Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційні скарги 1. Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" 2. Приватного підприємства "Лівобережна юридична група" на постанову та ухвалувід 24.11.2015 Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 господарського суду міста Києва у справі № 15/80 господарського суду міста Києва за заявою до закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", Лівобережне відділення відкритого акціонерного товариства "Завод "Квант" про банкрутство

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київстрансгаз" - Васійчук Л.Ф. (за довір.),

Приватного підприємства "Лівобережна юридична група" - Стоян М.М. (директор),

ВАТ "Завод "Квант" - Горда Ю.І. (за довір.),

ДК "Укроборонпром" - Алефіренко Т.М. (за довір.),

Генеральної прокуратури України - Коркішко В.М., посв.

Ухвалою арбітражного суду м. Києва від 12.07.1996 порушено провадження у справі № 15/80 про банкрутство Київського заводу "Квант" (далі - Боржник) за заявою закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Лівобережного відділення в порядку норм Закону України "Про банкрутство" (2343-12) (далі - Закон 1992 року).

Постановою арбітражного суду м. Києва від 27.03.1998 Київський завод "Квант" визнано банкрутом та відносно нього введено ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.04.2005 здійснено заміну банкрута його правонаступником - відкритим акціонерним товариством "Завод "Квант" (далі - Боржник, ВАТ "Завод "Квант").

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.03.2007 ухвалено провадження у справі здійснювати відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон про банкрутство від 30.06.1999 (784-14) ); відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Стадніка Д.В. Крім цього, були припинені повноваження органів управління банкрутом щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власників майна Боржника, а керівника Боржника було звільнено з роботи у зв'язку із банкрутством.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.10.2009, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2009, достроково припиненні обов'язки ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Стадніка Д.В., ліквідатором призначено Зубкову А.М.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2010 скасовано ухвалу господарського суду м. Києва від 27.03.2007.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2010 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 та ухвалу господарського суду м. Києва від 07.10.2009.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 23.10.2014 задоволено заяву державного концерну "Укроборонпром" (далі - ДК "Укроборонпром"), зокрема, визнано ДК "Укроборонпром" учасником провадження у справі № 15/80 про банкрутство ВАТ "Завод "Квант".

Ухвалою господарського суду м.Києва від 18.08.2015 продовжено строк ліквідаційної процедури у справі № 15/80 на 2 місяці, призначено ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Зубкову А.М.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 06.10.2015 (суддя - Пасько М.В.) затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс станом на 06.10.2015, визнано ВАТ "Завод "Квант" вільним від боргів і таким, що може продовжувати свою підприємницьку діяльність, провадження у справі № 15/80 припинено.

Не погодившись з цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз") звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 06.10.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора Боржника Зубкової А.М. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу станом на 16.09.2015, визнати непогашеними кредиторські вимоги ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" у розмірі 98 228,16 грн. та стягнути з Боржника на користь скаржника судовий збір за подання апеляційної скарги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 (головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 06.10.2015 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 06.10.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015, а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, приватне підприємство "Лівобережна юридична група" (далі - ПП "Лівобережна юридична група") також звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 06.10.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Касаційні скарги мотивовані порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників заявників касаційних скарг, Боржника, ДК "Укроборонпром" та Генеральної прокуратури України, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, визнання ВАТ "Завод "Квант" вільним від боргів і таким, що може продовжувати свою підприємницьку діяльність, та припинення провадження у справі, місцевий господарський суд, пославшись на положення ч. 3 ст. 22 Закону про банкрутство 1992 року, виходив з того, що відповідно до звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів погашені, у зв'язку з чим боржник може продовжувати свою діяльність.

З вказаним висновком суду повністю погодився апеляційний суд та вказав, що арбітражний керуючий і суд першої інстанції правомірно дійшли висновку, що станом на дату подання звіту ліквідатора ВАТ "Завод "Квант" не має підтверджених документами кредиторських вимог (грошових зобов'язань).

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками попередніх судових інстанцій, оскільки вони зроблені всупереч встановленим обставинам справи та з невірним застосуванням норм законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження щодо правопопередника ВАТ "Завод "Квант" було порушено 12.07.1996. Постановою арбітражного суду м. Києва від 27.03.1998 Київський завод "Квант" визнано банкрутом в порядку вимог Закону про банкрутство 1992 року та до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство" від 30.06.1999 № 784-ХІV (784-14) .

Згідно абзаців 4-5 п.1 Прикінцевих положень Закону про банкрутство від 30.06.1999 (784-14) , положення цього Закону застосовуються господарськими судами при розгляді справ про банкрутство, провадження у яких порушено після 1 січня 2000 року. Положення цього Закону щодо введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, призначення арбітражних керуючих, введення процедур розпорядження майном боржника, санації боржника, ліквідаційної процедури та укладення мирової угоди можуть застосовуватися за заявою сторін у справі про банкрутство або за ініціативою суду при розгляді господарськими судами справ про банкрутство після 1 січня 2000 року незалежно від дати порушення провадження у справі про банкрутство, при цьому відповідні строки обчислюються від дати прийняття господарським судом ухвали з цього питання. У цьому випадку подальше провадження у справі про банкрутство здійснюється відповідно до цього Закону.

Однак, застосування цієї норми обмежується, зокрема, нормами ч. 5 ст. 5 Закону про банкрутство від 30.06.1999, за приписами якої положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів. Аналогічні норми містяться в положеннях ч. 3 ст. 214 Господарського кодексу України.

Крім цього, відповідно до вимог ст.ст. 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлений мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 % (у тому числі шляхом продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного ст.ст. 22-26, 30, ч. 11 ст. 42, абз.2 ч. 6 ст. 43 Закону про банкрутство, щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства).

Таким чином, до підприємств, що є об'єктами права державної власності, які включені до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, та щодо майна яких згідно Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) встановлений мораторій на застосування примусової реалізації майна, не допускається застосування процедури ліквідації та призначення ліквідатора відповідно до Закону про банкрутство від 30.06.1999.

У зв'язку з цим, враховуючи передбачений нормами п. 1 Прикінцевих положень Закону про банкрутство порядок подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство підприємств, яке було порушено до набрання з 01.01.2000 Закону про банкрутство від 30.06.1999 (784-14) , а також те, що норми ст. 4 цього Закону визначають окрім процедури санації (відновлення платоспроможності) боржника та ліквідації банкрута такі судові процедури, як розпорядження майном та мирова угода, при вирішенні питання про подальше провадження у справі про банкрутство підприємства, що є об'єктом права державної власності, яке не підлягає приватизації, відповідно до Закону про банкрутство від 30.06.1999 (784-14) , необхідно враховувати зазначені вище обмеження на застосування щодо нього процедури санації та ліквідації.

Згідно Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) правопопередник Боржника - Київський завод "Квант" (код 14309866), що був замінений на правонаступника - ВАТ "Завод "Квант" ухвалою господарського суду м. Києва від 25.04.2005, внесений до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані. До того ж, згідно статутних документів Боржника (т. 6 а.с 31-40), а також відомостей та доказів, наданих Фондом державного майна України по м. Києву, частка держави у його статутному фонді Боржника перевищує 25 % та становить 73, 278 % (т. 8 а.с. 14-15).

Вищий господарський суд України неодноразово в своїх постановах звертав увагу попередніх судових інстанцій на правовий статус юридичної особи Боржника, як такої, що перебуває в переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, внаслідок чого введення ліквідаційної процедури або процедури санації щодо боржника відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону про банкрутство від 30.06.1999 можливе тільки після виключення Боржника з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації. Проте, ні місцевий, ні апеляційний суди не надали зазначеному під час розгляду даної справи жодної оцінки.

До того ж, слід зауважити, що постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2010 скасовано ухвалу господарського суду м. Києва від 27.03.2007 (згідно якої ухвалено провадження у справі здійснювати відповідно до вимог Закону про банкрутство від 30.06.1999 (784-14) ) з огляду на неправомірність висновку місцевого суду про перехід у справі про банкрутство ВАТ "Завод "Квант" до ліквідаційної процедури в порядку Закону про банкрутство від 30.06.1999 (784-14) з призначенням ліквідатора. Названою постановою касаційного суду встановлено, що судом першої інстанції не були враховані положення ч. 5 ст. 5 Закону про банкрутство, ст. 214 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

Також, за висновком вказаної постанови Вищого господарського суду України від 22.09.2010, до підприємств, що є об'єктами права державної власності, які включені до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, та щодо майна яких згідно Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) встановлений мораторій на застосування примусової реалізації майна, не допускається застосування процедури ліквідації та призначення ліквідатора відповідно до Закону про банкрутство від 30.06.1999 (784-14) . При цьому, Вищим господарським судом України було зазначено, що всі наступні судові рішення у справі (ухвалені після прийняття ухвали від 27.03.2007), пов'язані з прийняттям рішень у процедурі ліквідації ВАТ "Завод "Квант", є такими, що прийняті незаконно - з порушенням вимог Закону про банкрутство від 30.06.1999 (784-14) щодо застосування процедури ліквідації до Боржника, який включений до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Однак, в ході розгляду даної справи, в тому числі після 22.09.2010, суд першої інстанції приймав рішення у процедурі ліквідації ВАТ "Завод "Квант", зокрема, розглядав клопотання ліквідатора Зубкової А.М., зобов'язував останнього надати звіт та ліквідаційний баланс банкрута на затвердження, продовжував строк ліквідаційної процедури, про що зазначено в оскаржуваній ухвалі місцевого суду.

При цьому, місцевим судом не було враховано також те, що іншою постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2010 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 та ухвалу господарського суду м. Києва від 07.10.2009 (про дострокове припинення обов'язків ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Стадніка Д.В. та призначення ліквідатором Зубкової А.М.) з зазначених вище підстав.

Таким чином, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства, арбітражний керуючий Зубкова А.М. з 22.09.2010 не мала та не могла мати статусу ліквідатора Боржника - учасника справи про банкрутство ВАТ "Завод "Квант".

Проте, суд першої інстанції, за наявності висновків касаційного суду стосовно незаконності прийняття рішень у процедурі ліквідації Боржника, ухвалою від 18.08.2015 продовжив строк ліквідаційної процедури у даній справі ще на 2 місяці та знову призначив ліквідатором ВАТ "Завод "Квант" арбітражного керуючого Зубкову А.М.

Вирішуючи питання про затвердження поданих арбітражним керуючим Зубковою А.М. 17.09.2015 звіту та ліквідаційного балансу, місцевий суд послався на приписи ч. 3 ст. 22 Закону про банкрутство 1992 року, проте, не надав жодної оцінки правовому статусу юридичної особи Боржника, як такої, що перебуває в переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, статусу ліквідатора у даній справі та законних підстав для здійснення ліквідаційної процедури щодо ВАТ "Завод "Квант".

При цьому, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції взагалі не врахував зазначених вище висновків (вказівок) постанов Вищого господарського суду України від 22.09.2010 у даній справі стосовно необхідності врахування законодавчих обмежень на застосування щодо Боржника процедури ліквідації, не послався в ухвалі від 06.10.2015 на жодну з названих постанов. Це ж стосується і постанови Вищого господарського суду України від 22.04.2015 та викладених в ній висновків щодо статусу ліквідатора ВАТ "Завод "Квант" - арбітражного керуючого Зубкової А.М. Поряд з цим, місцевий суд, навпаки, послався на скасовану касаційним судом ухвалу господарського суду м. Києва від 27.03.2007 (якою ухвалено провадження у справі здійснювати відповідно до вимог Закону про банкрутство від 30.06.1999 (784-14) ) та ухвалу господарського суду м. Києва від 07.10.2009 (про призначення ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Зубкової А.М.).

Враховуючи викладене, місцевий суд не дотримався положень ст. 111-12 ГПК України щодо обов'язковості вказівок, що містяться у постановах касаційної інстанції, грубо порушив приписи ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, що фактично свідчить про ухилення від здійснення правосуддя.

У зв'язку з наведеним, ухвалу господарського суду з зазначених вище підстав не можна визнати законною та обґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції на наведені порушення уваги не звернув та не надав їм належної правової оцінки. При цьому, апеляційний суд, керуючись при ухваленні оскаржуваної постанови ст. 101 ГПК України, припустився аналогічних та інших порушень.

Так, не відповідає наведеним вище нормам законодавства висновок апеляційного суду про те, що в даному випадку відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) застосовуються норми цього Закону в редакції, що діяла до 19.01.2013. У зв'язку з цим, неправомірним є посилання суду апеляційної інстанції на п. 6 ч.1 ст. 40 Закону про банкрутство в названій редакції про припинення провадження у справі в разі затвердження звіту та ліквідаційного балансу.

Не можна вважати законним і посилання апеляційного суду в оскаржуваній постанові на вчинення ліквідатором Боржника Зубковою А.М. необхідних дій в ліквідаційній процедурі на виконання вимог скасованої 22.09.2010 Вищим господарським судом України ухвали господарського суду міста Києва від 07.10.2009. При цьому, досліджуючи вчинені арбітражним керуючим Зубковою А.М. дії в ліквідаційній процедурі, апеляційний суд, керувався положеннями ст. 25 Закону про банкрутство від 30.06.1999 та, як і місцевий, залишив без будь-якої юридичної оцінки статус юридичної особи Боржника, як такої, що перебуває в переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, статусу ліквідатора у даній справі та законних підстав для здійснення ліквідаційної процедури щодо ВАТ "Завод "Квант".

Наведені вище недоліки, яких припустилися суди попередніх інстанцій, свідчать про незаконність ухвалених рішень у процедурі ліквідації ВАТ "Завод "Квант" - затвердження звіту та ліквідаційного балансу, що були подані ліквідатором Зубковою А.М.

За таких умов, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про невірне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм діючого законодавства, неправомірність розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та незаконність висновку про їх затвердження, у зв'язку з чим, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

Поряд з викладеним слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997 та є частиною національного законодавства, кожний має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке тривало у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

Матеріалами справи підтверджується, що провадження у даній справі в порушення згаданої статті 6 Конвенції триває майже 20 років, Боржник за цей період часу не виключений з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, що унеможливлює застосування відносно нього процедур санації чи ліквідації.

Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини, законодавчі обмеження на застосування щодо Боржника процедури ліквідації, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, вжиття належних заходів до бездіяльності та затягування розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне прийняти рішення про припинення провадження у даній справі.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 43, п. 1 ст. 80, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз", приватного підприємства "Лівобережна юридична група" задовольнити частково.