Головуючого судді суддів Корсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 у справі № 910/28425/15 Господарського суду м. Києва за позовом Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології" про стягнення 12 775 735, 20 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Черніговцев О.О. - відповідача Земляна І.О.

В листопаді 2015 року Мале приватне підприємство фірма,,Ерідон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю,,Аграрні системні технології" про стягнення 12 775 735, 20 грн., з яких: 9 661 137,19 грн. боргу, 195 754,63 грн. процентів річних, 2 918 843, 38 грн. інфляційних втрат. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині розрахунків за поставлений товар.

При розгляді даної справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 (суддя Ковтун С.А.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 (головуючий Суховий В.Г., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.) задоволено клопотання Малого приватного підприємства фірма,,Ерідон" про вжиття заходів до забезпечення позову. Вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 9 661 137,19 грн., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю,,Аграрні системні технології" та обліковуються на рахунках в банківських або в інших кредитно-фінансових установах, в тому числі, але не обмежуючись:

- на рахунку № 26003222560001 в ПАТ КБ,,Євробанк", МФО 380355;

- на рахунку № 26002026824001 в ПАТ,,Юнекс Банк", м. Київ, МФО 322539;

- на рахунку № 26001840260400 в ПАТ,,Мегабанк", м. Харків, МФО 351629;

- на рахунку № 26000260400 в ПАТ,,Мегабанк", м. Харків, МФО 351629;

- на рахунку № 26009052625976 в Ф,,Розрах.центр" ПАТ КБ,,Приватбанк", м. Київ, МФО 320649;

- на рахунку № 26049052603000 в Ф,,Розрах.центр" ПАТ КБ,,Приватбанк", м. Київ, МФО 320649;

- на рахунку № 26006052638029 в Ф,,Розрах.центр" ПАТ КБ,,Приватбанк", м. Київ, МФО 320649;

- на рахунку № 26054052613063 в Ф,,Розрах.центр" ПАТ КБ,,Приватбанк", м. Київ, МФО 320649;

- на рахунку № 26043052600678 в Ф,,Розрах.центр" ПАТ КБ,,Приватбанк", м. Київ, МФО 320649;

- на рахунку № 26007455015010 в АТ,,ОТП Банк", МФО 300528 та зазначено про негайне виконання даної ухвали.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального законодавства, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

У відзиві на касаційну скаргу Мале приватне підприємство фірма "Ерідон" заперечуючи проти її задоволення просить залишити судові рішення без змін, посилаючись на те, що висновки господарських судів щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову відповідають фактичним обставинам справи, є правомірними та об'єктивними.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Статтею 67 цього кодексу передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

В пунктах 1, 3 своєї постанови № 16 від 26.12.2011 (v0016600-11) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із змінами і доповненнями) пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 9 661 137,19 грн., 195 754,63 грн. 3 % річних та 2 918 843,38 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в порядку ст. 625 ЦК України. Позивач просить забезпечити позовні вимоги частково лише на суму основного боргу.

При цьому, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які містяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю,,Аграрні системні технології" в межах заявленої до стягнення суми основного боргу, позивач вказував на ту обставину, що відповідач протягом тривалого часу не виконує зобов'язання з оплати товару, отриманого за видатковими накладними та не вживає заходів, спрямованих на оплату наявної заборгованості.

Як вказує заявник, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, основним видом діяльності ТОВ,,А.С.Т." є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур. Діяльність відповідача носить яскраво виражений сезонний характер та передбачає можливість отримання доходів одразу після продажу зібраного урожаю. Проте, незважаючи на реальну можливість здійснити оплату наявної заборгованості після збору врожаю 2015 року, відповідач ухилився від цього обов'язку та витрачає наявні грошові кошти на інші цілі, що підтверджується відомостями з мережі Інтернет. Зокрема, в мережі Інтернет розміщена інформація, що відповідач витратив у 2015 році на потреби Брусилівського району 330 000,00 грн.

З огляду на ухилення відповідачем від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги про оплату заборгованості, витрачання ним коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, низька гарантійна спроможність статутного капіталу відповідача, а також значний розмір заборгованості з оплати товару, позивач вважає, що є всі підстави вважати, що до моменту прийняття рішення у даній справі належні відповідачу грошові кошти та майно можуть бути частково та/або повністю відчужені, а тому незастосування заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Також заявник послався на спотворення доказів та фальсифікацію відповідачем документів, що подаються до відділу державної виконавчої служби та вжиття останнім заходів, спрямованих на ухилення від виконання обов'язків з оплати наявної заборгованості перед позивачем (матеріали оскарження а.с.62).

На підтвердження своїх доводів, до матеріалів справи заявником надано копію довідки ПАТ "ЄВРОБАНК" вих. № 01-134/46/17-БТ від 11.11.2015, в якій установою банку повідомляється про те, що на рахунку ТОВ "А.С.Т." заблоковано 9 661 137, 19 грн. і що постанова державного виконавця про арешт коштів боржника виконана у повному обсязі, а також копію листа-відповіді ПАТ "ЄВРОБАНК" вих. № 01-23.1/4709-БТ від 19.11.2015, яка надана на запит відділу державної виконавчої служби, в якій зазначено, що станом на дату накладання арешту залишок коштів на рахунку ТОВ "А.С.Т." становить 0,00 грн., а довідка вих. № 01-134/46/17-БТ від 11.11.2015 стосовно суми коштів, що заблоковані на рахунку ТОВ "А.С.Т." в ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" не надавалась.

Здійснюючи судовий розгляд заяви позивача про забезпечення позову, виходячи з положень чинного законодавства, зокрема, приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, оскільки існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду та може спричинити настання негативних наслідків для заявника.

Судами попередніх інстанцій здійснено належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу

Таким чином, оскаржувані ухвала Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 у справі № 910/28425/15 відповідають вимогам діючого законодавства, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми процесуального законодавства застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування постанови, відсутні.

В судовому засіданні 16.03.2016 представник Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" послався на те, що даний судовий спір вже вирішений по суті, позовні вимоги задоволені судом першої інстанції.

Доводи про те, що обставини на підставі яких було вжито заходи до забезпечення позову є непідтвердженими припущеннями, фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції

Судом апеляційної інстанції, з дотриманням вимог статті 43 ГПК України, дана належна правова оцінка сукупності поданих до матеріалів справи доказів з правильним застосуванням до спірних правових відносин норм процесуального права, тому правові підстави для скасування оскаржуваної постанови, відсутні.