Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Ковтонюк Л.В., Карабаня В.Я., Овечкіна В.Е. за участю представників сторін: Сорокопуд І.В., Хіневич І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморгідробуд" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 у справі № 916/1389/15-г господарського суду Одеської області за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) до товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморгідробуд" про стягнення 748 734,17 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.09.2015 (колегія у складі суддів: Степанова Л.В., Гут С.Ф. Цісельський О.В.) позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморгідробуд" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) суму заставної в розмірі 748 734,17 грн. та судовий збір у розмірі 14 974,68 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 (колегія у складі суддів: Гладишевої Т.Я., Головея В.М., Савицього Я.Ф.) рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2015, товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморгідробуд" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 та рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2015 як такі, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В квітні 2015 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморгідробуд" про стягнення 748 734,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) вказало про те, що 24.06.2011 між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" як замовником та відкритим акціонерним товариством "Чорноморгідробуд" як підрядником було укладено договір № 4-КС щодо виконання останнім робіт з реконструкції причалу № 15 державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" під перевантажувальний комплекс нафтопродуктів (гідротехнічна частина). 28.10.2011 Додатковою угодою № 1 до договору № 4-КС від 24.06.2011 у зв'язку із реорганізацією відкритого акціонерного товариства "Чорноморгідробуд" у товариство з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд" у преамбулі договору № 4-КС від 24.06.2011 від 28.10.2011 зазначено сторону - товариство з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд". Правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" у правовідносинах за договором № 4-КС від 24.06.2011 є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" внаслідок реорганізації Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них на підставі частини 6 розділу VІ Закону України "Про морські порти України" (4709-17) , розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-Р (133-2013-р) , наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163 (v0163733-13) та Акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013, які передаються з Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України". На підставі Акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань № 8 від 13.06.2013 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" передало всі права та обов'язки, які передбачені Договором, на відокремлений баланс Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту). Відповідні зміни щодо правонаступництва позивача відображені у додатковій угоді № 4 від 16.06.2013. Відповідно до умов пункту 3.1 договору № 4-КС від 24.06.2011 ціна цього договору відповідно до кошторисної документації (Додаток № 1 до договору) становить 26 950 502,39 грн., відповідно до Додатку № 1 до договору ціна договору є твердою. Згідно п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника у наступному порядку: 30% вартості договору перераховується після 1-го місяця виконання робіт в термін 10 календарних днів з дати отримання рахунку; зазначена сума утримується замовником при розрахунках за виконані роботи через шість місяців з моменту її надходження на рахунок підрядника щомісячно рівними частками до завершення виконання робіт за договором. Замовником було оплачено виставлені підрядником протягом серпня 2011 року рахунки щодо сплати авансових платежів на загальну суму 8 085 000 грн. Згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в та довідок про вартість виконання будівельних робіт та витрати форма № КБ-3 за період березень 2012 року - січень 2013 року, грудень 2014 року, які складені і підписані сторонами договору та прийнято позивачем, всього відповідачем фактично виконано робіт з реконструкції причалу № 15 під перевантажувальний комплекс нафтопродуктів, за виключенням вартості матеріальних ресурсів поставки позивача (що було передбачено підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 06.11.2012 до договору), на загальну суму 24 224 619,34 грн. На підставі Довідок про вартість будівельних робіт та витрати форма № КБ-3 позивачем були оплачені у повному обсязі виставлені відповідачем в період березень 2012 року - грудень 2013 року рахунки згідно умов п. 4.2 договору з урахуванням утримання 30% авансового платежу, на загальну суму 16 888 353,51 грн. Посилаючись на те, що підрядником фактично з початку будівельних робіт виконано роботи з реконструкції причалу № 15 під перевантажувальний комплекс нафтопродуктів на загальну суму 24 224 619,34 грн., позивач просив стягнути з відповідача 748 734,17 грн. авансових платежів із наступного розрахунку 24 973 353,51 грн. (8 085 000 грн.+16 888 353,51 грн.) - 24 224 619,34 грн.

Місцевий та апеляційний господарські суди, приймаючи рішення від 21.09.2015 та постанову від 21.12.2015, виходили з того, що ціна договору згідно умов п. 3.1 договору та кошторисної документації (додаток № 1 до договору) становить 26 950 502,39 грн., наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивачем було сплачено за договором № 4-КС від 24.06.2011 8 085 000 грн. авансового платежу та 16 888 353,51 грн. в якості оплати виконаних відповідачем робіт, всього - 24 973 353,51 грн., вартість виконаних робіт з реконструкції причалу № 15, за виключенням вартості матеріальних ресурсів позивача, склала 24 224 619,34 грн., при цьому, досліджуючи зміст наданих сторонами первинних документів, апеляційний господарський суд вказав про те, що заявлена до стягнення сума 748 734,17 грн. є залишком невикористаного авансу, оскільки за співставленням вартості виконаних робіт, зазначеної в актах приймання виконаних будівельних робіт та довідках про вартість виконаних будівельних робіт, з виставленими відповідачем рахунками вбачається, що за кожним етапом робіт виставлена згідно рахунку на сплату сума визначалась за вирахуванням 30% авансового платежу згідно п. 4.1 договору; сторони передбачили в договорі грошове зобов'язання відповідача щодо повернення суми отриманого авансу при наявності визначених договором умов, також відповідачем згідно вимог ст. 33 ГПК України не доведено належними доказами освоєння авансу на суму 748 734,17 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 748 734,17 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Висновки судів попередніх інстанцій відповідають матеріалам справи та чинному законодавству України, підстав для задоволення касаційної скарги Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморгідробуд" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 у справі № 916/1389/15-г залишити без змін.