Черкащенка М.М., - головуючого, Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову та на рішення Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 року господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року у справі господарського суду міста Києва за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про спонукання укласти договір реструктуризації заборгованості, в засіданні взяли участь представники:

- позивача: Деркач Т.Г., - відповідача: Данилевський О.М.,

У травні 2013 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") про визнання укладеним договору між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ за договором № 06/11-182 від 28.01.2011 року в сумі 16 846 187,24 грн., на умовах, викладених в проекті договору ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", який доданий до позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача станом на 30 квітня 2012 року утворилася заборгованість за спожитий природний газ перед відповідачем за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/11-182 від 28.01.2011 року в розмірі 16 846 187,24 грн. На виконання Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) (далі - Закон № 2711-ІV (2711-15) ) позивачем направлено на адресу відповідача підписані з боку позивача проекти договорів реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, проте відповіді від відповідача позивачем не отримано. Позивач вважає, що відповідач відмовився від розгляду та підписання вказаного договору, чим порушив право позивача на реструктуризацію заборгованості, передбачене Законом № 2711-ІV (2711-15) .

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року (суддя Стасюк С.В.) відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 року (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючого, суддів: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.) рішення місцевого господарського суду від 04.06.2015 рок залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 року та рішення господарського суду від 04.06.2015 року скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позовних вимог є визнання укладеним договору між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ за договором № 06/11-182 від 28.01.2011 року в сумі 16 846 187,24 грн., на умовах, викладених в проекті договору ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", який міститься в позовній заяві.

Відповідно до ч.3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів місцевого самоврядування.

Приписами статті 187 ГК України закріплено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права. Тому, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання укладеним договору між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ за договором № 06/11-182 від 28.01.2011 року в сумі 16 846 187,24 грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що на правовідносини сторін поширюється Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) (далі - Закон № 3319-VI від 12.05.2011 року (3319-17) ), який діяв до 30.06.2012 року. Вказаний строк є присічним і відновленню не підлягає. Враховуючи, що ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з позовом про визнання договору укладеним звернувся у травні 2013 року, тобто із пропуском присічного строку, встановленого Законом № 3319-VI (3319-17) , суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність факту порушення відповідачем права позивача, що виключає можливість його захисту в судовому порядку.

Проте такий висновок попередніх інстанцій не ґрунтується на обставинах справи і є передчасним з огляду на наступне.

Так, розглядаючи спір про визнання договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ по договору № 06/11-182 від 28.01.2011 року укладеним, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на підставу заявленого позивачем позову - Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) (далі - Закон № 2711-ІV (2711-15) ), у зв"язку з чим суди безпідставно досліджували наявність у позивача суб"єктивного права на укладення договору про реструктуризацію заборгованості, а відповідно і наявність чи відсутність факту порушення відповідачем такого права за Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) (далі - Закон № 3319-VI (3319-17) ).

Крім того, колегія суддів відзначає, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи, дійшли помилкового висновку про поширення дії та застосування до спірних правовідносин Закону № 3319-VI (3319-17) , оскільки заборгованість, яка виникла за договором № 06/11-182 від 28.01.2011 року не відповідає критерію, що зазначений у п.2.6 Закону № 3319-VI (3319-17) , за яким суб'єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.

Не врахування та не дослідження зазначеного призвело до помилкових висновків по суті заявленого позову.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи, суду слід врахувати вищевикладене, перевірити доводи позивача і відповідача, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.