна орендна плата становить - 37 167,61 грн. Місячна орендна плата становить 3 097,30 грн. (пункт 2.5 договору).

27.01.2009 року Гірською сільською радою (орендодавець) та СГ ТзОВ "Горуцьке" (орендар) було укладено договір оренди землі №26.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору орендодавець на підставі рішення 24 сесії 5 демократичного скликання від 25.01.2009 надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 12,3692 га для вирощування сільськогосподарських культур, виробництва сільськогосподарської продукції та розміщення бази її обслуговування. З них: рілля Р.Ф. - 10 га * 6,58 грн. * 5 = 329,00 грн., господарські двори в межах н.п. - 23 692 м2 * 1,426 * 1,152 = 38 920,08 грн., за межами н.п. -, разом - 39 249,08 грн. Індекс інфляції - 1,152.

Орендна плата вноситься орендарем рівними частками щомісячно у грошовій формі на р/р 33212812700344, МФО 825014, ЗКПО 04373985 в УДК у Львівській області, Гірська сільська рада. Річна орендна плата становить - 39' 249,08 грн. Місячна орендна плата становить 3 270,76 грн. (пункт 2.5 договору).

29.01.2010 року Гірською сільською радою (орендодавець) та СГ ТзОВ "Горуцьке" (орендар) було укладено договір оренди землі №46.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору орендодавець на підставі рішення 32 сесії 5 демократичного скликання від 29.01.2010 №421 надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 11,6285га для вирощування сільськогосподарських культур, виробництва сільськогосподарської продукції та розміщення бази її обслуговування. З них: рілля Р.Ф. - 10 га * 6,97 * 5 * 1,059 = 369,06 грн., господарські двори в межах н.п. - 16285 * 0,8215 * 1,059 = 14 167,44 грн.

Орендна плата вноситься орендарем рівними частками щомісячно у грошовій формі на р/р 33212812700344, МФО 825014, ЗКПО 04373985 в УДК у Львівській області, Гірська сільська рада. Річна орендна плата становить - 14 167,44 грн. Місячна орендна плата становить 1 180,62 грн. (пункт 2.5 договору).

Судами також встановлено, що на виконання умов вказаних договорів оренди землі позивач сплатив відповідачу орендну плату за період з 16.02.2007 року по 24.12.2010 року в загальній сумі 79 406,85 грн., що підтверджено виписками з банку з рахунка клієнта, платіжними дорученнями та актом звірки розрахунків, підписаним двома сторонами (а.с. 100, 101-147).

Також судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що СГ ТзОВ "Горуцьке" оскаржило в судовому порядку рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області №85 від 23.06.2000 "Про затвердження проекту роздержавлення і приватизацію земель сільськогосподарського призначення Гірської сільської ради" в частині роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарського двору СГ ТзОВ "Горуцьке" в розмірі 23,6 га та рішення Миколаївської районної ради № 123 від 14.09.2000 "Про затвердження проекту роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарського призначення Гірської сільської ради" в частині затвердження проекту роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарського призначення Гірської сільської ради, а саме: земель господарського двору СГ ТзОВ "Горуцьке" в розмірі 23,6 га.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 18.11.2013 у справі №447/2430/13-а скасовано:

- рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області №85 від 23.06.2000 "Про затвердження проекту роздержавлення і приватизацію земель сільськогосподарського призначення Гірської сільської ради" в частині роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарського двору СГ ТзОВ "Горуцьке" в розмірі 23,6 га;

- пункт 1 рішення Миколаївської районної ради №123 від 14.09.2000 "Про затвердження проекту роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарського призначення Гірської сільської ради" в частині затвердження проекту роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарського призначення Гірської сільської ради, а саме: земель господарського двору СГ ТзОВ "Горуцьке" в розмірі 23,6 га ( а.с. 29-30).

Також судами було встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 31.03.2015 у справі №914/280/15 відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними укладених між Гірською сільською радою та СГ ТзОВ "Горуцьке" договорів про оренду землі господарських договорів у межах населеного пункту с. Гірське від 31.01.2007 року №65, від 29.01.2008 року №1, від 27.01.2009 року №1, від 29.01.2010 року №29 з посиланням на те, що оспорювані договори оренди є неукладеними з підстав не проведення їх державної реєстрації в силу положень статті 210 Господарського кодексу України та статті 640 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, позивач звернувся до відповідача з претензією від 04.08.2014 №48 про повернення сплаченої орендної плати з урахуванням індексу інфляції в сумі 114 356,71 грн., яка залишена без задоволення (а.с. 34).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги СГ ТзОВ "Горуцьке" про стягнення з Гірської сільської ради 114 356,71 грн., в т.ч.: 76 219,10 грн. орендної плати та 38 137,61 грн. коштів, які виникли внаслідок індексу інфляції станом на серпень 2014 року на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 152 Земельного кодексу України.

Так, за приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання вказаної норми закону є цивільно - правові відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

У даній справі спірна сума є сумою орендної плати за користування земельною ділянкою.

Приписами статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зокрема, визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) ).

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) , та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Плата за суборенду земельних ділянок державної і комунальної власності не може перевищувати орендної плати.

Таким чином, спірна сума не може вважатися отриманою відповідачем без достатніх правових підстав та збереженою в себе за рахунок позивача, оскільки набувачем у цій ситуації є Державний бюджет України.

Отже, стаття 1212 Цивільного кодексу України не може застосовуватись, як підстава для повернення спірної суми орендної плати.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, постанова підлягає залишенню без змін з підстав викладених в цій постанові.

Доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.