головуючого судді Данилової М.В., суддів Данилової Т.Б., Корсака В.А. за участю представників: позивача Крупка О.О. (дов. від 18.09.2015 р. № 2-219) відповідача, третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 р. у справі № 914/2856/15 господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лев" за участю третьої особи Державної фінансової інспекції у Львівській області про коригування вартості робіт та стягнення 20848, 80 грн.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулось до господарського суду Львівської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВ" про коригування вартості робіт та стягнення 20 848,80 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.09.2015 р. до участі у справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Державну фінансову інспекцію у Львівській області.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.10.2015 р. у даній справі (суддя Чорна Л.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Кузя В.Л.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 р. та рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2015 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.02.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні касаційної інстанції 24.02.2016 р. представника сторони, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2013 р. в результаті проведення державних закупівель (відкритих торгів) між ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" та ТзОВ "Лев" було укладено договір про закупівлю послуги з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію № 1310000391, за умовами якого замовник доручив, виконавець прийняв на себе виконання обов'язків по наданню послуг з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію на об'єктах УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз": адмінбудинок, що знаходиться за адресою: вул. Костромська, 25А, м. Рівне; Новоград-Волинська виробнича технічна служба, що знаходиться за адресою: вул. Коростинська, 1, м. Новоград-Волинський Житомирської області, а замовник зобов'язався в порядку та на умовах визначених цим договором, прийняти та оплатити вищезазначені послуги (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1 договору під послугами, які за цим договором виконавець зобов'язується надати замовнику слід розуміти: обслуговування та реагування на спрацювання системи тривожної сигналізації на об'єкті.

Додатками до договору є дислокація об'єктів, розрахунок вартості послуг охорони та інструкція про порядок приймання (здавання) під спостереження на пульт централізованого спостереження тривожної сигналізації на об'єкті та дії при безпосередній загрозі нападу.

На виконання умов договору відповідачем були надані, а позивачем прийняті послуги з обслуговування та реагування та тривожну сигналізацію на об'єктах, визначених договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-здачі наданих послуг за період з січня 2014 р. по грудень 2014 р.

З аналізу вказаних актів вбачається, що такі підписані повноважними представниками сторін договору та скріплені їх печатками, без жодних зауважень та претензій по якості та об'єму послуг.

Пунктом 4.2. договору визначено, що оплата послуги з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію на об'єкті проводиться щомісячно згідно рахунку, протягом 180 календарних днів після підписання акту про надання послуг.

Як стверджують представники сторін, надані послуги за актами за період з січня 2014 р. по грудень 2014 р. були оплачені замовником в повному обсязі.

За результатами здійсненого головним державним аудитором відділу операційного аудиту моніторингу господарської операції щодо закупівлі послуг систем безпеки позивача, 18.02.2015 р. складено довідку № 7, в якій зазначено, що у вартість технічної охорони 1 поста (1,80 грн./год.) згідно наданих калькуляцій, включено витрати як по спостереженню (0,61 грн./год.), так і витрати по реагуванню (1,19 грн./год.).

З 21 об'єкту УМГ "Львівтрансгаз", на яких згідно угод передбачено надання послуг з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію, ТзОВ "ЛЕВ" надавав такі послуги власними силами лише по 5 об'єктах (КС "Кам'янка-Бузька", КС "Бібка", КС "Комарно", ГРС "Холодновідка", автогараж).

Згідно отриманої відповіді від ТзОВ "ЛЕВ", фактів реагування ТзОВ "ЛЕВ" на тривожну сигналізацію по зазначених 5 об'єктах УМГ "Львівтрансгаз" в період з грудня 2013 р. по грудень 2014 р. не було.

Отже, виходячи з розміру витрат ТзОВ "ЛЕВ" по реагуванню, які становлять 1,19 грн. за 1 год., УМГ "Львівтрансгаз" сплачено коштів в сумі 52 тис. грн. за послуги, які фактично ТзОВ "ЛЕВ" не були надані.

У довідці аудитором запропоновано позивачу, зокрема, звернутися до ТзОВ "ЛЕВ" щодо повернення коштів, як таких, що були перераховані за послуги, які фактично не були надані.

З довідки № 16-35/1 від 21.01.2015 р. про наслідки зустрічної перевірки проведеної Держаною фінансовою інспекцією у Львівській області у ТзОВ "ЛЕВ", вбачається, що за весь період, який підлягає звірці з грудня 2013 р. по грудень 2014 р. виконавці послуг (ТзОВ "ЛЕВ" та залучені підрозділи УДСО при ГУМВС України) здійснювали роботу на об'єктах замовника (УМГ "Львівтрансгаз") в режимі спостереження.

В результаті проведення зустрічної перевірки ДФІ у Львівській області встановлено, що вартість витрат виїзду наряду охорони на об'єкти замовника включених ТзОВ "ЛЕВ" до актів прийому наданих послуг, зокрема, за договором № 1310000377 склала 20848,80 грн.

25.02.2015 р. Державною фінансовою інспекцією у Львівській області на адресу УМГ "Львівтрансгаз" було надіслано лист №16-15/м/1162 про пред'явлення обов'язкових до виконання вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства.

У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до відповідача листом № 949/31-01 від 03.03.2015 р., яким просив здійснити корегування вартості робіт з врахуванням висновків, викладених у довідках Державної фінансової інспекції.

Вказаний лист відповідачем був залишений без задоволення, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Згідно зі ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного Кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 Цивільного Кодексу України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час укладення договору № 1310000377 від 25.10.2013 р. сторони на основі вільного волевиявлення погодили умови щодо послуги.

Під послугою, яку за цим договором виконавець зобов'язується надати замовнику, слід розуміти: обслуговування та реагування на спрацювання системи тривожної сигналізації на об'єкті (п.3.1 договору); погоджено розрахунок вартості послуг (додаток №2 до договору); порядок здійснення оплати.

Сторони погодили, що в поняття "послуги з охорони" включено послуги з реагування на сигнал тривоги, спостереження за об'єктами, а також обслуговування сигналізаційної системи.

При цьому, згідно даних додатку № 2 до цього договору, одиниця вартості послуг-ціна визначена однією складовою послуги - "реагування" і становить 1,80 грн. за годину.

При цьому, як встановлено судами, калькуляція одиниці ціни послуг сторонами як окремий документ не погоджувалась.

Державною фінансовою інспекцією у Львівській області розрахунок зайвих, на її думку, виплат, було проведено за даними калькуляції, яка була складена відповідачем у справі (довідка № 7 від 18.02.15 р.)

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 20848,80 грн. як вартості неотриманих послуг, суди виходили з такого.

Статтею 611 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного Кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного Кодексу України).

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Так, виявлені за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності позивача порушення можуть бути підставою для притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Водночас, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки, як на підставу для задоволення позовних вимог, є безпідставними, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору.

До того ж, між сторонами виникли цивільно-правові відносини, що регулюються цивільним законодавством, яким не надано право стороні договору звертатися до суду про повернення сплачених коштів за чинним договором у вигляді збитків у разі виявлення ревізією порушень бюджетного законодавства.

Згідно з п. 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.06 р. № 550 (550-2006-п) , за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав саме контролюючі органи мають право на порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Тобто, акт перевірки вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством порядку, зокрема при наявності правопорушення, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин.

В силу презумпції правомірності правочину, встановленої ст. 204 Цивільного Кодексу України, договір від 25.10.2013 р. є чинним.

Таким чином, відповідач виконав взяті на себе договірні зобов'язання в частині оплати вартості наданих позивачем охоронних послуг, передбачених умовами договору, а відтак підстави проводити коригування вартості робіт в сторону зменшення у суду відсутні.

З огляду на викладене, судова колегія касаційної інстанції, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваних рішень, як таких, що прийняті відповідно до обставин та матеріалів справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Стосовно доводів, які викладені Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів вказує, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.