Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Полянського А.Г., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у справі № 908/2589/15-г Господарського суду Запорізької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Груп" до Публічного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Металург" про стягнення вартості неповернутого майна за участю представників сторін:

позивача: Куренной С.В. (представник за дов. від 22.09.2015 № б/н),

відповідача: Савченко Н.М. (представник за дов. від 04.01.2016 № 009/юр-14),

Бутко В.М. (представник за дов. від 30.12.2015 № 009/юр-311),

третьої особи: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджи Груп" звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" про стягнення вартості неповернутого майна в сумі 10224000 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.06.2015 у справі № 908/2589/15-г у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2015 рішення Господарського суду Запорізької області від 17.06.2015 у справі № 908/2589/15-г скасовано, а позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ч.2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 43, ч.1 ст. 47, ст. 82, п.2 ч.1 ст. 83, ст. 101 ГПК України, ст. 180 ГК України, ч.1 ст. 512, ч.1 ст. 513, ст.ст. 936, 938, 946 ЦК України.

У відзиві ТОВ "Енерджи Груп" просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2006 між Закритим акціонерним товариством "Новокраматорський машинобудівний завод" м. Краматорськ Донецької області (далі перейменовано у Публічне акціонерне товариство) (постачальник) та ТОВ "Торговий будинок "Металург" (покупець) укладено контракт № 23/71-06 відповідно до умов якого Покупець зобов'язаний оплатити та прийняти продукцію, зазначену в специфікаціях № 1, № 2, № 3 (додаток № 1, є невід'ємною частиною контракту), а Постачальник - поставити її Покупцеві.

Згідно з п. 1.2. контракту вид продукції - млини, в подальшому іменуються продукція.

Загальна сума цього контракту відповідно з урахуванням ПДВ складає 9 408 720,00 грн. (п.3.3. контракту).

ТОВ "Торговий будинок "Металург" отримало продукцію від ЗАО "НКМЗ" відповідно до Актів здавання - прийняття обладнання від 31.07.2007, 31.10.2007, 28.02.2008, 30.04.2008, в яких зазначалося, що постачальник виготовив та передав покупцю механічні частини ШПМ БЦК 8/5х2,7, а покупець в свою чергу залишив її на відповідальне зберігання постачальнику.

Також, між сторонами підписано зберігальні розписки від 31.10.2007, 28.02.2008, 30.04.2008.

Покупець оплатив продукцію, що підтверджується платіжними дорученнями № 175 від 27.06.2007, № 171 від 27.06.2007, № 59 від 31.07.2008, № 54 від 26.03.2007, № 61 від 31.10.2007, № 53 від 19.09.2007, № 19 від 28.04.2007, № 174 від 27.06.2007, № 28 від 31.03.2008.

01.08.2008 між ТОВ "Міленіум Груп" (Комітент) та ТОВ "Ніка Груп" (Комісіонер) укладено договір комісії на купівлю № 01/08-02, за умовами якого комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду вчинити за рахунок Комітента і від свого імені право щодо придбання механічної частини ШПМ БЦК 8/5х2,7 (далі-товар), за цінами не вище погоджених Сторонами в Додатку № 1 до цього Договору, у строки і в обсягах, передбачених Додатком № 1, що є невід'ємною частиною Договору.

07.08.2008 між ТОВ "Торговий будинок "Металург" та ТОВ "Ніка Груп" було укладено договір № 07/08-01, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з додатком № 1-специфікацією до договору товаром є Механічна частина ШПМ БЦК 8/5х2,7, в кількості 1 шт. вартістю 10 200 000,00 грн. з ПДВ.

Між сторонами 08.08.2008 підписано Накладну № 15 згідно з якою ТОВ "Торговий будинок "Металург" передав, а ТОВ "Ніка Груп" прийняв товар - Механічну частину ШПМ БЦК 8/5х2,7 в кількості 1 шт. вартістю 10 200 000,00 грн. з ПДВ., про що свідчать підписи представників ТОВ "Торговий будинок "Металург" та ТОВ "Ніка Груп" та печатки підприємств на накладній.

Між сторонами підписано та скріплено печатками Акт №1 приймання-передачі товару по Договору № 07/08-01 від 07.08.2008.

11.08.2008 між ПАТ "НКМЗ", ТОВ "Торговий будинок "Металург" та ТОВ "Ніка Груп" підписано та скріплено печатками підприємств зберігальну розписку, в якій зазначено, що ТОВ "Торговий будинок "Металург" передає обладнання, виготовлене відповідно до Контракту № 23/71-06 від 26.05.2006, по рахункам № 2-76429 від 27.06.2007, № 2-76493 від 31.07.2007, № 2-76745 від 31.10.2007, № 2-86125 від 31.03.2008, № 2-86264 від 31.07.2008 на загальну суму 10080000 грн. з ПДВ та яке знаходиться в цехах ЗАТ "НКМЗ" на відповідальному зберіганні ТОВ "Ніка Груп" згідно Акту № 1 (акт приймання-передачі товару по Договору № 07/08-01 від 07.08.2008 між ТОВ "Торговий будинок "Металург" та ТОВ "Ніка Груп").

Між ТОВ "Міленіум Груп" (постачальник) та ТОВ "Енерджи Груп" (покупець) було укладено Договір № 1-03/МГ від 29.06.2010, за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар згідно Додатку-Специфікації до Договору, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до Специфікації № 1, що є Додатком № 1 до Договору № 1-03/МГ від 29.06.2010, товаром є Механічна частина ШПМ БЦК 8/5х2,7 в кількості 1 шт. вартістю 10 224 000,00 грн. з ПДВ.

01.07.2010 між ТОВ "Енерджи Груп" та ТОВ "Міленіум Груп" підписано видаткову накладну № РН-000005 на підставі якої ТОВ "Енерджи Груп" прийняло товар.

В подальшому ТОВ "Енерджи Груп" повідомило ПАТ "НКМЗ" листом № 1-28/10 від 28.10.2014 про перехід до нього права власності на Механічну частину ШПМ БЦК 8/5х2,7 в кількості 1 шт. вартістю 10 224 000, 00 грн. виготовлену по контракту № 23/71-06 від 26.05.2006 для ТОВ "ТД "Металург", згідно Договору № 07/08-01 від 07.08.2008 придбану ТОВ "Ніка Груп" для ТОВ "Міленіум Груп" (договір комісії № 01/08-02 від 01.08.2008), яка залишена на відповідальному зберіганні в цехах ПАТ "НКМЗ" згідно зберігальної розписки № б/н від 11.08.2008 та просило підготувати до відвантаження зазначене обладнання.

27.01.2015 ТОВ "Енерджи Груп" повторно звернулося до ПАТ "НКМЗ" з листом вих. № 1-27/01, в якому просило повідомити про наявність на складі механічної частини ШПМ БЦК 8/5х2,7.

На вказані листи ПАТ "НКМЗ" відповіді не надав, що стало підставою до звернення ТОВ "Енерджи Груп" з даним позовом до ПАТ "НКМЗ" з вимогою про стягнення вартості неповернутого зі зберігання майна в розмірі 10 224 000,00 грн.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції обґрунтував своє рішення недоведенням позивачем факту укладання Договору зберігання механічної частини ШПМ БЦК 8/5х2,7 між ТОВ "Енерджи Груп" та ПАТ "НКМЗ" та не доведенням наявності між ним та відповідачем господарсько-правових відносин та виникненням господарсько-правових зобов'язань.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до ТОВ "Енерджи Груп" перейшло право власності на механічну частину ШПМ БЦК 8/5х2,7 на підставі Договору №1-03/МГ від 29.06.2010, до якого 01.07.2010 сторонами підписано додаткову угоду №б/н про доповнення договору п.1.2 наступного змісту: "Право вимоги відгрузки товару (механічної частини ШПМ БЦК 8/5х2,7), який знаходиться на відповідальному зберіганні ЗАТ "НКМЗ", а також право поклажодавця на зберігання цього товару до моменту відгрузки, переходять від постачальника (ТОВ "Міленіум Груп") до покупця ТОВ "Енерджи Груп" у момент підписання видаткової накладної постачальника відповідно до п.3.2 договору. Тоді ж, 01.07.2010, між ТОВ "Енерджи Груп" та ТОВ "Міленіум Груп" підписано таку видаткову накладну № РН-000005 на підставі якої ТОВ "Енерджи Груп" прийняло товар, з огляду на що, апеляційний господарський суд дійшов висновку про перехід права власності на механічну частину ШПМ БЦК 8/5х2,7 до ТОВ "Енерджи Груп" та збереження обов'язку щодо відповідального зберігання визначеної продукції у ПАТ "НКМЗ" протягом усіх подій щодо переходу права власності на вказану продукцію в силу приписів ст. 512 ЦК України, що на думку суду свідчить про доведеність позивачем наявності між ним та відповідачем господарсько-правових відносин та виникнення між ними господарсько-правових зобов'язань. Враховуючи положення ст.ст. 926, 936, 950, 951, 953 ЦК України, оскільки відповідачем не виконано обов'язку щодо відвантаження продукції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо спричинення останнім позивачу збитків у розмірі 10224000,00 грн., які складаються з вартості обладнання - механічної частини ШПМ БЦК - 8/5х2,7, яке знаходилося на відповідальному збереженні відповідача та втрачене ним.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 111-5, 111-7 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 84 ГПК України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

На думку колегії прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанції цим вимогам не відповідає.

Так, в силу ч.1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, з обставин, викладених в позові, вбачається, що позивач посилається на втрату речі переданої на зберігання, тобто, предметом позову є стягнення саме збитків завданих поклажодавцю виходячи з приписів ст. 951 ЦК України, відповідно до частини першої якої, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Таким чином зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві товар який був прийнятий на зберігання, а відшкодувати збитки зобов'язаний лише у випадку втрати (нестачі) або його пошкодження за наявності складу цивільного правопорушення (протиправність, збитки, причинний зв'язок) передбаченого ст. 614 ЦК України, всупереч вимог якої господарський суд апеляційної інстанції без дослідження наявності такого складу цивільного правопорушення дійшов передчасного висновку про стягнення з відповідача збитків.

Аналогічна правова позиція наведена і в постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.06.2009 у справі № 3-2189к09, яка господарським судом апеляційної інстанції у справі, що розглядається, врахована не була, та мотиви відступлення від неї в порушення вимог ст. 111-28 ГПК України судом не наведені.

Крім цього, як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, судом апеляційної інстанції також не досліджувалось питання щодо втрати (нестачі) товару, а постанову прийнято лише на тій підставі, що відповідач відмовився виконати вимоги позивача щодо відвантаження механічної частини ШПМ БЦК 8/5х2,7 та не надав доказів існування та місцезнаходження зазначеного майна, що також свідчить про неповне дослідження судом всіх обставин справи.

Слід також зазначити, що статтею 101 ГПК України, яка визначає межі перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з тексту постанови, судом апеляційної інстанції при розгляді справи досліджувалися додатково подані позивачем до суду апеляційної інстанції докази, а саме угода від 18.08.2008 про відступлення прав щодо відповідального зберігання майна, укладена між ТОВ "Міленіум Груп" та ТОВ "Ніка Груп", та додаткова угода від 01.07.2010 № б/н до договору поставки від 29.06.2010 № 1-03/МГ, укладених між ТОВ "Міленіум Груп" та ТОВ "Енерджи Груп", неможливість подання яких під час розгляду справи в суді першої інстанції мотивована відсутністю відповіді ТОВ "Ніка Груп" на запити позивача, які він отримав після винесення місцевим господарським судом рішення.

Визнавши доведеними причини неможливості подання позивачем додаткових доказів до суду 1-ї інстанції, суд апеляційної інстанції прийняв такі докази до розгляду та поклав їх в основу рішення про задоволення позову, не врахувавши, що за відсутності доказів відправлення зазначених запитів (листів) позивача на адресу ТОВ "Ніка Груп", наявність самого лише тексту таких запитів не може вважатись належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 32- 34 ГПК України.

Поза увагою суду залишилось і те, що надана до суду апеляційної інстанції додаткова угода від 01.07.2010 до договору від 29.06.2010, стороною у яких виступає позивач, згідно її п.2 є невід'ємною частиною договору від 29.06.2010, копія якого була надана позивачем до суду 1-ї інстанції, що свідчить про неспроможність доводів останнього щодо неможливості надання додаткової угоди до цього договору під час розгляду справі у суді 1-ї інстанції, який відбувався з квітня по червень 2015 року.

Отже, враховуючи, що апеляційним господарським судом не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для вирішення спору та не з'ясовано дійсні правовідносини сторін, постанову суду не можна визнати обґрунтованою у розумінні ст.ст. 43, 84, 101, 105 ГПК України, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду 2-ї інстанції.