Катеринчук Л.Й. (головуючого), Поліщука В.Ю., Ткаченко Н.Г. розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.2016 року у справі Господарського суду № 23/5009/326/11 Запорізької області за заявою Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької міської ради до Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування" про визнання банкрутом ліквідатор Рабушко В.С. в судовому засіданні взяли участь представники :

Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України": Жорова Л.М. (довіреність № 47/16 від 09.06.2015 року), Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької міської ради": не з'явилися, Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування": не з'явилися.

у провадженні Господарського суду Запорізької області знаходиться справа № 23/5009/326/11 про банкрутство Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування" (далі - боржника), порушена ухвалою суду від 28.01.2011 року за заявою Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької міської ради (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів введено процедуру розпорядження майном боржника (том 3, а.с. 141).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.06.2014 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.07.2014 року, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, в тому числі з грошовими вимогами Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на суму 722 945, 51 грн., з яких 721 798, 51 грн. у четверту чергу задоволення та 1 147 грн. судового збору у справі про банкрутство у першу чергу задоволення (том 3, а.с. 159 - 162, 165).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.11.2015 року справу № 23/5009/326/11 відновлено, як втрачену, з ініціативи місцевого господарського суду відповідно до положень Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" № 1632-VII від 12.08.2014 року (1632-18) (том 3, а.с. 137 - 140).

Постановою Господарського суду Запорізької області від 17.12.2015 року (суддя Шевченко Т.М.) припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна Рабушка В.С.; визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Рабушка В.С.; затверджено грошову винагороду арбітражному керуючому Рабушку В.С. в розмірі десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень ліквідатора у справі, сплата якої здійснюватиметься в порядку, визначеному статтею 115 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ; постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; зобов'язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру згідно з вимогами Закону про банкрутство; за результатами проведеної роботи подати до господарського суду звіт про свою діяльність та ліквідаційний баланс для затвердження (том 3, а.с. 182 - 184).

Не погоджуючись з прийнятою постановою в частині затвердження грошової винагороди ліквідатору банкрута Рабушку В.С., конкурсний кредитор - Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (далі - скаржник) звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову про визнання боржника банкрутом від 17.12.2015 року в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення, яким затвердити грошову винагороду арбітражному керуючому Рабушку В.С. в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень ліквідатора у даній справі. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив про неповноту дослідження судом першої інстанції обставин справи на предмет можливості встановлення ліквідатору банкрута грошової винагороди в розмірі десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень, зважаючи на наявність у боржника непогашеної кредиторської заборгованості на суму понад 2 млн. грн. та збитків від ведення господарської діяльності у 2015 році в розмірі більш як 4 млн. грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - М'ясищев А.М., судді: Агапов О.Л., Сгара Е.В.) апеляційну скаргу № 31/13-4859 від 25.12.2015 року з додатками на постанову Господарського суду Запорізької області від 17.12.2015 року у справі № 23/5009/326/11 повернено Дочірній компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у зв'язку з ненаданням скаржником доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову про визнання боржника банкрутом в частині затвердження грошової винагороди ліквідатору банкрута Рабушку В.С. (том 3, а.с. 193).

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом ухвалою від 22.01.2016 року, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги до провадження та її подальшого розгляду в апеляційному порядку, аргументуючи неправильним застосуванням апеляційним судом положень статей 55, 129 Конституції України, норм Закону України "Про судовий збір" (3674-17) в редакції зі змінами, внесеними Законом України № 484-VIII від 22.05.2015 року (484-19) , при прийнятті рішення про обов'язок скаржника сплачувати судовий збір за подання у грудні 2015 року апеляційної скарги на постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а також порушенням положень статей 44, 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника скаржника - Жорову Л.М., дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) , чинній з 19.01.2013 року, положення якого застосовуються у ліквідаційній процедурі підприємства-банкрута, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) та цим Законом.

Частинами 1, 3 статті 115 Закону про банкрутство передбачено виконання повноважень ліквідатора у справі за грошову винагороду та визначення судом грошової винагороди ліквідатора в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника за останні 12 місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації боржника, яка в цілому не може перевищувати 10 мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень ліквідатора.

Отже, чинна редакція Закону про банкрутство (2343-12) визначає процедуру прийняття рішення про визначення розміру основної винагороди ліквідатора при його призначенні згідно з постановою про визнання боржника банкрутом.

Пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 94 ГПК України, якою встановлено форму та зміст апеляційної скарги, передбачено, що апеляційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити перелік документів, доданих до скарги. До скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно з пунктом 3 частини 1 та частинами 2, 3 статті 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Про повернення апеляційної скарги виноситься ухвала, на яку може бути подана касаційна скарга.

Судом апеляційної інстанції встановлено обставини звернення конкурсного кредитора боржника - Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з апеляційною скаргою № 31/13-4859 від 25.12.2015 року на постанову місцевого господарського суду від 17.12.2015 року про визнання боржника банкрутом в частині затвердження грошової винагороди ліквідатора банкрута Рабушка В.С. без надання доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Зазначене стало підставою для прийняття апеляційним судом ухвали від 22.01.2016 року про повернення апеляційної скарги на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України, яка є предметом касаційного оскарження.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з такими висновками апеляційного суду та вважає їх помилковими з огляду на таке. Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року (3674-17) , який набрав чинності з 01.11.2011 року, визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Підпунктами 8 - 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України № 484-VIII від 22.05.2015 року (484-19) , який набрав чинності 01.09.2015 року, передбачено перелік заяв у справі про банкрутство, за подання яких справляється судовий збір; ставки судового збору з апеляційних та касаційних скарг, що подаються на судові рішення, прийняті у справі про банкрутство за наслідками розгляду зазначених заяв, встановлено підпунктами 4, 5 пункту 2 частини 2 статті 4 цього Закону. З апеляційних та касаційних скарг на інші ухвали суду у справі про банкрутство судовий збір справляється за ставкою, визначеною підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", та становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна скарга подається до суду.

Разом з тим, Законом України "Про судовий збір" (3674-17) в редакції зі змінами, внесеними Законом України № 484-VIII від 22.05.2015 року (484-19) , не передбачено ставки, від якої обчислюється судовий збір, за подання апеляційних скарг на постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, що узгоджується з роз'ясненнями згідно з пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/2093/15 від 12.11.2015 року "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (v2093600-15) (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII (484-19) )".

При цьому, колегія суддів касаційного суду зазначає, що у випадках, передбачених Законом про банкрутство, господарський суд приймає рішення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури з призначенням ліквідатора банкрута та визначенням розміру його грошової винагороди за кожний місяць виконання повноважень у справі про банкрутство, про що виносить постанову як єдиний процесуальний документ. Отже, законодавством про банкрутство у зазначеній редакції визначаються повноваження суду щодо призначення винагороди ліквідатору боржника в момент його призначення згідно з постановою суду про визнання боржника банкрутом.

Відтак, апеляційна скарга, подана на постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в частині затвердження грошової винагороди ліквідатора банкрута, судовим збором не обкладається, як складова частина постанови суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, оскаржуючи в апеляційному порядку постанову місцевого господарського суду від 17.12.2015 року в частині затвердження грошової винагороди ліквідатору банкрута Рабушку В.С. у грудні 2015 року, скаржник не мав обов'язку щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги, так як законодавець не передбачив стягнення судового збору при оскарженні постанови про визнання боржника банкрутом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на постанову місцевого господарського суду від 17.12.2015 року у даній справі та зазначає про обмеження апеляційним судом передбаченого статтею 129 Конституції України права скаржника на оскарження рішення суду в апеляційному порядку.

З огляду на таке, ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.2016 року підлягає скасуванню з переданням апеляційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" № 31/13-4859 від 25.12.2015 року на постанову Господарського суду Запорізької області від 17.12.2015 року в частині затвердження грошової винагороди ліквідатору Рабушку В.С. з матеріалами справи № 23/5009/326/11 до Донецького апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття її до провадження.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.2016 року у справі № 23/5009/326/11 скасувати.

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" № 31/13-4859 від 25.12.2015 року на постанову Господарського суду Запорізької області від 17.12.2015 року в частині затвердження грошової винагороди ліквідатору Рабушку В.С. з матеріалами справи № 23/5009/326/11 передати до Донецького апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття її до провадження.