Чернова Є.В. - головуючого, Ємельянова А.С. Овечкіна В.Е. розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28 вересня 2015 р. у справі № 908/3677/15 господарського суду Запорізької області за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" про стягнення штрафу

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.07.2015 р. (суддя Кричмаржевський В.А.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" 33120 грн. 65 коп. - штрафу та судового збору - 1827,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2015 р. (судді М'ясищев А.М., Кододова О.В., Сгара Е.В.) рішення господарського суду Запорізької області від 23.07.2015 р. у справі № 909/3677/15 скасовано частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" 12909 грн .60 коп. - штрафу та 1059,11 грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Апеляційна інстанція дійшла висновку, що позивачем необгрунтовано заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу, виходячи із всієї вартості продукції, яку повинен був поставити відповідач.

Заявник в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Скаржник вважає, що апеляційним судом неправомірно стягнуто штраф з суми непоставленого товару, оскільки умовами договору передбачено нарахування штрафу саме від вартості продукції, яка поставляється по відповідній специфікації Наполягає на тому, що відповідчаем поставлено лише 90 плит дорожніх та судами невірно визначено, що їх кількість складає 100 штук.

Предствники сторін у судове засідання не прибули.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір № 13-16/458-КП від 19 грудня 2013 р, за умовами п.1.1 і п.1.2 якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити продукцію і/або обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості та в строки, за ціною і з якісними показниками, погодженими сторонами в договорі і Специфікаціях, які є невідємними частинами цього договору.

03.07.2014 р. до договору підписано Специфікацію, відповідно до якої відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачеві поряд з іншими виробами 302 шт. поребрику (бордюр /рос./) тротуарного, що позивачем не оспорюється, 166 плит дорожніх 1 ПАГ 14 6х2, з яких - 100 штук підлягали поставці до 25.07.2014 р., а 66 штук відповідач повинен був поставити до 25.08.2014 р.

Відповідно до п.2 специфікації розрахунки за поставлену Постачальником продукцію по Специфікації виконуються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на 90 (девяностий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. У разі коли строк оплати приходить на неплатіжний день, оплата виконується на наступний банківський день.

Умовами поставки є: DDP ("Інкотермс-2000") м.Павлоград Дніпропетровської області вул. Тернівська, 5, ЦБ філії "ПУМТС" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (п. 3 Специфікації).

Колегія суддів погоджується з господарськими судами, що на виконання умов договору № 13-16/458-КП від 19.12.2013 р. відповідач поставив позивачеві 100 плит дорожніх та 302 шт. поребрику (бордюр/рос./) тротуарного, що підтверджується видатковими накладними № 571 від 08.07.2014 р., № 579 від 10.07.2014 р., № 580 від 10.07.2014 р., № 581 від 14.07.2014 р., № 582 від 10.07.2014 р., № 584 від 11.07.2014 р., № 605 від 18.07.2014 р., № 611 від 22.07.2014 р., № 616 від 23.07.2014 р., № 619 від 24.07.2014 р. та товарно-транспортними накладними до них та видатковою накладною № 555 від 07.07.2014 р. та товарно-транспортна накладною до неї серії ПЗО № 005928 від 07.07.2014 р., які не враховані позивачем.

Натомість, поставка 66 штук плит дорожніх 1 ПАГ 14 6х2 до 25.08.2014 р. за Специфікацією від 03.07.2014 р. до договору взагалі не виконана відповідачем.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі не поставки (недопоставки) продукції в строки, передбачені договором та специфікацією, постачальник сплачує покупцеві неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості продукції, яка поставляється по відповідній специфікації.

За специфікацією від 03.07.2014 р. вартість продукції, яку повинен був поставити відповідач, складає 662 413 грн. 03. коп.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу, виходячи із вартості продукції, яку повинен був поставити відповідач за договором та специфікацією від 03.07.2014 р. до нього.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

З урахуванням цього вимога про стягнення штрафу від вартості продукції не суперечить нормам Цивільного кодексу України (435-15) . Умова договору, передбачена пунктом 6.2., недійсною судом не визнавалася.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що апеляційним судом невірно визначено розмір штрафу виходячи з вартості недопоставленого товару, оскільки умовами договору передбачено, що штраф розраховується від вартості продукції, яка поставляється по відповідній специфікації.

Вартість продукції за специфікацією складає 662 413 грн. 03. коп., а 5% від неї - 33120 грн. 65 коп.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з господарським судом першої інстанції, що відповідач прострочив строки поставки товару та позивачем правомірно нараховано штраф у розмірі 33120 грн. 65 коп.

Відповідно до ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає нормам господарського процесуального права України, тому доводи касаційної скарги є підставою для її часткового задоволення та скасування оскаржуваної постанови з залишенням рішення суду першої інстанції в силі.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2015 р. у справі № 908/3677/15 господарського суду Запорізької області скасувати.