Чернова Є.В. - головуючого, Корнілової Ж.О., Овечкіна В.Е. за участю представників: позивача відповідача третя особа розглянувши касаційну скаргу Гаврилко О.О. Авраменко С.Г. Мальована Я.П. Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 року у справі № 915/566/15 господарського суду Миколаївської області за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлтранстермінал" Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" про стягнення 336284,41 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.07.2015 року (суддя Семенчук Н.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно Постанови КМУ № 934 (934-2008-п) в межі акваторії морського порту Миколаїв не включено операційну акваторію 6-го та 7-го причалів Філії "Миколаївський річковий порт" АСК "Укррічфлот", тому вимоги про стягнення адміністративного та корабельного портових зборів при здійсненні перевантажувальних робіт та обслуговування морських суден в операційній акваторії біля причалів № 6 та № 7 є безпідставною та необґрунтованою.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 р. (судді: Ярош А.І., Принцевська Н.М., Савицький Я.Ф.) рішення господарського суду Миколаївської області від 27.07.2015 р. залишено без зміни.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм процесуального права, неправильного застосування норм матерального права, вимоги позову задовольнити.

Скаржник доводить, що судами порушені ст.ст.1, 2, 8, пункт 3 частини VI "Прикінцевих положень" Закону "Про морські порти України" (4709-17) (далі-Закон), п.1.2. Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів", затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 № 930/23462 (z0930-13) (далі - Порядок 316), Постанову Кабінету Міністрів України "Про межі акваторії морського порту Миколаїв" № 934 від 22.10.2008 (934-2008-п) (далі -постанова 934), оскільки відповідно до п. 3 частини VI "Прикінцевих положень" Закону підприємства морського транспорту, на які на день набрання чинності цим Законом поширюється визначення терміну "морський термінал", незалежно від їх місця знаходження в межах або за межами існуючих державних підприємств - морських портів, підлягають включенню до меж морського порту, акваторією якого вони користуються, або до меж найближчого морського порту, тому при здійсненні перевантажувальних робіт та обслуговування морських суден в операційній акваторії біля причалів № 6 та № 7, Відповідачем від Позивача отримано послуги із забезпечення безпеки мореплавства, які оплачуються портовими зборами.

В порушення ст.ст. 32, 34, 43 ГПК України, судами обох інстанцій не досліджено та не надана належна оцінка доказам надання послуг із забезпечення безпеки мореплавства, наданих Позивачем, а саме: копії рахунків з додатками, копії довідок інспектора служби капітана Миколаївського морського порту, копії загальних декларацій з відмітками служби капітана Миколаївського морського порту про вхід та вихід суден, копії актів наданих послуг, підписаних агентами.

Отже, Позивач, керуючись Порядком 316 вважає, що правомірно нарахував портові збори Відповідачу, а саме: корабельний та адміністративний збір у сумі 336 284,41 грн., які Відповідачем не сплачені.

Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Миколаївський річковий порт" АСК "Судноплавна компанія "Укррічфлот" доводи скарги заперечує, вважає, що скаржником не доведено порушення норм Конституції України (254к/96-ВР) , не надано доказів оскарження Постанови Кабінету Міністрів України "Про межі акваторії морського порту Миколаїв" № 934 від 22.10.2008 (934-2008-п) , Закону України "Про морські порти України" (4709-17) не поширюється на річкові порти, скаржник безпідставно поєднує територію морського порту та зони нагляду за безпекою судноплавства, судоами правомірно визначено, що третя особа відноситься до підприємств саме річкового, а не морського транспорту, судами правильно встановлено, що причали № 6 та № 7 не розташовані в межах морського порту, не є єдиним майновим комплексом, тому не відносяться до морських терміналів в значенні ст. 1 Закону України "Про морські порти України", позивачем не доведено право користування операційною акваторією причалу, факт заходу суден відповідача до морського порту.

Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Миколаївський річковий порт" АСК "Судноплавна компанія "Укррічфлот" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Предметом спору у справі є заборгованість з адміністративного та корабельного портових зборів, що виникла при здійсненні перевантажувальних робіт та обслуговування морських суден в операційній акваторії біля причалів № 6 та № 7.

Як встановлено судом у період з травня 2014 року по березень 2015 року на операційній акваторії 6-го та 7-го причалів Філії "Миколаївський річковий порт" АСК "Укррічфлот", судна відповідача, що належать до групи А (вантажні судна, що заходять для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди) були задіяні в перевантаженні вантажу, що підтверджується довідками інспекторів служби капітана порту.

Позивач виставив відповідачеві рахунки та відомості розрахунків до них, відповідно до яких нарахував корабельний збір відповідно до п. 2.1 Порядку для суден груп А, Б, і Г у каботажному плаванні (за ставкою 0,0085 долара США за 1 куб. метр об'єму судна) та адміністративний збір.

Відмовляючи в позові суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що подією, що спричиняє виникнення у Відповідача зобов'язань по сплаті адміністративного та корабельного портових зборів відповідно до Порядку № 316 є вхід та вихід з меж акваторії порту, які повинні були визначені належним чином; позивачем не доведено наявність права власності, або користування операційною акваторією причалів № 6 та № 7, тому вимога щодо сплати ТОВ "Ойлтранстермінал" адміністративного та корабельного портових зборів на користь позивача є безпідставною та необґрунтованою.

Позивач, оскаржуючи висновки судових рішень у справі вважає, що операції відповідачем були здійснені в межах морського порту, тому вважає, що правомірно вимагає стягнення нарахованих сум портових зборів.

Касаційна інстанція вважає, що висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають нормам законодавства, що регулює спірні відносини з таких мотивів.

Нормами ст. 22 Закону України "Про морські порти України" встановлено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом. Корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності цим Законом.

Аналогічна норма міститься в пункту 1.2 Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України № 316 від 27.05.2013 р. (z0930-13)

Відповідно до п. 2.1 Порядку для суден груп А, Б і Г корабельний збір справляється за одиницю умовного об'єму судна (за 1 куб. м об'єму судна) за кожний вхід в акваторію морського порту, операційну акваторію причалу (причалів), а також вихід з акваторії порту, операційної акваторії причалу (причалів) за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку, зокрема для суден у каботажному плаванні по порту Миколаїв становить 0,0085 долара США за 1 куб. метр об'єму судна.

Згідно п. 7.1 Порядку із суден груп А, Б, В і Г у каботажному плаванні адміністративний збір справляється під час кожного заходження судна у порт за ставкою: 0,0022 долара США за 1 куб. м умовного об'єму судна.

Отже, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновоку, що підставою справляння адміністративного та корабельного зборів є настання певної події, а саме заходження у морський порт або вихід судна з морського порту.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про морські порти України" (4709-17) державні підприємства - морські порти, інші підприємства морського транспорту, на які на день набрання чинності цим Законом поширюється визначення терміну "морський термінал", в яких на день набрання чинності цим Законом здійснюється надання послуг, вважаються відкритими незалежно від дня внесення відомостей про них до Реєстру морських портів України. Відомості про морські порти, функціонування яких організовано відповідно до цього Закону, та морські термінали вносяться до Реєстру морських портів України в установленому законодавством порядку (ч.1).

Підприємства морського транспорту, на які на день набрання чинності цим Законом поширюється визначення терміну "морський термінал", незалежно від їх місця знаходження в межах або за межами існуючих державних підприємств - морських портів, підлягають включенню до меж морського порту, акваторією якого вони користуються, або до меж найближчого морського порту (ч.2).

Територія таких морських терміналів, у тому числі територіально відокремлена від основної території морського порту, включається в межі відповідного морського порту (ч.3).

У пункті 7 статті 1 Закону України "Про морські порти України" вказано, що морський термінал - розташований у межах морського порту єдиний майновий комплекс, що включає технологічно пов'язані об'єкти портової інфраструктури, у тому числі причали, підйомно-транспортне та інше устаткування, які забезпечують навантаження-розвантаження та зберігання вантажів, безпечну стоянку та обслуговування суден і пасажирів.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про транспорт" до складу морського транспорту входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту.

Згідно із визначенням у пункті 7 статті 1 Закону України "Про морські порти України" морським терміналом є єдиний майновий комплекс, що розташований у межах морського порту, і включає технологічно пов'язані об'єкти портової інфраструктури.

Відповідно до статті 8 цього Закону межами морського порту є межі його території та акваторії (ч.1).

Межі території морського порту визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України, виходячи з положень Земельного кодексу України (2768-14) (ч.2).

Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону (ч.3).

Інформація про межі морського порту публікується в Повідомленнях мореплавцям України (ч.7).

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій Постановою Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 № 934 (934-2008-п) визначено межі акваторії морського порту Миколаїв та постановлено Державному підприємству Адміністрація морських портів України забезпечити безпеку мореплавства в межах визначеної акваторії. При цьому, згідно Постанови Постановою Кабінету Міністрів України № 934 (934-2008-п) в межі морського порту Миколаїв не включено операційну акваторію 6-го та 7-го причалів Філії відповідача "Миколаївський річковий порт".

Відповідно до технічного паспорта на акваторію Миколаївського річного порту, за даними координат операційна акваторія причалів № 6 та № 7, яка на думку позивача відноситься до меж морського порту Миколаїв, визначена та входить до меж акваторії Миколаївського річкового порту.

Отже, законодавством передбачено, що межі морського порту визначаються лише Кабінетом Міністрів України, який повинен, застосовуючи положення законодавства, зокрема, про морські порти, винести відповідне рішення про межі порту, а інформація про межі морського порту публікується в Повідомленнях мореплавцям України.

При цьому, пункт 7 статті 1 Закону України "Про морські порти України" містить критерії віднесення майнового комплексу до морських терміналів, що не характеризують причали 6 та 7 філії відповідача "Миколаївський річковий порт", оскільки вони не знаходяться у межах морського порту і не доведено, що вказаний майновий комплекс включає технологічно пов'язані об'єкти інфраструктури морського порту.

Враховуючи викладене, положення пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про морські порти України" (4709-17) та пункту 7 статті 1 цього Закону не дають правових підстав вважати, що за наявності встановлених офіційних меж морського порту позивача, які, як встановлено судами, не включають 6-й та 7-й причали філії відповідача "Миколаївський річковий порт", суд має право включити ці причали в межі морського порту, оскільки законодавством таке право для суду не визначено, а передбачено, що за статтею 8 ч.2 Закону України "Про морські порти України" його реалізує Кабінет Міністрів України.

Отже правових підстав стягувати з відповідача корабельний та адміністративний збори, немає, тому висновки судів про відмову в позові вірні.

Згідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції визнає невірними та такими, що не грунтуються на правильному застосуванні закону доводи касаційної скарги про те, що 6-й та 7-й причал відповідно до вищенаведених норм, зокрема, положення пункту 3 "Прикінцевих положень" Закону України "Про морські порти України" (4709-17) відноситься до підприємств морського транспорту та є морським терміналом, а, відтак, входить до меж морського порту, тому відхиляє їх огляду на вищенаведені мотиви.

Неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і наданим сторонами доказам, порушень норм процесуального права, які визначені як безумовні підстави для скасування судового рішення судом касаційної інстанції не встановлено, тому підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2015р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 27.07.2015 р. у справі №915/566/15 господарського суду Миколаївської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.