головуючого судді Круглікової К.С. (доповідач), суддів: Малетича М.М., Мамонтової О.М., розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року у справі № 922/2583/15 Господарського суду Харківської області за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" про стягнення коштів за участю представників сторін: прокуратури: ОСОБА_4, позивача: Полотняк Р.О., Півторак Т.О., відповідача: Треньов І.О.,

Заступник генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) зобов'язати відповідача виконати у повному обсязі роботи за договором № 294/14/100 від 20.11.2014 року, стягнути з державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України 41478052,61 грн. та стягнути з відповідача пеню, штраф та штрафні санкції за неповернення попередньої оплати (її частини) та несвоєчасне надання звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, у розмірі 9 782 832,35 грн.

Відповідач у суді першої інстанції надав клопотання, в якому просив зменшити розмір штрафних санкцій на 95% від розрахунків, здійснених відповідачем за договором № 294/14/100 від 20.11.2014 р., та залишити до сплати 5% штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. у справі № 922/2583/15 позовні вимоги прокурора задоволено частково. Стягнуто з ДП "Харківський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України штрафні санкції в розмірі 489 141,62 грн. Стягнуто з ДП "Харківський бронетанковий завод" на користь державного бюджету України 73 080,00 грн. судового збору. Припинено провадження по справі в частині стягнення невикористаних коштів попередньої оплати на підставі п.1.1 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору. В частині стягнення штрафних санкції в сумі 9 293 690,73 грн. - в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року рішення місцевого господарського суду скасовано в частині зменшення розміру неустойки на 95% в сумі 9 293 690,73 грн., в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь Міністерства оборони України штрафні санкції в розмірі 9 293 690,73 грн. В іншій частині рішення залишено без змін. Крім того, стягнуто з відповідача на користь Міністерства оборони України 36540 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, ДП "Харківський бронетанковий завод" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду - скасуванню із залишенням в силі рішення місцевого господарського суду з таких підстав.

Відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 9 293 690,73 грн., суд першої інстанції задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, врахувавши положення ст. 83 ГПК України та поважність обставин, викладених в клопотанні відповідача, та дійшов висновку про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 95 %. Крім того, встановивши, що відповідач повернув невикористану попередню оплату у сумі 29038387,43 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про припинення провадження по справі в зазначеній частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду в частині зменшення розміру штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції вказав, що матеріали справи не містять належних доказів наданих відповідачем, які б спростовували позовні вимоги або звільняли останнього від цивільної відповідальності, не наведено й винятковості обставин, які б надавали відповідачу право на зменшення розміру штрафу, тому позивачем обґрунтовано було заявлено до стягнення з відповідача штрафних санкцій, які підлягають стягненню на його користь у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції вважає помилковими з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.11.2014 р. між Міністерством оборони України та ДП "Харківський бронетанковий завод" був укладений договір № 294/14/100 щодо надання послуг з ремонту та технічного обслуговування машин та устаткування спеціального призначення, а саме ремонту 31 одиниць танків БМ Булат.

Згідно п. 1.1. договору, відповідач зобов'язався у 2014 році надати позивачу послуги з ремонту та технічного обслуговування танків в кількості, в терміни та за цінами, які зазначені в календарному плані надання послуг, а позивач - прийняти та оплатити їх вартість. Календарним планом встановлено кінцевий строк виконання робіт до 28.12.2014 р.

Згідно абз. 3 п.п. 2 п. 1 постанови КМУ від 23.04.2014 р. № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (117-2014-п) розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти можуть передбачити відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату строком не більше 2-х місяців лише у разі закупівлі товарів, робіт та послуг для потреб Збройних сил та інших військових формувань, пов'язаних з відновленням озброєння та військової техніки у 2014 р., якщо розмір такої оплати не перевищує 50% їх вартості.

Абз. 1 п. 4.4. договору передбачено, що за письмовим погодженням між сторонами згідно до належним чином оформленого рішення Міністерства оборони України як головного розпорядника, Міноборони має право здійснювати попередню оплату в розмірі до 50% від суми договору терміном до 20.12.2014 р. згідно абз. 3 п.п.2 п. 1 постанови КМУ від 23.04.2014 р. № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (117-2014-п) .

На виконання передбачених п.п. 6.1.1. п. 6.1. договору своїх зобов'язань, згідно якого замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги, Міноборони було перераховано 26.11.2014 р. 50% попередньої оплати в сумі 20127600,00 грн.

Абз. 3 п. 2 постанови № 117 (117-2014-п) встановлено що, під час закупівлі товарів, робіт та послуг оборонного призначення з метою виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави в умовах особливого періоду, надзвичайного стану та у період проведення антитерористичної операції, розпорядники бюджетних коштів можуть здійснювати попередню оплату зазначених товарів, робіт і послуг згідно з договорами про закупівлю на умовах, які визначаються розпорядниками бюджетних коштів виходячи з необхідності задоволення нагальних потреб, наявності фінансування витрат та обґрунтування проведення такої оплати постачальниками товарів, виконавцями робіт, надавачами послуг.

Міністерством оборони України було прийнято рішення № 19699/з від 20.12.2014 р. про здійснення попередньої оплати на закупівлю послуг для потреб Збройних сил України, пов'язаних з відновленням озброєнням та військової техніки для забезпечення військових частин (підрозділів) Збройних сил України, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції на сході держави в розмірі 100% вартості послуг, в т.ч. і відповідачу в розмірі 20127651,71 грн.

На підставі п. 11.1 - 11.4. договору та рішення Міністерства оборони України № 19699/з від 20.12.2014 р., між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою п. 4.4. договору викладено в наступній редакції:

"4.1. За письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення Міністра оборони України, замовник має право здійснювати попередню оплату в розмірі до 100% від суми договору на строк до 28.12.2014 р. згідно абз. 2 п. 2 постанови КМУ від 23.04.2014 р. № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт та послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (117-2014-п) .

Виконавець у строк до 28.12.2014 р. після отримання попередньої оплати, повинен надати замовнику, документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок замовника".

Судами також встановлено, що Міністерство оборони України перерахувало в якості попередньої оплати відповідачеві кошти в сумі 20127651,00 грн.

В свою чергу відповідач виконав взяті на себе зобов'язання з ремонту 31 одиниць танків БМ Булат, але з порушенням строків їх виконання, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Так, судами попередніх судових інстанцій встановлено, що зобов'язання відповідачем були виконані в наступні строки:

- 13.03.2015 р. згідно протоколу погодженої договірної ціни від 13.03.2015 р. № 1 та акту від 13.03.2015 р. № 1 приймання наданих послуг з заводського ремонту та технічним станом виробів, відповідно до яких замовнику були передані послуги з ремонту 11 одиниць виробів на суму 3565389,00 грн.;

- 31.03.2015 р. згідно протоколу погодженої договірної ціни від 31.03.2015 р. № 2 та акту від 31.03.2015 р. № 2 приймання наданих послуг з заводського ремонту та технічним станом виробів, відповідно до яких замовнику були передані послуги з ремонту 10 одиниць виробів на суму 3923343,30 грн.;

- 15.04.2015 р. згідно протоколу погодженої договірної ціни від 15.04.2015 р. № 100/3 та акту № 100/3 приймання наданих послуг з заводського ремонту та технічним станом виробів, відповідно до яких замовнику були передані послуги з ремонту 10 одиниць виробів на суму 3728131,27 грн.

Крім того, 27.04.2015 р. державним підприємством "Харківський бронетанковий завод" було повернуто на рахунки Міністерства оборони України невикористану попередню оплату за договором № 294/14/100 в сумі 29038387,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 675 від 27.04.2015 р.

Таким чином, оскільки відповідач повернув невикористану попередню оплату, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, що в цій частині правомірно було припинено провадження по справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

В зазначеній частині ні рішення суду першої інстанції, ні постанова апеляційного господарського суду не оскаржується.

Оскільки відповідач порушив строки виконання взятих на себе зобов'язань, позивач просив стягнути з відповідача суму пеню в розмірі 4 248 004,31 грн., штраф у сумі 2 817 867,62 грн. та штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день неповернення суми невикористаних коштів попередньої оплати в розмірі 2 716 960,42 грн., всього 9 782 832,35 грн.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно ст. 230 ГК України штрафні санкції - це господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 231 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, а також що розмір цих санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) , передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом першої інстанції правомірно було встановлено, що зобов'язання, яке передбачене договором, виконане відповідачем хоча і несвоєчасно, але у повному обсязі, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про заподіяння тяжких наслідків Міністерству оборони України через неналежне виконання зобов'язання з ремонту танків БМ Булат. При цьому, місцевий суд задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, взявши до уваги надані ним документи, які свідчать, що не з його вини були порушені строки виконання. Крім того, місцевий господарський суд обгрунтовано звернув увагу, що ДП "Харківський бронетанковий завод" є основним постачальником танків, тому дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин приписів п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, зменшивши розмір штрафу на 95% та залишив до сплати 5% штрафних санкцій, що дорівнює 489 141,62 грн.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно до ч.ч.1 та 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій та задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вважав, що матеріали справи не містять належних доказів, які б спростовували позовні вимоги або звільняли відповідача від цивільної відповідальності; не наведено й винятковості обставин, які б надавали відповідачу право на зменшення розміру штрафу, тому дійшов висновку, що місцевий господарський суд помилково застосував положення ст. 83 ГПК України та зменшив розмір штрафних санкцій до 5%.

Колегія суддів зазначає, що цей висновок не відповідає дійсності та суперечить ст. 233 ГК України, оскільки, як було зазначено вище, суд першої інстанції, зменшуючи розмір штрафних санкцій, виходив з того, що будь-яких тяжких наслідків у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань для Міністерства оборони України не настало, всі необхідні документи щодо фінансового стану відповідача наявні в матеріалах справи, а нараховані до сплати штрафні санкції надмірно великі, в той час як доказів збитків Міністерству оборони України матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Приймаючи до уваги норми чинного законодавства та встановлені під час здійснення судового провадження фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про стягнення з відповідача в повному обсязі нараховані позивачем штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань, тому постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню. Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити його в силі.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року у справі №922/2583/15 скасувати.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року залишити без змін.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" витрати по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги у розмірі 87696 грн.