Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Малетича М.М., Могил С.К., за участю представників: позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 у справі № 916/1506/15-г Господарського суду Одеської області за позовом Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 113 914,53 грн, У зв'язку з відпусткою судді Борденюк Є.М. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.03.2016 для розгляду касаційної скарги у справі № 916/1506/15-г визначено колегію суддів у складі: Кривда Д.С. - головуючий (доповідач), Малетич М.М., Могил С.К.

Комунальне підприємство "Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за укладеними договорами в розмірі 104422,40 грн (основний борг), штрафних санкцій за прострочення оплати наданих за догооврами послуг в розмірі 9492,13 грн (пеня).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.05.2015 (суддя Шаратов Ю.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 (судді: Колоколов С.І. - головуючий, Разюк Г.П., Петров М.С.), позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради заборгованість за Договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.08.2012 №502 у розмірі 50249,60 грн, 2761,34 грн - пені, та заборгованість за Договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.08.2012 №503 у розмірі 54172,80 грн; в задоволені іншої частини позову відмовлено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради витрати зі сплати суми судового збору у розмірі 2278,29 грн.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, нез'ясування усіх фактичних обставин у справі. Зокрема, судами, за висновком скаржника, не враховано вимог статей 902, 903, 258 Цивільного кодексу України.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 01.08.2012 між КП "Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (споживач) було укладено договір №502 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом якого згідно з п.1 є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку №14/75-Н, 14/74-Н по вул. Паркова, у м. Іллічівську, площею 331 кв.м., а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Згідно з п.3 Договору №502 розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата послуг вноситься до кожного 28 числа поточного місяця.

Розмір щомісячної плати визначено в залежності від площі нежитлового приміщення, яка становить 331 кв.м. і тарифу 6,08 грн за 1 кв.м., відповідно до рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 12.03.2012 №160 (п.5 Договору №502).

Відповідно до п.6 цього ж Договору загальна сума щомісячної плати за утримання житлового будинку і при будинкової території становить 2012,48 грн з урахуванням ПДВ.

Також 01.08.2012 між сторонами укладено Договір №503, предметом якого є забезпечення Виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку №14/76-Н по вул. Паркова, у м. Іллічівську, площею 297 кв.м., а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором (п.1).

Згідно з п.3 Договору №503 розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата послуг вноситься до кожного 28 числа поточного місяця.

Розмір щомісячної плати визначено в залежності від площі нежитлового приміщення, яка становить 297 кв.м. і тарифу 6,08 грн за 1 кв.м., відповідно до рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 12.03.2012 №160 (а.с.5 Договору №503).

Відповідно до п.6 зазначеного Договору загальна сума щомісячної плати за утримання житлового будинку і при будинкової території становить 1805,76 грн з урахуванням ПДВ.

В п.20 Договорів сторони передбачили, що вони набирають чинності з моменту їх підписання і діють 01.06.2015 року. У разі коли за місяць до закінчення дії Договорів однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договорів або необхідність його перегляду, вони вважаються щороку продовженими.

В обґрунтування заявлених у даній справі позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за послуги, надані Комунальним підприємством "Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради за Договорами №502 та №503.

Так, відповідач на виконання Договору №502 у період з серпня 2012 року до березень 2015 року повинен був сплатити 64399,36 грн. Однак, відповідач частково оплатив надані позивачем послуги у розмірі 14149,76 грн, у зв'язку з чим сума заборгованості ФОП ОСОБА_4 за Договором № 502 становить 50249,60 грн.

Крім того, відповідач за Договором № 503 у період з серпня 2012 року по березень 2015 року повинен був сплатити 57784,32 грн за отримані послуги від виконавця. Водночас, відповідач частково оплатив суму наданих послуг за зазначеним Договором у розмірі 3611,52 грн, а саме: 1805,76 грн - за серпень 2012 року, 1805,76 грн - за вересень 2012 року, у зв'язку з чим сума заборгованості за Договором №503 складає 54172,80 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність порушень з боку ФОП ОСОБА_4 своїх зобов'язань за зазначеними вище договорами №502 та №503 щодо розрахунків за надані КП "Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради послуги. Судові рішення мотивовано тим, що відповідно до статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановив місцевий господарський суд, на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення заборгованості за Договорами №502 та №503 позивач надав суду відповідні розрахунки, які долучені до матеріалів справи.

Викладені в касаційній скарзі заперечення відповідача стосовно задоволення позовних вимог зводяться до необхідності переоцінки обставин щодо надання послуг за вказаними вище договорами №502 та №503, що відповідно до статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до компетенції касаційної інстанції. Доводи відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, що підтверджують факт надання послуг на заявлені до стягнення суми, колегія вважає безпідставними, оскільки такі документи (зокрема, акт) за умовами договорів не є суттєвим елементом встановлених між сторонами цих договорів правовідносин.

Так, як вбачається з встановлених судами обставин, умовами укладених між сторонами договорів не передбачено, що підставою для оплати за надані/отримані виконавцем послуг, мають бути підтверджуючі документи, а передбачений порядок оплати цих послуг (п.3) та згідно з пунктом 2 договору виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 12.03.2012 №160 тарифу та його структури. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що укладені Договори підписані з боку відповідача без зауважень, та останнім частково проводилась оплата за вказані послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Оскільки факт заборгованості відповідача перед позивачем підтверджений в сумі 50249,60 грн за договором №502 та в сумі 54172,80 грн за договором №503, місцевий господарський суд, перевіривши арифметичний розрахунок суми основного боргу, дійшов правильного висновку про обов'язок відповідача сплатити основний борг в зазначених розмірах.

Згідно з пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафні санкції визначаються як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі п.7 Договору, згідно якого за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочи, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за договором №502, яка за розрахунком позивача складає 9492,13 грн.

З урахуванням вимог наведеного законодавства та з огляду на встановлені обставини, за яких відповідач належним чином не виконав умови договору щодо вчасної оплати послуг, а також здійснивши власний розрахунок пені, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2761,34 грн.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків судів попередніх інстанції не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.