головуючого судді Круглікової К.С. (доповідач), суддів: Малетича М.М., Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 року у справі № 910/12364/14 господарського суду міста Києва за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" до 1. Державної реєстраційної служби України 2. Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про усунення перешкод у користуванні майном

за участю представників сторін:

позивача: Савченко М.А., Твердохлєбов Є.Г.,

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: Логвиненко Є.В.,

третьої особи: не з'явився,

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою, в якій просив усунути перешкоди товариству з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" у користуванні нежитловими приміщеннями 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою: м. Київ Лабораторний провулок,1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою: м. Київ, Лабораторний провулок,1, шляхом скасування державної реєстрації права власності на ці приміщення за ПАТ "КБ Земельний капітал"; заборонити публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Земельний капітал" здійснювати будь-які дії спрямовані на володіння, користування та розпорядження вищевказаними нежилими приміщеннями; зобов'язати Державну реєстраційну службу України провести державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" на нежитлові приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою: м. Київ, Лабораторний провулок, 1, що складає 42/100 частини у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок, 1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 року рішення місцевого господарського суду від 20.05.2015 року у справі № 910/12364/14 скасовано, відмовлено в задоволенні позову в частині усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою: м. Київ Лабораторний провулок,1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою: м. Київ, Лабораторний провулок,1, шляхом скасування державної реєстрації права власності на ці приміщення за ПАТ "КБ Земельний капітал" та в частині щодо заборони публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Земельний капітал" здійснювати будь-які дії спрямовані на володіння, користування та розпорядження вищевказаними нежилими приміщеннями. В частині позовних вимог про зобов'язання Державної реєстраційної служби України провести державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" на нежитлові приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою: м. Київ, Лабораторний провулок, 1, що складає 42/100 частини у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок, 1 провадження припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України. Присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 2 витрат по сплаті судового збору, які складають 609 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Карбон ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 року скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 20.05.2015 року залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, право власності на нежитлові приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000,0 кв. м, що розташовані за адресою: Київ, Лабораторний провулок 1, визнано за ТОВ "Карбон ЛТД" рішенням господарського суду міста Києва від 28 вересня 2011 року по справі № 18/492-40/110-61/20, яке набуло чинності.

Також встановлено, що право власності за ПАТ КБ "Земельний капітал" було зареєстроване 15.11.2011 року на підставі договору від 07 листопада 2011 року між ОСОБА_7 та ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" про задоволення вимог Іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигріним А.О., згідно якого ОСОБА_7 передав у власність ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" спірні приміщення в рахунок виконання вимог за кредитним договором. Зазначений договір визнаний недійсним рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2012 у справі № 5011-62/1814-2012.

21.03.2014 року ТОВ "Карбон ЛТД", як власник спірних приміщень, подало документи до державної реєстраційної служби для проведення реєстрації права власності на нежилі приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою: м. Київ, Лабораторний провулок, 1, що складає 42/100 частин у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок, 1.

02.04.2013 року державним реєстратором Державної реєстраційної служби України прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 12105571. Обґрунтовуючи відмову в реєстрації, державний реєстратор посилався на ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункти 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 року № 868 (868-2013-п) .Вказана відмова стала підставою для звернення ТОВ "Карбон ЛТД" до суду з даним позовом.

Позивач, звертаючись з даним позовом, зазначав, що оскільки право власності на нежилі приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою: м. Київ, Лабораторний провулок, 1, що складає 42/100 частин у будівлі за адресою: м. Київ, Лабораторний провулок, 1, зареєстровані на праві власності за ПАТ "КБ Земельний капітал", це перешкоджає йому користуватися зазначеним нерухомим майном, яке належить йому на праві власності.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції, посилаючись на ст. 391 ЦК України та ч. 1ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", прийшов до висновку про те, що незважаючи на те, що наявними в справі доказами, а саме судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджується, що правова підстава, на якій ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" володів спірними нежитловими приміщеннями, відсутня, зазначені приміщення залишаються зареєстрованими за відповідачем-2, що перешкоджає позивачу користуватись та розпоряджатись належним йому майном.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою: м. Київ Лабораторний провулок,1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою: м. Київ, Лабораторний провулок,1, шляхом скасування державної реєстрації права власності на ці приміщення за ПАТ "КБ Земельний капітал" та в частині щодо заборони публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Земельний капітал" здійснювати будь-які дії спрямовані на володіння, користування та розпорядження вищевказаними нежилими приміщеннями та відмовляючи в цій частині у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що заявлені вимоги про усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями, шляхом скасування державної реєстрації за ПАТ "Земельний капітал" за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права, питання щодо скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення є компетенцією державної реєстраційної служби України, повноваження якої визначено ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Апеляційний господарський суд, припиняючи провадження по справі в частині зобов'язання Державної реєстраційної служби України провести державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД", звернув увагу на те, що зазначена вимога позивача відноситься до компетенції адміністративних судів, оскільки Державна реєстраційна служба України є органом виконавчої влади, до компетенції якого належить реєстрація права власності на нерухоме майно, а отже є суб'єктом владних повноважень, в розумінні вищезазначеної статті.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Згідно наявним у матеріалах справи рішенням господарського суду міста Києва від 28 вересня 2011 року у справі № 18/492-40/110-61/20, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08 листопада 2011 року та Постановою Вищого господарського суду України від 31 січня 2012 року у справі № 18/492-40/110-61/20, в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" відмовлено повністю; позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" задоволено повністю: переведено на товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу від 27.05.2005 року, що був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД", та визнано право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" (01133 м. Київ, пров. Лабораторний, 1, код ЄДРПОУ 21647378) на нежилі приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою: м. Київ, Лабораторний провулок, 1, що складає 42/100 частин у будівлі за адресою: м. Київ, Лабораторний провулок, 1.

Отже, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується, що саме ТОВ "Карбон ЛТД" є власником спірних нежитлових приміщень.

Відповідно до ч.1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений ст. 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 20 Господарського кодексу України .

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись з позовними вимогами про усунення перешкод ТОВ "Карбон ЛТД" в користуванні нежитловими приміщеннями 3 та 4 секції загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою: м. Київ, Лабораторний провулок 1, шляхом скасування державної реєстрації права власності на ці приміщення за ПАТ "Земельний Капітал", позивач вказував про наявність реєстрації на вищевказані нежитлові приміщення за відповідачем, що перешкоджає йому належним чином користуватися майном, при цьому, як на підставу звернення з позовними вимогами, посилався на ст. 391 ЦК України.

Відмовляючи в зазначеній частині у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що власник майна вправі звернутись до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження майном не шляхом зобов'язання державну реєстраційну службу скасувати державну реєстрацію майна.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що питання скасування державної реєстрації права власності на спірні нежитлові приміщення є компетенцією державної реєстраційної служби України, повноваження якої визначено відповідно до ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому, відповідно до вимог ст. 9 вищевказаного Закону України - державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечливостей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяження; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до державного реєстру прав; видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Таким чином, з зазначеного вбачається, що заявлені позивачем вимоги про усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: м. Київ, Лабораторний провулок 1, шляхом скасування державної реєстрації за ПАТ "Земельний капітал" за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права.

Отже, суд апеляційної інстанції правомірно вказав, що свої права та охоронювані законом інтереси позивач може захистити шляхом звернення з позовом в порядку ст. 3 КАС України, оскільки питання скасування та реєстрації права власності на нерухоме майно належить до компетенції реєстраційної служби України.

Щодо позовних вимог про заборону ПАТ "КБ Земельний капітал" здійснювати будь-які дії спрямовані на володіння, користування та розпорядження спірними нежилими приміщеннями, колегія суддів також погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позову в цій частині, оскільки позивач не зазначив, які конкретні дії належить заборонити здійснювати ПАТ "КБ Земельний капітал" щодо спірних нежитлових приміщень.

Що стосується вимог про зобов'язання Державної реєстраційної служби України провести державну реєстрацію права власності за ТОВ "Карбон ЛТД" на нежитлові приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3 000 кв.м. у будівлі за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, 1, що складає 42/100 у вищевказаній будівлі, слід вказати наступне.

Як вбачається з позовної заяви, з вимогою про зобов'язання провести державну реєстрацію права власності вищевказаних нежитлових приміщень позивач звернувся до Державної реєстраційної служби України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну реєстраційну службу України, державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади.

Згідно зі ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З наведеного вбачається, що Державна реєстраційна служба України, відповідно до положень вищевказаних правових актів, відноситься до органів виконавчої влади, до компетенції якого належить реєстрація права власності на нерухоме майно, а отже є суб'єктом владних повноважень, в розумінні вищезазначеної статті, тому суд апеляційної інстанції правомірно припинив в цій частині провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір в цій частині не підлягає вирішенню у господарських судах України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд правомірно та обґрунтовано скасував рішення місцевого суду та відмовив у задоволенні позову в частині усунення перешкод у користуванні спірними нежитловими приміщеннями шляхом скасування державної реєстрації права власності на ці приміщення за ПАТ "КБ Земельний капітал" та в частині щодо заборони публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Земельний капітал" здійснювати будь-які дії, спрямовані на володіння, користування та розпорядження вищевказаними нежилими приміщеннями, а в іншій частині правомірно припинив провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України .

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.