головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І. за участю представників: від позивача: Сутковий А.М., дов. № 02-81 від 25.09.2014 р.; від відповідача: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сєвєродонецької міської ради на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 р. у справі господарського суду № 913/41/15 Луганської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Променергоавтоматика" до Сєвєродонецької міської ради про внесення змін до договору оренди землі від 01.06.2004 р. та визнання недійсною додаткової угоди

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.06.2015 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 р. у справі № 913/41/15 позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсною додаткову угоду від 07.11.2011р. б/н до договору оренди землі від 01.06.2004 р. № 152, між Закритим акціонерним товариством "Променергоавтоматика" та Сєвєродонецькою міською радою. Відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо внесення змін до договору оренди землі від 01.06.2004 р. № 152, шляхом зміни в преамбулі та розділі "Реквізити сторін" слова Закрите акціонерне товариство "Променергоавтоматика" на слова Публічне акціонерне товариство "Променергоавтоматика". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Сєвєродонецька міська рада, з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.02.2016 р. задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 15.03.2016 р. представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги. Відповідач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Сєвєродонецької міської ради.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.06.2004 р. між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Променергоавтоматика" (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради № 1324 від 20.05.2004 р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки - землі промисловості (під адміністративно-виробничий комплекс та прохідну), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, 1а, загальною площею 2,9174 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 796 619,64 грн., строком на 25 років по 31.05.2029 р. включно.

Договір оренди землі зареєстрований у Сєвєродонецькому міському комплексному відділі Луганської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (запис від 10.06.2004 р. за № 152).

Земельна ділянка була передана у користування відповідачу, що підтверджується копією акту передачі-прийняття земельної ділянки в натурі від 01.06.2004 р.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на час укладення сторонами вищевказаного договору діяла нормативна оцінка земель, затверджена рішенням Сєвєродонецької міської ради від 19.01.1998 р. № 1212 "Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка".

07.11.2011 р. між цими ж сторонами укладена спірна додаткова угода до договору оренди землі від 01.06.2004 р., якою на підставі рішення сесії міської ради № 431 від 29.03.2011 р. "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка" змінено нормативну грошову оцінку земельної ділянки: кадастровий № 4412900000:04:002:0106, яка становить 8 746 208,45 грн., кадастровий № 4412900000:04:002:0107, яка становить 4899,72 грн.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 р. у справі № 1227/3807/2012 за позовом ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення задоволено позовні вимоги, визнано протиправним та скасовано рішення двадцятої (чергової) сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 р. № 431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка".

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012р. постанову Севєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 р. скасовано, у задоволенні позовних вимог ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД до Северодонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 р. № К/9991/65360/12 скасовано постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 р. у справі № 1227/3807/2012 та залишено в без змін постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 р.

Отже, господарські суди попередніх інстанцій вірно визначились, що 01.04.2014 р. набрав чинності судовий акт, відповідно до якого рішення № 431 від 29.03.2011р. (на підставі якого укладено додаткову угоду від 24.11.2011 р.) скасовано як протиправне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ст. 203 ЦК України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі, коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

З огляду на те, що рішення Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011 р. було скасовано як протиправне, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

Апеляційною інстанцією враховано, що зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє (ст. 207 ГК України), проте недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст. 216 ЦК України), та в разі визнання його недійсним судом, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст. 236 ЦК України).

Беручи до уваги вищевикладене господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсною додаткової угоди від 07.11.2011 р. до договору оренди землі від 01.06.2004 р.

Щодо строку позовної давності, апеляційна інстанція правомірно виходила з того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відтак, днем початку перебігу вказаного строку є дата набрання законної сили постанови суду, якою скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011 р., що було підставою для укладення спірної додаткової угоди, а саме - 01.04.2014 р. (дата прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали, якою залишено без змін постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 р. про скасування рішення Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011 р.), а відтак Публічне акціонерне товариство "Променергоавтоматика" звернулось до місцевого господарського суду з позовною заявою (21.05.2015 р.) в межах встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 р. у справі № 913/41/15 відсутні.