Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Перша Українська Страхова" на постанову та на рішення Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року господарського суду міста Києва від 08.12.2014 року у справі господарського суду міста Києва за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Перша Українська Страхова" про стягнення 79 674,96 грн., в засіданні взяли участь представники: - позивача: не з"явився, - відповідача: Терехов М.С.,

У листопаді 2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Перша Українська Страхова" (далі - ПАТ "Перша Українська Страхова") про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 79674,96 грн., з них 70000,00 грн. - основна заборгованість з орендної плати за період грудень 2013 року - липень 2014 року включно, 1340,15 грн. - 3% річних, 8334,81 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та публічним акціонерним товариством "Перша Українська Страхова" Договір найму (оренди) житлового приміщення від 01.08.2012 року № б/н, в частині сплати орендної плати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2014 року (суддя Балац С.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Перша Українська Страхова" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованість в сумі 70000,00 грн., три відсотки річних в сумі 1340,15 грн. інфляційні втрати в сумі 8334,81 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року (колегія суддів у складі: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, судді Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення місцевого господарського суду від 08.12.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Перша Українська Страхова" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2014 року скасувати, провадження у справі припинити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.08.2012 року між ФОП ОСОБА_4 (наймодавець) та ПАТ Перша Українська Страхова" було укладено договір найму (наймач) житлового приміщення, відповідно до умов якого наймодавець передав у строкове платне користування (оренду) наймачу житлове приміщення загальною площею 76,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Передача квартири, що орендується, в користування наймача та повернення квартири, що орендується, наймодавцю по закінченню терміну дії договору оформлюється актом прийому-передачі (п.1.3 договору).

Згідно з п.п.4.1, 4.2 договору, орендна плата за договором складає 12632,00 грн. за кожен повний місяць оренди. Оплата здійснюється щомісячно до 15 числа поточного місяця дії договору.

Строк найму складає 12 місяців з 01.08.2012 року по 01.08.2013 року. Термін оренди може бути змінений лише за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору (п.3.1, 3.2 договору).

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили можливість одностороннього розірвання договору у випадках: якщо одна із сторін систематично порушує умови договору; якщо затримується сплата орендної плати за договором на строк більше ніж 30 календарних днів.

Відповідно до п.8.3 договору, про дострокове розірвання договору сторона-ініціатор письмово повідомляє другу сторону за 30 днів до дати розірвання.

Додатковою угодою №1 від 01.07.2013 року до договору найму (оренди) житлового приміщення від 01.08.2012 року сторони змінили умови договору щодо строку найму та розміру орендної плати і виклали відповідні пункти договору в наступній редакції: "п.3.1 строк найму складає 24 (двадцять чотири) місяці з 01.08.2012 року по 01.08.2014 року" та "п.4.1 орендна плата за договором складає 10000,00 грн. за кожен повний місяць оренди".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання своїх зобов"язань за договором, позивач 01.08.2012 року за актом приймання-передачі житлового приміщення передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування житлове приміщення загальною площею 76,80 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з кількістю кімнат - 2 з майном, що знаходиться в ній. Акт підписаний сторонами без будь-яких зауважень та застережень.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань відповідачем за договором щодо сплати орендної плати у розмірі 70000,00 грн. за період грудень 2013 року по липень 2014 року включно стало підставою для подання даного позову, предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати за спірний період та стягнення нарахованих на вказану суму 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з обгрунтованості та доведеності неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором щодо сплати орендної плати за спірний період та наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

З вказаними висновками попередніх судових інстанцій колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.ч.1, 5, 6 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За змістом ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідачем за договором лише частково у розмірі 10000,00 грн. було сплачено орендну плату за грудень 2013 року та січень 2014 року і з лютого 2014 року по липень 2014 року включно відповідачем не сплачувалась позивачу орендна плата у розмірі визначеному договором оренди та за відсутності належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України про розірвання договору чи припинення договору найму за згодою сторін та повернення орендованого майна відповідачем у порядку визначеному п.1.3 договору, дійшли вірного висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором щодо сплати орендної плати у розмірі 70000,00 грн. та наявності правових підстав, для їх стягнення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а саме неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов"язань за договором, приписи ст. 625 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення 1340,15 грн. - 3% річних та 8334,81 грн. - інфляційних втрат.

Доводи скаржника про відсутність підстав для стягнення суми заборгованості повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом ретельного дослідження судом апеляційної інстанції та спростовані із наданням належної юридичної оцінки.

Інші доводи скаржника, що ним не використовувалось приміщення у спірний період через обставини, за які він не відповідає (зміна замків орендодавцем), то колегією суддів не беруться до уваги та відхиляються, оскільки не підтвердженні належними та допустимими у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України доказами.

Доводи скаржника, що договір оренди є недійсним з посиланням на ст. 229, 230 та ст. 235 ЦК України, колегією суддів відхиляються, оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року у справі № 910/12282/15, яке набрало законної сили було відмовлено у задоволенні позову про визнання договору оренди від 01.08.2012 року недійсним з цим підстав.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Перша Українська Страхова" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2014 року у справі №910/24476/14 залишити без змін.