головуючого Бакуліної С.В. (доповідач). суддів: Грейц К.В., Поляк О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" на постанову від 10.11.2015 Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 902/698/15 господарського суду Вінницької області за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс" про розірвання договору купівлі-продажу в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: від відповідача: Чоловський О.М (довіреність б.н. від 04.01.2016) Волошенюк О.В. (довіреність б.н. від 04.01.2016)

Рішенням Господарського суду Вінницької області (суддя Мельник П.А.) від 02.09.2015, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Павлюк І.Ю., суддя - Демидюк О.О., суддя - Савченко Г.І.) від 10.11.2015 у справі № 902/698/15 в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 610, 612, ч.3 ст. 538, ст. 651, ч.5 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 193, 202, 225 Господарського кодексу України.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка", який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс", перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Авіс" про розірвання договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № ДА-34 від 12.02.214, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором щодо строків оплати вирощеного і поставленого соняшника, що є істотним порушенням договору та завдає позивачу значної шкоди.

Судами встановлено таке.

12.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством "Авіс" (сторона 1) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" (сторона 2) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № ДА-34 (далі договір), згідно п.п.1.1.1., 1.1.2., 1.1.3. якого, сторона 1 зобов'язується передати у власність стороні 2 посівний матеріал високоолеїнового соняшника (посівний матеріал) та здійснити розрахунок за поставлений позивачем соняшник, вирощений із посівного матеріалу, а сторона 2 зобов'язується прийняти посівний матеріал й використати його за призначенням, встановленим даним договором, здійснити за нього розрахунок та поставити стороні 1 соняшник, вирощений із посівного матеріалу (надалі соняшник), а сторона 1 зобов'язується прийняти соняшник, вирощений стороною 2 із посівного матеріалу та оплатити його вартість протягом десяти банківських днів від дня фактичного отримання соняшника від позивача із одночасним підписанням накладних, актів приймання-передачі та інших документів, передбачених даним договором (а.с.11-15).

Відповідно до п.1.3. договору найменування, кількість предмету договору (посівний матеріал), його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру, ціна одиниці виміру та загальна сума предмету договору визначаються у специфікаціях, рахунках, видаткових накладних, та/або інших товарно-супровідних документах, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1. договору сторони узгодили, що сторона 1 зобов'язується:

2.1.1. передати у власність стороні 2 посівний матеріал із високоврожайного соняшника у кількості 215 посівних одиниць загальною вартістю 344873,78 грн на день укладення даного Договору з метою його посіву на земельній ділянці розміром 430 га;

2.1.3. придбати у сторони 2 весь врожай соняшника, вирощеного стороною 2 із посівного матеріалу та зібраний на земельній ділянці, відведеній для такої мети розміром 430 га;

2.1.6. оплатити вартість соняшника, вирощеного стороною 2 із посівного матеріалу, яка складається із ринкової ціни товарного соняшника станом на день його поставки (купівлі-продажу) у регіоні місцезнаходження сторони 2 по заліковій вазі згідно квитанцій, оформлених лабораторією сторони 1 у строки передбачені пп.1.1.3. п.1.1. договору.

У п.2.2. договору сторони встановили, що сторона 2 зобов'язується:

2.2.2. своєчасно й належним чином засіяти земельну ділянку розміром 430 га посівним матеріалом;

2.2.3. своєчасно, у повному обсязі та з найменшими втратами виростити, зібрати врожай соняшника та зберігати його у належних умовах до дня передачі виключно стороні 1 із усіма, передбаченими законодавством, супровідними документами;

2.2.4. оплатити стороні 1 вартість посівного матеріалу не пізніше 20.10.2014;

2.2.5. продати/поставити соняшник, вирощений із посівного матеріалу, виключно стороні 1 на умовах, передбачених пунктом 2.1.6. договору у такому порядку:

- 50% від загального обсягу врожаю соняшника до 31.12.2014;

- 50% від загального обсягу врожаю соняшника до 31.05.2015;

2.2.6. поставити соняшник, вирощений стороною 2 із посівного матеріалу та зібраний на земельній ділянці, відведеної для такої мети розміром 430 га у загальній кількості із розрахунку двадцять п'ять центнерів з одного гектару власними транспортними засобами та за власний рахунок на адресу розташування виробничих потужностей сторони 1, а саме: Вінницька область, смт.Крижопіль, вул.Куйбишева, 88. Поставка соняшника транспортом сторони 1 можлива за попередньою письмовою домовленістю про це між сторонами з одночасним коригуванням ціни із врахуванням транспортних витрат.

У відповідності до пункту 5.7. договору оплата за предмет договору здійснюється сторонами шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточні рахунки сторін, зазначені у даному договорі.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін; строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1. цього договору, та закінчується 31.12.2015.

Договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 12.02.2014 № ДА-34 підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Додатковою угодою від 27.02.2014 № 1, яка підписана сторонами та скріплена відтисками їх печаток, внесено відповідні доповнення до п.2.1.1. п.2.1. договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 12.02.2014 № ДА-34 щодо передачі додатково матеріалу із високоврожайного соняшника та його ціни (а.с.16, 80).

На виконання умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 12.02.2014 № ДА-34 СГ ТОВ "Аквавіка" отримано від ТОВ підприємства "Авіс" посівний матеріал у кількості 295 п.о. загальною вартістю 496912,75 грн, про що свідчить видаткова накладна № АV000021116 від 01.04.2014 та довіреність від 24.03.2014 на отримання товару (а.с.31, 81, 82).

В подальшому, також, на виконання умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 12.02.2014 № ДА-34 СГ ТОВ "Аквавіка" в період з вересня по листопад 2014 поставило соняшник ТОВ підприємству "Авіс" відповідно до накладних на загальну суму 883798,50 грн по ціні 4333,33 грн, а саме:

- № РН-0000061 від 20.09.2014 на суму 193809,20 грн;

- № РН-0000066 від 24.09.2014 на суму 159598,40 грн;

- № РН-0000074 від 27.09.2014 на суму 101259,60 грн;

- № РН-0000077 від 29.09.2014 на суму 101550,80 грн;

- № РН-0000081 від 01.10.2014 на суму 81302,00 грн;

- № РН-0000096 від 21.10.2014 на суму 113963,20 грн;

- № РН-00000102 від 29.10.2014 на суму 50497,20 грн;

- № РН-00000138 від 17.11.2014 на суму 81818,10 грн (а.с.23-30).

На думку позивача, у період з вересня по грудень 2014 ринкова ціна соняшника у регіоні місцезнаходження позивача була вищою та становила у середньому від 5270 грн і більше за тону, на доказ чого останній надав копії накладних по реалізації аналогічної продукції іншим підприємствам (а.с.32-35).

Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство "Авіс" сплатило Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" за поставлений соняшник лише частково у сумі 259598,40 грн, що підтверджується виписками з банку БВ0000253 від 26.09.2014 на суму 100000,00 грн, БВ0000268 від 06.10.2014 на суму 159598,40 грн і відповідними платіжними дорученнями від 26.09.2014 № 11282 на суму 100000,00 грн та від 06.10.2014 № 11528 на суму 159598,40 грн (а.с.36-37, 83-84).

12.02.2015 ТОВ підприємство "Авіс" надіслало на адресу СГ ТОВ "Аквавіка" лист про виконання договірних зобов'язань та сплати штрафних санкцій за вих.№ 105 від 12.02.2015, в якій ставить вимогу про перерахунок ціни поставленого раніше посівного матеріалу в односторонньому порядку відповідно до положень пунктів 5.2., 5.3. та 5.4. договору та вимагає від позивача доставити відповідачу соняшник у кількості 370286 тон до 15.02.2015. Одночасно відповідач вимагав сплатити на свою користь протягом трьох банківських днів від дати отримання даної вимоги заборгованість у розмірі 1415497,20 грн (а.с.17-19).

В подальшому, СГ ТОВ "Аквавіка" надало ТОВ підприємству "Авіс" відповідь на претензію та одночасно запропонувало укласти угоду про зарахування однорідних зустрічних вимог та розірвати договір купівлі-продажу соняшника у зв'язку із порушенням останнім зобов'язань щодо оплати поставленого товару в договірному порядку. Також, відповідачу повідомлялось, що оскільки сторони не змогли узгодити між собою ринкову ціну на соняшник, то позивач змушений був реалізовувати соняшник іншим контрагентам по ціні, яка була вищою за запропоновану ТОВ підприємством "Авіс" у період з вересня по грудень 2014, тому що позивач потребував обігових коштів на виконання життєво важливих для сільськогосподарського підприємства осінньо-польових робіт (а.с.20-22).

Однак, ТОВ підприємство "Авіс" відповідь на запропоновану угоду не надана і така в матеріалах справи відсутня.

За вказаних обставин, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Авіс" про розірвання договору купівлі-продажу (а.с.3-6).

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач покликається на приписи ст.ст. 651, ч.2 ст. 653, ч.1 ст. 651, ст. 655 ЦК України, ч.3 ст. 202, ст. 206, ст. 188 ГК України, а також на те, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо строків оплати, передбачених п.2.1.6. договору, тобто у десятиденний термін з часу отримання товару не перерахував кошти на розрахунковий рахунок позивача, і не сплатив їх повністю по день звернення до суду; це порушення, згідно тверджень позивача є істотним порушенням договору, оскільки позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору та несвоєчасно та у не повному обсязі отримав кошти за поставлений соняшник, що були життєво необхідні підприємству для своєчасного проведення посівної озимих сільськогосподарських культур.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

В силу ч.ч.1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Змінити або розірвати договір у разі відсутності на це згоди сторін можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і при наявності наступних підстав: істотного порушення договору другою стороною; інших випадків, встановлених договором або законом.

Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст. 651 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судами встановлено, що:

- на виконання умов договору позивач прийняв від відповідача посівний матеріал у кількості 295 п.о., засіяв ним земельну ділянку розміром 590 га та, виходячи з його умов (п.2.2. договору - обов'язки СГ ТОВ "Аквавіка"), зібрав соняшник у такій кількості: 590 га х 25ц (2,5т) = 1475 т;

- до 31.12.2014 позивач зобов'язаний був (п.2.2.5. договору) поставити відповідачу соняшник у кількості 50% від загального обсягу поставки, а саме: 1475 т / 2 = 737,5 т та до 31.05.2015 - соняшник у кількості 50% від загального обсягу поставки, а саме: 1475 т / 2 = 737,5 т;

- СГ ТОВ "Аквавіка" поставило ТОВ підприємству "Авіс" соняшник у кількості 167 т 214 кг за видатковими накладними на загальну суму 883798,50 грн по ціні 4333,33 грн;

- позивач недопоставив відповідачу соняшник у кількості 1307,79 т, з яких: 737,5 т - 167,214 т = 570,286 т до 31.12.2014, 737,5 т до 31.05.2015;

- відповідач частково розрахувався із позивачем за отриманий соняшник, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.09.2014 № 11282 на суму 100000,00 грн; від 06.10.2014 № 12387 на суму 159598,40 грн та відповідними виписками з банку БВ0000253 від 26.09.2014, БВ0000268 від 06.10.2014, всього на суму 259598,40 грн;

- СГ ТОВ "Аквавіка" не розрахувалося за отриманий посівний матеріал, докази такої сплати в матеріалах справи відсутні, та недопоставило ТОВ підприємству "Авіс" 1307,79 т соняшника, докази такої поставки також у матеріалах справи відсутні.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу СГ ТОВ "Аквавіка" покликається на те, що позивач не зміг узгодити із відповідачем ринкову ціну на соняшник, проте як встановлено судом апеляційної інстанції позивач жодним документом не підтвердив звернення до відповідача з такою пропозицією та її відхилення останнім.

Крім того, зазначає, що скаржник змушений був реалізувати соняшник іншим контрагентам по ціні, яка була вищою за запропоновану відповідачем у період з вересня по грудень 2014, тому що потребував обігових коштів на виконання життєво важливих для сільськогосподарського підприємства осінньо-польових робіт, що є прямим порушенням взятих на себе за договором обов'язків (п.2.2.3. договору).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, посівний матеріал позивач отримав від відповідача 01.04.2014 із відстрочкою платежу за умовами договору до 20.10.2014, тобто відповідач кредитував позивача на сім місяців з метою сприяння вирощення СГ ТОВ "Аквавіка" соняшника та його поставки виключно ТОВ підприємству "Авіс".

Разом із тим, СГ ТОВ "Аквавіка" використало отриманий від відповідача посівний матеріал, за нього не розрахувалося, виростило з нього соняшник й реалізувало іншим контрагентам та отримало прибуток, тоді як відповідач не отримав оплати за посівний матеріал, не отримав заплановану кількість соняшника й відповідно не зміг виробити з нього олію.

Суди попередніх інстанцій правомірно не брали до уваги твердження скаржника про те, що останній змушений був реалізувати соняшник третім особам через те, що ТОВ підприємство "Авіс" не давало його належної ринкової ціни, оскільки 17.11.2014 відповідач придбав у позивача соняшник за ціною 5250,00 грн без ПДВ за тону (більша ціна ніж була попередньо, а саме 4333,33 грн без ПДВ ), про що свідчить видаткова накладна № РН-0000138 й не спростовується самим позивачем.

Матеріально-правовою підставою позовних вимог СГ ТОВ "Аквавіка" є покликання на приписи ст. 651 ЦК України, відповідно до якої однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Судова палата у цивільних та господарських справах Верховного Суду України ухвалила постанову у справі № 6-75цс13, в якій зробила правовий висновок про те, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Отже, обов'язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

При розгляді даної справи, позивач, розраховуючи на задоволення позовних вимог, повинен довести:

- наявність шкоди, завданої йому відповідачем порушенням умов договору;

- чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати;

- наскільки він позбавився того, на що він розраховував, з огляду на термін, на який укладався договір, враховуючи і заборгованість, яку допустив відповідач у певний проміжок часу.

Згідно ст. 528 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Підсумовуючи зазначене вище, зі спірного договору вбачається, що першим було зобов'язання відповідача поставити позивачу посівний матеріал, що і було виконане належним чином, не заперечується скаржником й підтверджується матеріалами справи.

Другим за чергою було зобов'язання позивача до 20.10.2014 розрахуватися за отриманий посівний матеріал, що не виконане і докази такого виконання у матеріалах справи відсутні.

Незважаючи на істотне порушення позивачем умов спірного договору, відповідач протягом вересня-жовтня 2014 року частково розраховувався за отриманий соняшник, але у зв'язку із значною заборгованістю позивача й наявністю очевидних підстав вважати, що позивач не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, відповідач правомірно зупинив виконання свого обов'язку, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Таким чином, позивач вимагає розірвання договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 12.02.2014 № ДА-34, за яким має таку заборгованість перед відповідачем:

- 496912,75 грн за отриманий 01.04.2014 посівний матеріал;

- недопоставка 1307,79 т соняшника.

Судами встановлено, що у провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 902/1280/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Авіс" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" про стягнення 956032,08 грн та за зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Авіс" про стягнення 1070792,20 грн, в якій скаржник скористався своїм правом на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Авіс" коштів за частково поставлений соняшник і відповідні штрафні санкції, передбачені договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 12.02.2014 № ДА-34 .

Враховуючи зазначене, твердження позивача про те, що він не може отримати того, на що розраховував під час укладання договору, у зв'язку із чим він вимагає розірвання цього ж договору не відповідає дійсності і правомірно не взято до уваги судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх інстанцій, що в процесі розгляду справи, встановлено наявність боргу позивача перед ТОВ підприємством "Авіс" в сумі 496912,75 грн за отриманий 01.04.2014 посівний матеріал, який по сьогодні, як свідчать подані сторонами докази, залишається неоплаченим; виходячи з умов підписаного сторонами договору та додаткової угоди № 1 від 27.02.2014 позивач зібрав соняшник з 590 га земельної ділянки в кількості 1475 т, відтак, до 31.12.2014 позивач мав би поставити відповідачу 737,5 т та до 31.05.2015 - 737,5 т; підтверджується проплата відповідача в сумі 259598,40 грн за отриманий соняшник (платіжні доручення від 26.09.2014 № 11282 та від 06.10.2014 № 12387).

Враховуючи зазначене та вимоги закону, матеріалами справи не підтверджено нанесення відповідачем шкоди позивачу, завданої йому порушенням умов договору, а також позивачем не доведено, наскільки він позбавився того, на що він розраховував, з огляду на термін, на який укладався договір, та з урахуванням періоду заборгованості, яку допустив відповідач, користуючись правом зупинити виконання свого зобов'язання до виконання зобов'язання іншою стороною.

Суди обґрунтовано не взяли до уваги покликання позивача на занижену вартість соняшника, поставленого відповідачу, оскільки вказані обставини є лише припущенням позивача, яке за оцінкою судів жодним належним доказом не підтверджено.

Доводи скаржника, що саме він мав право зупинити виконання зобов'язання з поставки соняшника через те, що відповідач з ним не розрахувався за поставлений соняшник, колегія суддів не бере до уваги, оскільки на момент зупинення останнім зобов'язання з оплати соняшника у позивача перед відповідачем була заборгованість за поставлений посівний матеріал.

Згідно вимог ст. 33 Господарського-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку, що позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" не є законними та обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.