Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 1, 15, 32, 33, 45, 47- 52 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) та статей 16, 426, 433 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) мотивовано неправомірним (без надання відповідного дозволу) використанням ТОВ телерадіокомпанія "Студія 1+1" в ефірі належного йому телеканалу "1+1" музичного твору з текстом "Somebody that I used to know", шляхом його публічного сповіщення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.08.2015 у справі № 910/4344/15-г (суддя Прокопенко Л.В.) у задоволенні позову відмовлено, з посиланням на правомірність використання відповідачем музичного твору з текстом "Somebody that I used to know".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В.- головуючий суддя, судді Разіна Т.І., Остапенко О.М.) рішення місцевого господарського суду зі справи № 910/4344/15-г скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову з посиланням на здійснення відповідачем використання музичного твору з текстом "Somebody that I used to know" без дозволу правовласника.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ телерадіокомпанія "Студія 1+1" просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаргу мотивовано порушенням судом апеляційної інстанції у прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Організація просила залишити касаційну скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників Організації, відповідача та третьої особи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- Організація є організацією колективного управління, яка діє на підставі статуту та свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організацій колективного управління від 22.08.2003 № 3/2003;

- відповідно до умов договору про взаємне представництво інтересів від 31.12.2004, який укладений Організацією та Broadcast Music Ink., Організація є єдиним представником інтересів Broadcast Music Ink. на території України; Організація та її ліцензіати користуються всіма правами на твори Broadcast Music Ink., властивими для звичайної передачі прав на виконання, і якими користуються ліцензіати Організації на музичні композиції на території України;

- згідно з виписки системи IPI майнові авторські права на твір: "Somebody that I used to know" знаходяться в управлінні іноземної організації колективного управління - Broadcast Music Ink.

- Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичний твір з текстом "Somebody that I used to know" на території України;

- 08.06.2014 представником Організації Простяковим М.Л. у присутності громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (представники громадськості) у м. Києві складено акт фіксації публічного сповіщення творів, відповідно до якого з 21 год. 03 хв. 08.06.2014 до 00 год. 22 хв. 09.06.2014 здійснювалася фіксація використання (публічного сповіщення) творів, які використовувалися відповідачем, зокрема: "Somebody that I used to know". Фіксація здійснювалася з використанням відеокамери SONY DCR-HС 62Е на міні DV касети Verbatim № 21N2DS4AR/13 та № 21N2DS4AR/14;

- судом першої інстанції встановлено, що публічне сповіщення ТОВ телерадіокомпанія "Студія 1+1" музичного твору "Somebody that I used to know" відбулося у складі телепередачі "Голос країни - 4", яка транслювалася в ефірі телеканалу "1+1";

- 01.08.2013 Підприємством (виробник) та ТОВ телерадіокомпанія "Студія 1+1" (замовник) укладено договір, за умовами якого:

замовник доручає, а виробник бере на себе зобов'язання з виробництва передачі на основі формату та подальшої передачі (відступлення) виключних майнових авторських прав на передачу (пункт 2.1);

виробник зобов'язується у порядку, передбаченому законодавством України, придбати майнові права авторів, твори яких (як ті, що існували раніше, так і створені в процесі роботи над передачею і рекламними матеріалами) увійдуть як складова частина в передачу та/або рекламні матеріали (підпункт 4.4.2 пункт 4.4);

договір набирає чинності з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків, а у частині реалізації замовником виключних майнових прав на передачу та рекламні матеріали - протягом всього строку охорони таких майнових прав (пункт 10.1).

Підприємством та ТОВ телерадіокомпанія "Студія 1+1" підписано додаток від 08.06.2014 до даного договору (акт), відповідно до якого протягом червня 2014 року виробник передав, а замовник прийняв твір та виключні майнові права на нього, а саме виробництво передачі "Голос країни - 4" включаючи вартість виключних майнових прав на передачу (випуск 14);

- 01.02.2014 Підприємством (компанія) та приватним підприємством "Світова музика" (правовласник) укладено ліцензійний договір № 01/02/14, за умовами якого правовласник надає компанії дозвіл на використання творів з каталогу правовласника у передачах, а компанія зобов'язалася виплатити правовласнику винагороду (роялті). Термін дії дозволу на використання творів з каталогу правовласника компанією встановлений сторонами з 01.01.2014 по 31.12.2014 (пункт 2.2). Компанія не має права передавати (субліцензувати) третім особам дозвіл на використання творів, одержаний за цим договором, окрім випадків телевізійного ефіру на телеканалі "Студія 1+1" та публічного сповіщення на вказаному каналі (пункт 2.4);

- відповідно до звіту від 10.06.2014 до ліцензійного договору, який підписаний Підприємством та ПП "Світова музика", підтверджено використання Підприємством у другому кварталі 2014 року твору "Somebody that I used to know" (автори слів/музики De Backer W/Bonfa L, доля правовласника 50%) у передачі "Голос країни - 4" випуск № 8 від 20.04.2014;

- 01.07.2014 Підприємством (ліцензіат) та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (ліцензіар) укладено ліцензійний договір № WMU-01072014/01-д, за умовами якого: ліцензіар передає ліцензіату невиключні права (авторські та/або суміжні) на використання музичних творів (твори) та/або фонограм, що зазначені в додатку до ліцензійного договору, який є невід'ємною його частиною, способами, вказаними в пункті 1.2 даного договору, та в об'ємі, вказаному в пункті 1.3 цього договору (ліцензійні права), а ліцензіат зобов'язується використовувати твори/фонограми відповідно до умов ліцензійного договору та виплачувати ліцензіару винагороду за використання ліцензійних прав у розмірі, вказаному в договорі та в додатку до нього. Ліцензійні права, зазначені в цьому договорі, надаються ліцензіаром ліцензіату без передачі права власності, володіння, відчуження або будь-якого іншого розпорядження такими творами/фонограмами; договір набирає чинності з моменту підписання представниками та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2014, але не може бути припинений раніше виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Положення цього договору поширюються на відносини сторін, які виникли раніше, а саме з 01.01.2014. Продовження строку дії даного ліцензійного договору оформлюється додатковою угодою до нього або окремим договором та підписується сторонами.

Відповідно до додатку № 1 від 01.07.2014 до цього договору ліцензіар передав ліцензіату невиключні авторські та суміжні права на твори/фонограми для використання в телепередачі під назвою "Голос країни - 4", а саме твір: "Somebody that I used to know" (автори слів/музики De Backer W/Bonfa L, доля правовласника на слова 50% та на музику твору 50%); строк дії ліцензійного права з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь Організації в інтересах позивача 26 796,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та 2 679,60 грн. штрафу в доход державного бюджету України.

У відповідності до статті 45 Закону № 3792 суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами статей 48 і 49 цього Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами, організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону № 3792, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й договорів про взаємне представництво інтересів (пункт 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (v0012600-12) ).

За наведених обставин судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що Організація, на підставі договору про взаємне представництво інтересів, який укладено з іноземною компанією (позивачем у справі), управляє на території України майновими авторськими правами щодо спірного музичного твору.

Відповідно до статті 1 Закону № 3792 публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Згідно з частинами другою, третьою статті 17 Закону № 3792:

- якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і (або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом;

- автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше.

У свою чергу, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Отже, визначальним у вирішенні даного спору є дослідження фактичних обставин, які пов'язані з передачею авторами спірних музичних творів (правовласниками) відповідних майнових прав організації, що здійснила виробництво аудіовізуального твору "Голос країни - 4" чи продюсеру цього аудіовізуального твору.

Місцевий господарський суд, на відміну від апеляційного господарського суду, встановивши, що: за ліцензійним договором від 01.02.2014, який укладений Підприємством та ПП "Світова музика", Підприємством отримано невиключні майнові права на використання творів (зокрема, музичного твору з текстом "Somebody that I used to know") з каталогу правовласника у передачі "Голос країни - 4", і таке узгодження умов використання спірного музичного твору в складі названого аудіовізуального твору відбулося як до підписання акта від 08.06.2014 між Підприємством та ТОВ телерадіокомпанія "Студія 1+1" про передачу твору (передачі) та виключних майнових прав на нього, так і до здійснення відповідачем публічного сповіщення означеного музичного твору; за ліцензійним договором від 01.07.2014, який укладений Підприємством та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", Підприємством отримано невиключні майнові права на використання творів (зокрема, музичного твору з текстом "Somebody that I used to know"), зокрема у складі аудіовізуального твору (телепередачі), і строк дії ліцензійного права за умовами означеного договору поширюється на період з 01.01.2014 по 31.12.2014; беручи до уваги презумпцію правомірності правочину, а також те, що приписи статей 31 Закону та 1109 ЦК України (435-15) не містять обмежень щодо застосування у договорах про відчуження майнових прав та ліцензійних договорах положень частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України,- дійшов заснованого на законі висновку про правомірне використання відповідачем спірного музичного твору у складі аудіовізуального твору "Голос країни - 4", у зв'язку з чим на законних підставах відмовив у позові.

Судом апеляційної інстанції не враховано, що питання наявності прав у ПП "Світова музика" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" на укладення відповідних ліцензійних договорів перебуває поза межами вирішення даного спору. Наведене призвело до неправомірного скасування законного рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду слід залишити в силі.

Посилання Організації на те, що відповідно до звіту від 10.06.2014 до ліцензійного договору, який підписаний Підприємством та ПП "Світова музика", підтверджено використання Підприємством у другому кварталі 2014 року твору "Somebody that I used to know" (автори слів/музики De Backer W/Bonfa L, доля правовласника 50%) у передачі "Голос країни -4" випуск № 8 від 20.04.2014, у той час як спір у даній справі стосується правомірності використання спірного музичного твору у передачі "Голос країни -4" випуск № 14 від 08.06.2014 спростовується тим, що підтвердженням надання дозволу на використання творів з каталогу правовласника - ПП "Світова музика" (із строком дії таких прав) є Ліцензійний договір від 01.02.2014, а не звіт про використання музичних творів (що складається за наслідком їх використання), у той час як сума винагороди (роялті) згідно з умовами ліцензійного договору є загальною та сплачується одноразово за отриманий дозвіл на використання усіх (без обмежень по кількості та хронометражу використання) творів з каталогу правовласника протягом визначеного у договорі періоду.

У зв'язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 - скасуванню, а рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено - залишенню в силі, судовий збір у розмірі 2 192,40 грн. з касаційної скарги стягується з Організації на користь ТОВ телерадіокомпанія "Студія 1+1".

У рішенні місцевого господарського суду не було вирішено питання щодо стягнення судового збору з Організації (яка не звільнена від сплати судового збору у зверненні до суду з позовною заявою щодо захисту порушених майнових авторських прав, переданих їй в управління) в доход Державного бюджету України, проте зазначене питання може бути вирішено безпосередньо судом першої інстанції в порядку, передбаченому приписами статті 88 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 122 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "Студія 1+1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 у справі № 910/4344/15-г скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2015 у справі № 910/4344/15-г залишити в силі.

4. Здійснити поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 зі справи № 910/4344/15-г у частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "Студія 1+1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" в інтересах Broadcast Music Ink. 26 796,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, 913,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги та в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "Студія 1+1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю в доход Державного бюджету України 1827,00 грн. судового збору, - у разі подання названим Товариством суду відповідних заяви та довідки.