головуючого: Панової І.Ю., суддів: Білошкап О.В., Жукової Л.В., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі № 910/15758/15 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Компас" до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення 176830,66 грн. за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" - Гнатюк Л.А.; від Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Компас" - Полонська Н.М.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Компас" (далі - ТОВ фірма "Компас", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПАТ "ХК "Київміськбуд", відповідач) про стягнення 176 830,66 грн., з яких: 3% річних у розмірі 8 724,18 грн. та інфляційні втрати у розмірі 168 106,48 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2015 у справі № 910/15758/15 позовні вимоги ТОВ фірми "Компас" задоволено повністю, стягнуто з ПАТ "ХК "Київміськбуд" на користь ТОВ фірма "Компас" 3% річних у розмірі 8 724,18 грн., інфляційні втрати у розмірі 168 106,48 грн. та судовий збір у розмірі 3 536,61 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі № 910/15758/15 апеляційну скаргу ПАТ "ХК "Київміськбуд" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2015 у справі № 910/15758/15 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "ХК "Київміськбуд" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2015 у справі № 910/15758/15, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 625 ЦК України, ст. 174 ГК України, ст.ст. 33, 34, 84 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові встановлено, що 24.01.2014 в межах справи господарського суду міста Києва № 50/254-43/124-46/304-2012 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Трест Міськбуд-4" було затверджено мирову угоду, за змістом якої вимоги кредиторів четвертої черги, серед яких є вимоги ТОВ фірма "Компас" на суму 295 666,12 грн., погашаються кредитором - ПАТ "ХК "Київміськбуд"; виплата здійснюється протягом шістдесяти днів з моменту набрання законної сили ухвалою господарського суду міста Києва про затвердження умов мирової угоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/7549/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015, зобов'язано ПАТ "ХК "Київміськбуд" виконати умови мирової угоди, укладеної 16.01.2014 між кредиторами ВАТ "Трест Міськбуд-4" та ВАТ "Трест Міськбуд-4", що затверджена ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2014 у справі № 50/254-43/124-46/304-2012, шляхом стягнення з ПАТ "ХК "Київміськбуд" на користь ТОВ фірма "Компас" грошових коштів у розмірі 295 666,12 грн. та судового збору у розмірі 5 913,32 грн.

В зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання зі сплати на користь позивача грошових коштів у розмірі 295 666,12 грн., позивачем заявлено вимогу про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України з відповідача 3% річних у розмірі 8 724,18 грн. та інфляційних втрат у розмірі 168 106,48 грн., які нараховані за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 24.06.2014 по 17.06.2015.

Господарськими судами зазначено, що рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/7549/15-г встановлено, що останнім днем строку для розрахунків відповідача перед позивачем є 23.06.2014, а відтак з 24.06.2014 відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання зі сплати на користь позивача коштів у розмірі 295 666,12 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 12.08.2015 виходив з того, що мирова угода за своєю правовою природою є правочином у розумінні ст.ст. 202, 203 ЦК України і є підставою для виникнення прав та обов'язків сторін, що її уклали.

Оскільки відповідачем доказів повного або часткового виконання грошового зобов'язання по сплаті ТОВ фірма "Компас" грошових коштів у сумі 295 666,12 грн. не надано, господарський суд, керуючись ч. 2 ст. 193 ГК України, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст.ст. 611 ЦК України, дійшов висновку, з яким в оскаржуваній постанові від 09.11.2015 погодився суд апеляційної інстанції, про застосування до відповідача правових наслідків, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, у вигляді нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Господарським судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат та встановлено, що він складає суму більшу, ніж заявлено позивачем до стягнення, проте, враховуючи, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким в оскаржуваній постанові погодився суд апеляційної інстанції, що з відповідача підлягає стягненню 168 106,48 грн. інфляційних втрат, що нараховані за період з 24.06.2014 по 17.06.2015.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок заборгованості, відповідно до якого розмір трьох процентів річних за період з 24.06.2014 по 17.06.2015 становить 8 724,18 грн., господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, з яким в оскаржуваній постанові погодився суд другої інстанції, про його обґрунтованість та арифметичну правильність, в зв'язку з чим, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку, постанова суду апеляційної інстанції від 09.11.2015, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, прийнята при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно вимог ч. 1 ст. 105 ГПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені: 1) найменування апеляційного господарського суду, який розглянув апеляційну скаргу, склад суду, номер справи і дата прийняття постанови; 2) найменування сторін і найменування особи, яка подала скаргу; 3) найменування місцевого господарського суду, рішення якого оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, прізвища судді (суддів); 4) стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду; 5) підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення; 6) доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу; 7) обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; 8) у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції; 9) висновки за результатами розгляду апеляційної скарги; 10) новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначено, що не погодившись з рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2015, ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2015 у справі № 910/15758/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки, на думку заявника апеляційної скарги, нарахування позивачем, передбачених ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з невиконання боржником мирової угоди, затвердженої в межах справи № 50/254-43/124-46/304-2012 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Трест Міськбуд-4" є безпідставним, адже мирова угода не є договором у цивільно-правовому розумінні.

Проте, в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, суд другої інстанції в постанові не надав доводам апеляційної скарги належної правової оцінки, не встановив, з яких саме правових підстав заявник звернувся із вказаною апеляційною скаргою про перегляд рішення суду першої інстанції, як і не навів правового обґрунтування та мотивів за якими апеляційна інстанція не прийняла до уваги доводи заявника апеляційної скарги.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2014 в межах справи № 50/254-43/124-46/304-2012 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Трест Міськбуд-4", яку було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014, було затверджено мирову угоду, за змістом якої вимоги кредиторів четвертої черги, серед яких є вимоги позивача - ТОВ фірма "Компас" на суму 295 666,12 грн., погашаються кредитором - ПАТ "ХК "Київміськбуд"; виплата здійснюється протягом шістдесяти днів з моменту набрання законної сили ухвалою господарського суду міста Києва про затвердження умов мирової угоди.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові погодився з висновками господарського суду стосовно застосування до відповідача правових наслідків, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, у вигляді нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що згідно вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону до 19.01.2013, мирова угода це домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін.

Частиною 1 статті 35 вказаного Закону визначено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Тобто, на момент укладення та затвердження мирової угоди у справі про банкрутство спору по суті грошових вимог між боржником та кредиторами вже не існує.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, виходячи із вимог ч. 6 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вважає, що в результаті укладання мирової угоди у справі про банкрутство провадження у справі припиняється, боржник приступає до виконання умов мирової угоди. За своїм змістом мирова угода як стадія провадження у справі про банкрутство є реабілітаційною процедурою, яка направлена на відновлення платоспроможності боржника.

Наслідки невиконання мирової угоди передбачені у статті 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частиною 8 якої визначено, що у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою.

У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

Інших правових наслідків та відповідальності за невиконання зобов'язань по мировій угоді у справі про банкрутство спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не містять.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про застосування до відповідача правових наслідків у вигляді нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України у зв'язку із відсутністю доказів належного виконання останнім грошового зобов'язання по сплаті ТОВ фірма "Компас" грошових коштів у сумі 295 666,12 грн. згідно умов мирової угоди, не надав правової оцінки доводам заявника апеляційної скарги та правового аналізу і обґрунтування необхідності, на думку суду другої інстанції, застосування норм ст. 625 ЦК України до правовідносинам сторін, які виникли з процедур банкрутства, а саме з мирової угоди укладеної у справі про банкрутство, а також склались внаслідок її невиконання, обмежившись лише цитуванням норм ст.ст. 1, ч. 1 ст. 35, ч. ч. 1-3 ст. 37, ч. ч. 5, 6, ст. 38, ч. 8 ст. 39 вказаного Закону.

Отже, суд апеляційної інстанції припустився порушень приписів ч. 1 ст. 43, ст. 105 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а також щодо належного правового обґрунтування (мотивування) своїх висновків, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції від 09.11.2015 у справі № 910/15758/15 підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.