головуючого: суддів: Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. Черкащенка М.М. розглянувши касаційну скаргу військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) на рішення та постанову Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2015 Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі № 915/1530/15 за позовом Військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі: 1.Міністерства оборони України 2.Військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) до Державного Південного виробничо-технічного підприємства про стягнення 21 624, 41 грн за участю представників сторін:

від прокуратури: Коркішко В.М. - посв. № 027484 від 25.07.2014;

від позивача-1: Тужиков М.А. - за довіреністю;

від позивача-2: Шигун Д.Ю. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

Військова прокуратура Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ та Військової частина А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Державного Південного виробничо-технічного підприємства 21624,41 грн. неустойки у вигляді пені.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.10.2015 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 року у справі № 915/1530/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного Південного виробничо-технічного підприємства, м. Миколаїв на користь Військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) 7597,88 грн. пені. В частині стягнення 6428,66 грн. пені в позові відмовлено. Також стягнуто з Державного Південного виробничо-технічного підприємства в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 1827,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Військова частина А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 та рішення господарського суду Миколаївської області від 20.10.2015 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог на суму 14026,53 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.09.2014 року між Військовою частиною А0215, як Замовником та Державним Південним виробничо-технічним підприємством, як Виконавцем, укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 192/14 з додатками (далі - Договір № 192/14), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надати у 2014 році послуги зазначені у Специфікації послуг (Додаток 1), а замовник - прийняти і оплатити надані послуги.

Сума договору становить 831708,00 грн., у тому числі 138618,00 грн. ПДВ (п.п.3.1 п.3 договору). Ціна послуг визначена за результатами проведення процедури торгів у Протоколі погодження ціни послуг (п.п.3.2п.3 договору).

Розрахунки за надані послуги здійснюються за фактом їх надання згідно з чинним законодавством України, за умови проведення платежів Головним управлінням Державної казначейської служби України, протягом 2014 бюджетного року, після надання представнику Замовника (командиру військової частини А2504) Виконавцем документів: рахунку-фактури, актів приймання надання послуг, затверджених Виконавцем та Замовником, актів прийому-передачі, затверджених представником Замовника (п.п.4.2 п.4 договору).

За п.п. 5.1, 5.9 п.5 Договору, термін надання послуг - не пізніше 01.12.2014, після надання замовником виконавцю нарядів на ремонт та отримання від замовника повідомлення про готовність до виконання умов договору, передбачених у п.1.4 Договору, яким замовник визначає обсяг надання послуг. Зобов'язання виконавця щодо надання послуг вважаються виконаними в повному обсязі після підписання і затвердження актів приймання наданих послуг за формою затвердженою Додатком № 3 та акту прийому-передачі за всіма виданими нарядами на ремонт. Датою виконання зобов'язання Виконавцем - є остання дата затвердження замовником акту приймання наданих послуг (Додаток № 3). Датою виконання зобов'язання Замовником - є дата повного розрахунку з виконавцем за умовами Договору.

Відповідно до пункту 7.2 договору, за порушення строку виконання зобов'язань, зазначеного у пункті 5.1 цього договору, з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Договір діє до 31грудня 2014 року, за винятком дії гарантійних зобов'язань, які діють до повного їх виконання (п.п.10.2 договір).

Звертаючись до суду з позовом, прокуратура та позивачі зазначають, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору про закупівлю послуг за державні кошти № 192/14 від 23.09.2014, відповідач, передбачені договором послуги надав з простроченням у 26 днів, у зв'язку з чим йому нараховані штрафні санкції у вигляді пені.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що фактична вартість послуг, строк надання яких відповідачем порушено складає 607829,76 грн., а період прострочення не 26 днів, як вказував позивач, а 25, в зв'язку з чим здійснивши перерахунок пені встановив, що її сума становить 15195,75 грн. та взявши до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру пені та дослідивши його обґрунтованість, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій в порядку ст. 83 ГПК України на 50%.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, вважає його правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, умовами укладеного між сторонами договору, а саме п. 5.1 встановлено термін надання послуг - не пізніше 01.12.2014, однак акти приймання наданих послуг - № 270, № 271, № 272, № 273, № 274, № 275, № 276, № 277 датовані 27.12.2014 року, отже відповідачем порушено строк виконання зобов'язання на 25 днів, оскільки, як вірно обраховано судами період прострочення становить з 02.12.2014 по 26.12.2014.

Платіжними дорученнями від 29.12.2014 року Військовою частиною А0215 було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 831708,00 грн., підстава - договір №192/14 від 23.09.2014 року.

Однак, відповідно до п.7.2 Договору №192/14 пеня та штраф за порушення зобов'язання розраховуються виходячи з вартості послуг, наданих з простроченням.

Беручи до уваги те, що відповідно до акту №36 від 03.08.2015 перевірки фактичних витрат виконання послуг Державним Південним виробничо-технічним підприємством, фактичні витрати за Договором №192/14 становлять 607829,76 грн., а різниця у сумі 223878,24 грн. по Договору №192/14 повернута позивачу платіжним доручення №2 від 15.09.2015, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на те, що пеня повинна обраховуватись з фактичної вартості послуг, тобто з суми 607829,76 грн.

Таким чином, здійснивши перерахунок суми пені, суди дійшли висновку, що обґрунтованою до стягнення є сума у розмірі 15195,75 грн.

Водночас, в частині стягнення штрафних санкцій, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з огляду на те, що відповідач є державним підприємством сфери військово-промислового комплексу, яке виконує роботи на замовлення Міністерства оборони України, збитки підприємства за І півріччя 2015 року склали 1102000,0 грн., заборгованість підприємства по заробітній платі становить 898400,0 грн., що підтверджується звітом про фінансові результати, а отже фінансовий стан відповідача є складним, термін прострочення є незначним та з урахуванням положень ст. 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України дійшов висновку щодо наявності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій та стягнув з відповідача 7597,88 грн. пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойка (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на встановлені обставини та мотиви, які викладені у рішеннях судів попередніх інстанцій, судова колегія приходить до висновку, що суди обґрунтовано використали своє право щодо зменшення пені, передбачене ст. 83 ГПК України, з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому рішення та постанову в оскаржуваній частині слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Касаційну скаргу військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 20.10.2015 року у справі № 915/1530/15 залишити без змін.