Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Прокопанич Г.К.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив", м. Запоріжжя,

на рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2015

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015

зі справи № 908/5012/15

за позовом приватного підприємства "Міра-Січ" (далі - Підприємство), м. Запоріжжя,

до публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" (далі - Товариство)

про стягнення суми,

Підприємство звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом (з урахуванням подальших уточнень позовних вимог) про стягнення з Товариства 235 194,92 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 8 001,63 грн., а всього 243 196,55 грн., що мотивувало неналежним виконанням відповідачем зобов'язань із своєчасної оплати одержаного товару за договором від 05.02.2014 № 18-110 (далі - Договір).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.10.2015 (суддя Алейникова Т.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015 (колегія суддів у складі: Татенко В.М. - головуючий суддя, судді Колядко Т.М., Скакун О.А.), позов задоволено.

Прийняті судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 509, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 202 Господарського кодексу України та статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань із своєчасної оплати одержаного за Договором товару.

У касаційній скарзі Товариство просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- Товариством (покупець) та Підприємством (постачальник) укладено Договір, на виконання умов якого з 19.05.2014 по 26.08.2014 постачальник поставив покупцю товар (дерев'яні піддони, комплекти решітчастих заготівок) на суму 644 722,92 грн.;

- Товариство за одержаний від Підприємства за Договором товар своєчасно не розрахувалось;

- рішенням господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 зі справи № 908/450/15-г, яке набрало законної сили, встановлено невиконання відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати одержаного товару, а тому й стягнуто з Товариства на користь Підприємства 644 722,92 грн. основного боргу, 43 331,27 грн. інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 7 068,34 грн.;

- Підприємство у даній справі вимагає стягнення з Товариства 235 194,92 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 8 001,63 грн. за період з 15.01.2015 по 16.06.2015;

- протягом зазначеного періоду - з 15.01.2015 по 16.06.2015 - назване рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 зі справи № 908/450/15-г Товариством не виконано, присуджені до стягнення гроші Підприємством не одержано.

З огляду на наведене місцевий та апеляційний господарські суди з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального права, на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, дослідивши наявність та зміст рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 зі справи № 908/450/15-г, яке набрало законної сили, встановивши невиконання Товариством договірних зобов'язань та названого рішення суду протягом періоду часу, за який позивачем здійснено відповідне нарахування (15.01.2015 - 16.06.2015), перевіривши правильність розрахунку Підприємством сум до стягнення, дійшли обґрунтованих висновків щодо необхідності задоволення даного позову.

Добровільне виконання Товариством рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 зі справи № 908/450/15-г (платіжним дорученням від 16.06.2015 № 2205) та закінчення 18.06.2015 відповідного виконавчого провадження не спростовують висновків попередніх судових інстанцій щодо наявності заборгованості та несплати відповідачем зазначених коштів у період з 15.01.2015 по 16.06.2015, за який і нараховано суми до стягнення, що становлять предмет даного позову.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015 зі справи № 908/5012/15 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" - без задоволення.