Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015

зі справи № 910/10378/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "САП УКРАЇНА" (далі - Товариство), м. Київ,

до приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" (далі - ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи"), м. Київ,

про стягнення 136 296,64 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Грищенко О.М. предст. (дов. від 19.11.2015)

відповідача - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" заборгованості: 130 056,92 грн. основного боргу, 1282,75 грн. пені, 763,96 грн. -3% річних, 4893,01 грн. інфляційних втрат), яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" зобов'язання за договором від 27.09.2013 № 31-ркп/2013 про надання права користування програмним забезпеченням SAP та надання послуг із супроводження SAP Enterprise Support програмного забезпечення SAP (далі - Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2015 зі справи № 910/10378/15 (суддя Марченко О.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 (судді Верховець А.А.- головуючий, Остапенко О.М., Шипко В.В.), позов задоволено у повному обсязі.

Прийняті судові рішення зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статей 525, 526, 610, 625, 629, 901, 1109 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) мотивовано неналежним виконанням ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" зобов'язань за Договором з оплати наданих позивачем послуг із супроводу програмного забезпечення.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника Товариства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 27.09.2013 Товариством (SAP) та ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" (Партнер) укладено Договір, за умовами якого передбачається, що SAP надає Партнеру на необмежений термін невиключні майнові права інтелектуальної власності, а саме: право на використання об'єкта інтелектуальної власності програмного забезпечення SAP (далі - права використання) і надає послуги з супроводу (технічної підтримки) програмного забезпечення SAP, а Партнер зобов'язується оплатити вищезазначені права та послуги, відповідно до умов Договору; отримуючи права, які передбачені пунктом 1.1 Договору, Партнер надає отримані права використання програмного забезпечення SAP третій особі ("Кінцевому користувачу") (пункт 1.3); "Кінцевим користувачем" за даним договором є Verum Capital SRL (пункт 1.4); Договір вступає в силу з дати його підписання і таким, що діє: в частині положень, які стосуються права використання програмного забезпечення - на необмежений строк, у частині послуг із супроводу (технічної підтримки) - протягом строку, який вказаний в угоді (пункт 2.1); партнер сплачує SAP вартість отриманих прав використання програмного забезпечення SAP у розмірі 41 918, 47 грн. (пункт 3.1); щоквартальна оплата вартості прав здійснюється в національній валюті України, шляхом платежу на підставі рахунку SAP на дату, зазначену в додатку 2 до Договору (пункт 3.2); сума оплати за послуги із супроводу (технічної підтримки) складає у гривнях щорічно 22% від бази для розрахунку супроводу у відповідності до додатку 3 (пункт 4.2); оплата послуг за супровід здійснюється щоквартально на підставі рахунків виставлених відповідно до додатку № 3 до Договору (пункт 4.4); рахунок виставляється на початку кожного кварталу і підлягає оплаті Партнером не пізніше останнього дня відповідного кварталу (пункт 4.5); приймання-передача послуг із супроводу за відповідний календарний квартал здійснюється сторонами в останній день відповідного календарного кварталу (пункт 4.6); у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, в строки, передбачені Договором, Партнеру може нараховуватися пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, з простроченої суми за кожен день несвоєчасної оплати (пункт 5.4);

- обов`язки відповідача перед позивачем з оплати прав використання програмного забезпечення SAP та послуг з підтримки програмного забезпечення SAP за умовами Договору не ставляться у залежність від оплати послуг відповідачу кінцевим користувачем;

- на виконання пункту 4.5 Договору позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру від 15.04.2014 № 6218004362-2014с на суму 115 028, 46 грн. (останній день оплати згідно з умовами Договору - 31.03.2015) та рахунок-фактуру 15.07.2014 № 6218004487-2014с на суму 115 028, 46 грн. (останній день оплати згідно з умовами Договору - 31.03.2015);

- за періоди другого, третього кварталів 2014 року позивачем надано відповідачу послуги із супроводу (технічної підтримки) на загальну суму 230 056, 92 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами від 30.06.2014 № 6218004362 на суму 115 028, 46 грн. та від 30.09.2014 № 6218004487 на суму 115 028, 46 грн.;

- відповідачем зобов'язання з оплати послуг із супроводу виконано частково, а саме здійснено часткову оплату рахунку - фактури від 15.04.2014 № 6218004362-2014с;

- сума основного боргу відповідача перед позивачем за надані послуги склала 130 056,92 грн.;

- за неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг позивачем нараховано: 1282,75 грн. пені, 763,96 грн. -3% річних, 4893,01 грн. інфляційних втрат.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" заборгованості за послуги із супроводу програмного забезпечення.

Укладений сторонами Договір відноситься до змішаного договору, оскільки містить елементи різних договорів, а саме ліцензійного договору та договору про надання послуг.

Так, згідно з приписами частин першої, третьої статті 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

У відповідності до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (приписи статей 525, 526 ЦК України).

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом (статтею 625 ЦК України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Необхідність досудового врегулювання спору шляхом направлення вимоги про сплату інфляційних втрат та річних законом не передбачено. Право на стягнення зазначених сум може бути реалізоване безпосередньо шляхом пред'явлення позову.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги наявність Договору і умови його виконання; встановивши факт надання позивачем послуг відповідачу із супроводу програмного забезпечення SAP та невиконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг у строк, передбачений пунктом 4.5 Договору, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" на неправомірну відмову судів попередніх інстанцій у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі почеркознавчої експертизи (у зв'язку з виникненням у відповідача сумнівів щодо належності підписів на актах від 30.06.2014 № 6218004362 та від 30.09.2014 № 6218004487 віце-президенту відповідача) Вищий господарський суд України відхиляє, з огляду на те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, щодо: скріплення підписів на зазначених актах відтисками печатки відповідача (справжність яких скаржник не заперечує); часткової оплати відповідачем наданих послуг; направленням відповідачем підписаних актів позивачу та відсутності у позивача інформації, що особа, яка підписує акти від імені відповідача може діяти не в межах своєї компетенції; ненадання відповідачем на вимогу суду першої інстанції нотаріально засвідчених пояснень віце-президента відповідача щодо підписання актів та наявності відтисків печатки відповідача на вказаних документах, а також з урахуванням того, що за умовами Договору здійснення оплати послуг із супроводу не ставиться у залежність від підписання сторонами актів приймання-передачі послуг, - суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо можливості встановити обставини, які входять до предмета доказування у даній справі за допомогою наявних у матеріалах справи доказів, у зв'язку з чим правомірно відмовили у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі почеркознавчої експертизи.

Посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій було неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/10378/15 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 910/20129/15 за позовом ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" до Товариства про визнання недійсним пункту 4.5 Договору та внесення змін до Договору в частині порядку оплати послуг Вищий господарський суд України відхиляє, з огляду на те, що, як вірно зазначено апеляційним господарським судом, визнання недійсним пункту 4.5 Договору у судовому порядку може створити припинення відповідного зобов'язання з оплати лише на майбутнє (як і внесення змін до Договору в частині порядку оплати послуг), з огляду на оплатність відповідного Договору та з урахуванням неможливості повернути усе одержане за договором (спожиті послуги). Відповідно, розгляд справи про визнання недійсним пункту 4.5 Договору та внесення змін до Договору в частині порядку оплати послуг не впливає на вирішення спору у справі № 910/10378/15.

Доводи ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 зі справи № 910/10378/15 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" - без задоволення.