головуючого Грейц К.В., суддів: Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства на постанову від 08.12.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/21074/15 господарського суду міста Києва за позовом Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства до Київської обласної спілки споживчих товариств про розірвання договору в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: від відповідача: Голік О.В. (довіреність № 65 від 18.02.2016) Мальчик Т.Ю. (довіреність № 01-153 від 30.12.2015)

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2015 у справі № 910/21074/15 (суддя Балац С.В.) провадження у справі припинено на підставі п.11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України (1798-12) ).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2015 і передати справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 (судді: Пашкіна С.А., Баранець О.М., Сітайло Л.Г.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2015 у справі № 910/21074/15 скасовано; повернуто до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/21074/15 для розгляду.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, а саме: ч.3 ст. 243, ст.ст. 1000, 1001, 1003, 1007, ст. 2-1 ГПК України.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач не погоджується з викладеними в ній доводами.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Переяслав-Хмельницьке районне споживче товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної спілки споживчих товариств про розірвання договору делегування повноважень та виконання окремих функцій від 18.05.1999, укладеного сторонами спору, з 25.06.2015, та обґрунтовує позовні вимоги тим, що рішенням правління позивача, оформленим протоколом засідання правління від 25.06.2015 № 6, вирішено розірвати договір делегування повноважень та виконання окремих функцій від 18.05.1999, укладеного між Київською облспоживспілкою та Переяслав-Хмельницьким районним споживчим товариством. У зв'язку з наведеною обставиною позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про розірвання вказаного договору, однак вказана пропозиція залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Місцевий господарський суд, встановивши, що позивач на реалізацію свого права, передбаченого ст. 1008 Цивільного кодексу України (далі ЦК України (435-15) ), висловив відповідачу своє волевиявлення про припинення доручення шляхом відмови від спірного договору та його розірвання, дійшов висновку, що на час подання позивачем позову та вирішення спору права та обов'язки сторін за спірним договором є припиненими, договір є розірваним внаслідок відмови позивача від спірного договору за ст. 1008 ЦК України.

Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції, виходячи із того, що з аналізу законодавства, яке регулює договір доручення, вбачається, що договір делегування повноважень та виконання окремих функцій від 18.05.1999, укладений між Київською обласною спілкою споживчих товариств та Переяслав-Хмельницьким районним споживчим товариством не містить виключних ознак договору доручення, які можуть його характеризувати саме як договір доручення, тому місцевий господарський суд дійшов передчасних висновків про припинення провадження у справі, на підставі того, що на час подання позивачем позову та вирішення спору права та обов'язки сторін за спірним договором є припиненими, договір є розірваним внаслідок відмови позивача від спірного договору за ст. 1008 ЦК України.

Касаційна інстанція погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для припинення провадження у справі через відсутність предмету спору з огляду на таке.

Між Київською облспоживспілкою (далі Облспоживспілка) та Переяслав-Хмельницьким районним споживчим товариством (далі РайСТ) 18.05.1999 укладений договір делегування повноважень та виконання окремих функцій (далі Договір), відповідно до якого позивач делегував відповідачу певні повноваження і функції, вказані у п.2.1.1. - 2.1.10. Договору (зокрема: вирішувати господарські спори між організаціями і підприємствами членів облспоживспілки; впроваджувати у практику досягнення науково-технічного прогресу, передового досвіду, проводити науково-дослідні роботи; розробляти основні напрямки економічного і соціального розвитку споживчої кооперації; вирішувати у відповідних органах питання про державні замовлення на виробництво товарів народного споживання; розповсюджувати інформацію і проводити пропаганду своїх цілей; сприяти економічному зміцненню та підвищенню ефективності діяльності РайСТ в торгівлі, заготівлях та інших галузях кооперативного господарства; створювати централізовані фонди).

Для виконання делегованих облспоживспілці повноважень і функцій РайСТ представляє бухгалтерську, статистичну звітність і несе відповідальність за її достовірність (п.2.1.11 Договору).

Рішення виборно-представницьких і виконавчо-розпорядчих органів облспоживспілки, що прийняті в межах їх компетенції, являються обов'язковими для виконання її членами (п.2.1.12. Договору).

Так, відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів (ч.ч.1, 2 ст. 237 ЦК України).

Оскільки умови Договору не передбачають виконання відповідачем функцій від імені РайСт, а спрямовані на здійснення відповідачем повноважень і функцій від власного імені з метою сприяння розвитку споживчої кооперації області на рівноправній і взаємовигідній основі (як зазначено у преамбулі Договору), останній не свідчить ані про домовленість сторін про представництво відповідачем позивача, ані про укладення сторонами договору доручення.

В даному випадку делеговані за Договором повноваження і функції - це домовленість сторін про передачу РайСТ визначених у Договорі завдань та повноважень Облспоживспілці, яка виконує спеціально делеговані повноваження і функції не на підставі довіреності, а в межах власного Статуту з метою досягнення цілей споживчої кооперації Київської області.

Оскільки права та обов'язки сторін за Договором не є припиненими, договір не є розірваним внаслідок відмови позивача від Договору за ст. 1008 ЦК України, висновок суду першої інстанції про відсутність у даній справі предмету спору є помилковим.

Доводи касаційної скарги про розгляд справи незаконним складом колегії суддів не підтверджуються матеріалами справи, відповідно до яких суддя Суховий В.Г., який був доповідачем у раніше визначеному складі колегії суддів, був об'єктивно відсутній в день призначеного на 24.11.2015 засідання суду Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із участю у роботі ХІІІ з'їзду суддів України; інший склад колегії суду, який розглянув справу, був визначений автоматично, отже, є законним легітимним складом суду.