головуючого Кочерової Н.О., суддів Акулової Н.В., Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 у справі № 922/1056/15 господарського суду Харківської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вога" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське" про стягнення 350 000,00 грн за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Капинос Н.В., дов. від 10.01.2014, Севенко Г.П., дов. від 10.01.2014

У лютому 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вога" звернулось до господарського суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське" про стягнення 350 000,00 грн, з яких: 109 802,30 грн -курсова різниця, 27 567,59 грн - інфляційні втрати, 127 542,14 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами, 8 499,98 грн - пеня та 76 587,99 грн - збитки.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу № 45 від 27.03.2013 несвоєчасно здійснив повну оплату поставленого позивачем товару та не оплатив курсову різницю на ціну поставленого товару, яку має сплатити, а також за прострочення виконання зобов'язання має сплатити пеню, інфляційні втрати, проценти за користування чужими грошовими коштами та збитки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.09.2015 (суддя: Калантай М.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з СТОВ "Грозянське" на користь ТОВ "Вога" 26 334,62 грн інфляційного збільшення заборгованості, 8 499,98 грн пені та витрати зі сплати судового збору в сумі 696,69 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Місцевий господарський суд встановив, що позивач в строки, передбачені специфікаціями до договору купівлі-продажу № 45 від 27.03.2013, сплатив лише частину заборгованості, а решту заборгованості сплатив несвоєчасно, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що за допущене порушення умов договору щодо строків оплати заборгованості відповідач має сплатити пеню та інфляційні втрати та задовольнив позовні вимоги в цій частині частково, оскільки позивач невірно визначив розмір інфляційних втрат.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що:

- позовна вимога про стягнення курсової різниці є необґрунтованою, оскільки ні в тексті договору, ні в специфікаціях до договору, ні в накладних не було встановлений грошовий еквівалент зобов'язання щодо сплати товару в іноземній валюті, всі ціни на товар узгоджені сторонами виключно в гривнях;

- позовна вимога про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами не підлягає задоволенню, оскільки вказані проценти, передбачені ст. 536 ЦК України, не застосовуються до спірних правовідносин купівлі-продажу та є за своєю правовою природою, виходячи зі встановленого сторонами в договорі способу їх обчислення за кожен день прострочення, пенею, яка також заявлена позивачем до стягнення та не може бути заявлена двічі;

- позивач не довів фактичного понесення збитків, спричинених внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 (склад колегії суддів: головуючий - Слободін М.М., Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) апеляційну скаргу ТОВ "Вога" задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 07.09.2015 скасовано в частині відмови у стягненні 109 802,30 грн курсової різниці та 127 542,14 грн процентів за користування чужими грошовими коштами. В цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто зі СТОВ "Грозянське" на користь ТОВ "Вога" 109 802,30 грн курсової різниці, 127 542,14 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 4 746,88 грн судового збору за подання позову та 5 221,57 грн судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 07.09.2015 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши умови договору купівлі-продажу № 45 від 27.03.2013 та специфікації до нього, виходив з того, що сторони сформували та встановили ціну товару у національній валюті - гривні та визначили її доларовий еквівалент з прив'язкою до курсу долара США банку продавця, зазначеного в специфікації на момент її підписання, що, за висновком суду, надає можливість автоматично визначати розмір ціни товару у зв'язку зі зміною курсу долара США, не суперечить чинному законодавству, відповідає принципу свободи договору та судовій практиці.

В частині задоволеної позовної вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами постанова суду мотивована тим, що вказані проценти, заявлені до стягнення на підставі ст. 536, ч. 2 ст. 625, ч. 3 692 ЦК України та умов договору, мають іншу правову природу, ніж пеня, як вид неустойки, носять компенсаційний, а не штрафний характер та підлягають стягненню з відповідача, оскільки їх нарахування передбачено положеннями чинного законодавства та прямо узгоджено сторонами в укладеному між ними договорі, враховуючи принцип свободи договору.

В касаційній скарзі сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Грозянське" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати в частині стягнення курсової різниці та процентів за користування чужими грошовими коштами, а рішення місцевого господарського суду в цій частині залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 27.03.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Вога" (продавець, позивач) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Грозянське" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 45 (далі за текстом - договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати узгодженими партіями товар у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар. Найменування товару, його кількість та ціна зазначаються в специфікаціях (видаткових накладних), які є невід'ємною частиною договору.

Договір вважається укладеним з моменту підписання першої видаткової накладної або специфікації та діє до 31.12.2013. Дія договору продовжується на цих же умовах і на той же строк, якщо в останній місяць строку дії договору продавець не направить покупцю заяву про припинення цього договору. (п. 10.1. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що у разі, якщо сторони підписали специфікацію, в якій міститься графік оплати товару, то покупець оплачує продавцю товар відповідно до вказаного графіку.

Згідно з п. 4.7. договору ціна товару по даному договору встановлюється сторонами в гривнях. Крім того, сторони визначають доларовий еквівалент ціни товару. Ціна (вартість) товару, визначена сторонами на момент узгодження товару, що підлягає поставці, змінюється автоматично на неоплачений товар при зміні курсу долара США. При зміні курсу ціна (вартість) товару, який підлягає оплаті покупцем, визначається самостійно покупцем на день оплати товару шляхом множення доларового еквівалента угодженої сторонами ціни товару, який не сплачений, на офіційний курс гривні до долару США, встановлений Національним Банком України на день фактичної оплати покупцем ціни товару.

За умовами даного пункту договору сторони також вирішили, що якщо офіційний курс гривні до долара США, встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни товару, менше (нижче), ніж курс гривні до долара США, визначений на 14:00 год. за київським часом банком продавця, зазначеному в даному договорі (в реквізитах сторін), то покупець для визначення суми оплати за товар (ціни товару) помножує доларовий еквівалент узгодженої сторонами ціни товару, який не сплачений, на курс гривні до долара США, встановлений банком продавця на день фактичної оплати покупцем ціни товару, а саме на 14:00 год. за київським часом.

Якщо офіційний курс гривні до долара США, встановлений на день фактичної оплати покупцем ціни товару, або курс гривні до долара США, визначений на 14:00 год. за київським часом банком продавця, більше (вище) курсу, який був встановлений на день узгодження сторонами ціни (вартості) конкретної партії товару, яка належить до оплати, то ціна (вартість) товару змінюється автоматично без будь-яких додаткових узгоджень. Однак для належного ведення бухгалтерського обліку протягом семи календарних днів після оплати товару по зміненій ціні, покупець зобов'язаний скласти та на направити продавцю цінним листом з описом вкладення (повідомленням про вручення) Акт донарахування ціни товару, в якому послатися на номер та дату видаткових накладних, по яким змінена ціна товару згідно зі зміненим курсом долара США по відношенню до гривні. Крім того, в Акті повинні бути зазначені: найменування товару, кількість, початкова та змінена ціна товару, а також курс долара США до гривні на момент узгодження ціни товару та на момент його фактичної оплати. Ціна товару підлягає зміні також і при зменшенні курсу долара США. Покупець підтверджує, що має доступ до інформації про офіційний курс гривні до долару США, а також про курс гривні до долару США банка продавця, зазначеному в даному Договорі (в реквізитах сторін).

На підставі договору сторони узгодили та підписали наступні специфікації:

- № 1 від 27.03.2013 на суму 1 848,30 грн, за умовами якої покупець сплачує 30% від ціни товару, що складає 554,49 грн, до 10.04.2013, а решту 70% від ціни товару, що складає 1 293,81 грн покупець сплачує до 01.11.2013;

- № 2 від 15.04.2013 на суму 47 130,72 грн, за умовами якої покупець сплачує 30% від ціни товару, що складає 14 139,22 грн, до 20.04.2013, а решту 70% від ціни товару, що складає 32 991,50 грн покупець сплачує до 01.11.2013;

- № 3 від 22.04.2013 на суму 48 677,95 грн, за умовами якої покупець сплачує 30% від ціни товару, що складає 14 603,39 грн, до 30.04.2013, а решту 70% від ціни товару, що складає 34 074,56 грн покупець сплачує до 01.11.2013;

- № 4 від 23.04.2013 на суму 79 626,62 грн, за умовами якої покупець сплачує 30% від ціни товару, що складає 23 887,99 грн, до 30.04.2013, а решту 70% від ціни товару, що складає 55 738,63 грн покупець сплачує до 01.11.2013;

- № 5 від 01.08.2013 на суму 5 068,80 грн, за умовами якої покупець сплачує 30% від ціни товару, що складає 1 520,64 грн, а решту 70% від ціни товару, що складає 3 548,16 грн покупець сплачує до 01.11.2013.

Зі змісту вказаних специфікацій вбачається, що сторони при їх узгодженні визначили вартість товару в гривнях та зазначили інформацію щодо курсу гривні за 1 долар США станом на дату відповідної специфікації, встановленого банком продавця.

На виконання умов договору позивач на підставі видаткових накладних № 50 від 03.04.2013, № 163 від 16.04.2013, № 204 від 24.04.2013, № 487 від 01.08.2013 та товарно-транспортних накладних № Р50 від 03.04.2013, № Р163 від 16.04.2013, № Р204 від 24.04.2013, № Р487 від 01.08.2013 передав відповідачу товар, вказаний в специфікаціях, на загальну суму 182 352,40 грн, який був повністю оплачений відповідачем. При цьому, своєчасно відповідач оплатив лише частину товару - на суму 54 705,73 грн, наступні платежі на загальну суму - 127 646,00 грн були здійснені з порушенням встановлених в специфікаціях строків.

У зв'язку з тим, що оплата поставленого товару була здійснена несвоєчасно та без урахування зміни курсу долара США до гривні, позивач звернувся з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 109 802,30 грн курсової різниці, 27 567,59 грн інфляційних втрат, 127 542,14 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 8 499,98 грн пені та 76 587,99 грн збитків.

Частиною 1 статті 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частиною 2 статті 198 ГК України та статтею 533 ЦК України визначено валюту виконання грошового зобов'язання та передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконано в гривнях. Водночас, частиною 2 ст. 524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частиною 2 статті 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Вказаними нормами надано можливість визначення сторонами у зобов'язанні грошового еквівалента в іноземній валюті, а також можливість узгодження сторонами порядку визначення суми, що підлягає сплаті в такому випадку.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, сторони в п. 4.7. договору та специфікаціях до нього встановили ціну товару у національній валюті - гривні та визначили доларовий еквівалент ціни товару: з прив'язкою до курсу долара США банку продавця, який діяв на момент узгодження ціни товару та який зазначено в кожній специфікації. При цьому, визначення доларового еквіваленту відбувається шляхом ділення ціни товару у національній валюті на вказаний в специфікації курс долара США на момент їх підписання, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції в спростування висновків суду першої інстанції про неузгодження сторонами доларового еквіваленту вартості товару.

Крім того, суд апеляційної інстанцій, проаналізувавши положення пункту 4.7. договору та специфікації до нього, встановив, що сторони при визначенні доларового еквіваленту вартості неоплаченого товару погодили керуватися саме курсом банку продавця, що, як вірно зазначено судом, відповідає положенням ч. 2 ст. 533 ЦК України, якою сторонам надано можливість самостійно встановлювати в договорі порядок визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, а також відповідає принципу свободи договору.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пукти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, сторонами в договорі купівлі-продажу № 45 від 27.03.2013 у належній формі досягнуто згоди щодо необхідності коригування ціни (вартості) неоплаченого товару залежно від курсу долара США до гривні та визначено порядок визначення ціни товару, що, не суперечить чинному законодавству та відповідає принципу свободи договору та судовій практиці.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правильно скасував рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні з відповідача курсової різниці та обґрунтовано задовольнив вказану позовну вимогу.

Однак, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, помилково задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат з огляду на наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за умови, що боржник прострочив виконання грошового зобов'язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

При цьому, індекс інфляції розраховуються лише стосовно національної валюти України (п.8.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (v0014600-13) ).

Вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти (п. 10 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (v0767600-13) ).

Як було зазначено вище, сторонами у договорі купівлі-продажу № 45 від 27.03.2013 визначена прив'язка грошового зобов'язання покупця до іноземної валюти (п. 4.7. договору та специфікації до договору), що покриває знецінення національної валюти.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що нарахування курсової різниці унеможливлює нарахування індексу інфляції, чого не було враховано судами попередніх інстанцій, які помилково задовольнили позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат.

Крім того, господарський суд апеляційної інстанції помилково задовольнив позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій пунктами 4.3. 4.4. договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами у справі, встановлено, що з дня, коли товар мав бути оплачений покупцем, продавець має право вимагати від покупця, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами до дня повної оплати товару, понад неустойку та збитки (ст. 536, ст. 625, п.3 ст. 692 ЦК України). Проценти за користування чужими грошовими коштами сплачуються в наступному розмірі:

а) 0,1 % від несплаченої ціни товару за специфікацією за кожен календарний день протягом 30 календарних днів з дати коли товар має бути оплачено;

б) 0,5% від несплаченої ціни товару за специфікацією за кожен календарний день протягом 60 календарних днів з дати спливу 30 календарних днів, зазначених в пп. "а" п. 4.4. договору;

в) 3% від несплаченої ціни товару за специфікацією за кожен календарний день до дня повної оплати з дати спливу 60 календарних днів, зазначених в пп. "б" п. 4.4. договору.

Правовою підставою позовної вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами позивачем вказано зазначені в договорі норми: ст. 536, ст. 625, п.3 ст. 692 ЦК України.

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є факт користування чужими коштами і встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Фактично, положення статті 536 ЦК України застосовуються лише у випадках, коли грошові кошти є предметом договору, наприклад, у правовідносинах щодо виконання договору позики, кредиту або банківського вкладу (глава 71 ЦК України (435-15) ) або одержані без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України (435-15) ), та не застосовуються до правовідносин купівлі-продажу (поставки), які регламентуються спеціальною нормою частини 3 статті 692 ЦК України.

Однак, суд апеляційної інстанції викладеного не врахував. Натомість місцевий господарський суд врахувавши наведене вище, дійшов до правильного висновку про те, що застосування до спірних правовідносин у даній справі положень статті 536 ЦК України є безпідставним.

Частиною 3 статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Наведеною нормою фактично конкретизовано передбачене статтею 625 ЦК України право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених норм проценти є платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. При цьому договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені, яка також нарахована відповідачем у розмірі двох облікових ставок НБУ від несплаченої покупцем суми за кожен день прострочення, що не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12.12.2011 у справі № 07/238-10, від 24.12.2013 у справі № 8/5025/1402/12, від 01.07.2014 у справі № 11/5026/1925/2012.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Однак, суд апеляційної інстанції не врахував зазначених висновків Верховного Суду України, у зв'язку з чим помилково задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами. Натомість, місцевий господарський суд правильно відмовив у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанції правильно задовольнили позовну вимогу про стягнення пені, оскільки, судами вірно встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що відповідач частину вартості товару оплатив з порушенням строків, встановлених специфікаціями до договору, тобто допустив порушення договірних зобов'язань, а відповідальність покупця за неналежне виконання зобов'язань передбачена чинним законодавством та умовами договору, зокрема пунктом 8.4.1. Розмір пені позивач розрахував вірно: від розміру заборгованості, визначеної сторонами у гривнях згідно специфікацій та накладних, без застосування курсової різниці, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ та за період 6 місяців (з 01.11.2013 по 01.05.2014), що відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у стягненні збитків з огляду на недоведеність позивачем фактичного понесення збитків, спричинених внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанцій підлягають зміні з викладенням в іншій редакції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.09.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 у справі № 922/1056/15 змінити та викласти в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське" (63609, Харківська область, Шевченківський район, с. Гроза, вул. Зелена, 39, код ЄДРПОУ 30755444) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вога" (61064, м. Харків, вул. Пермська, 15, кв.28, код ЄДРПОУ 32335705) 109 802,30 грн (сто дев'ять тисяч вісімсот дві гривні тридцять копійок) курсової різниці, 8 499,98 грн (вісім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять тисяч дев'яносто вісім копійок) пені та 2 366,05 грн (дві тисячі триста шістдесят шість гривен п'ять копійок) судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовити."

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське" (63609, Харківська область, Шевченківський район, с. Гроза, вул. Зелена, 39, код ЄДРПОУ 30755444) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вога" (61064, м. Харків, вул. Пермська, 15, кв.28, код ЄДРПОУ 32335705) 2 602,65 грн (дві тисячі шістсот дві гривні шістдесят п'ять копійок) судового збору за подання апеляційної скарги та 2 839,25 грн (дві тисячі вісімсот тридцять дев'ять гривен двадцять п'ять копійок) судового збору за подання касаційної скарги.