Дроботової Т.Б. - головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І. за участю представників: прокуратури Онуфрієнко М.В. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачів не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської областіна постановувід 17.08.2015 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/1957/15 господарського суду Харківської області за позовом Прокурор Великобурлуцького району Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України до - Балаклійського міжрайонного управління водного господарства Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Промтех" про визнання недійсним договору та зобов'язання сторін повернути майно передане на виконання недійсного правочину

У березні 2015 року Прокурор Великобурлуцького району Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Балаклійського міжрайонного управління водного господарства Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Промтех" про визнання недійсним договору № 69 від 01.08.2009 року, укладеного між Балаклійським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ "Агрофірма "Промтех", та додаткових угод до даного договору, а також застосування наслідків недійсності вищевказаного договору, зобов'язавши сторони повернути майно передане на виконання недійсного договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Балаклійське міжрайонне управління водного господарства, перевищуючи свої повноваження, передало ТОВ "Агрофірма "Промтех" у тимчасове користування в комерційних цілях (рибальство) землі водного фонду, у тому числі прибережні захисні смуги, водний об'єкт (Великобурлуцьке водосховище) та гідротехнічну споруду за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади, що є порушенням вимог водного, земельного законодавства та державних інтересів.

У додаткових поясненнях до позовної заяви прокурор, вказував що ТОВ "АФ "Промтех" по договору фактично набув право використання в комерційних цілях (рибальство) земель водного фонду, у т.ч. прибережних захисних смуг, водного об'єкту (Великобурлуцького водосховища) та гідротехнічної споруди. Факт користування відповідачем (ТОВ "АФ "Промтех") земель водного фонду підтверджується Режимом рибогосподарської експлуатації водного об'єкта від 07.09.2011 р., який видано виключно на рибогосподарський водний об'єкт - Великобурлуцьке водосховище; актом перевірки земельної ділянки прибережної захисної смуги Великобурлуцького водосховища від 08.08.2014 р.; підсумковими актами про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів; графіком робіт із вселення водних біоресурсів; актами виконання робіт із вселення водних біоресурсів за 2013 - 2014 роки; звітом ТОВ "Агрофірма "Промтех" про обсяги вилову риби та інших водних ресурсів на 31.12.2014 р.

У відзиві на позовну заяву Балаклійське міжрайонне управління водного господарства Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства просило позовну заяву залишити без задоволення посилаючись на те, що прокурор помилково вважає, що Балаклійським МУВГ передано ТОВ "Агрофірма "Промтех" право користування водним об'єктом, а згідно п.п. 1.1 та 1.2 договору № 69 від 01.08.2009 р., укладеним між Балаклійським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ "Агрофірма "Промтех", сторони уклали цей договір з метою утримання в належному технічному стані об'єкта (водойма, гребля і гідротехнічна споруда водойми) і виконання доглядових та ремонтних робіт на об'єкті.

ТОВ "АФ "Промтех" надало заяву, в якій вказувало на те, що спірний договір розірваний, а тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.07.2015 р. (суддя В.О. Ольшанченко) в позові відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним, оскільки предметом спору є перевищення Балаклійським МУВГ повноважень за спірним договором щодо фактичного надання у тимчасове користування водного об'єкту із землями водного фонду під вказаним об'єктом, а не самовільне використання ТОВ "Агрофірма "Промтех" земель водного фонду.

Приймаючи судове рішення, суд дійшов висновку, що прокурор не надав доказів перевищення Балаклійським МУВГ повноважень на укладання спірного договору, доказів передання в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Промтех" водного об'єкту, земель водного фонду і гідроспоруди, а за таких обставин, позовні вимоги прокурора до відповідачів про визнання договору № 69 від 01.08.2009 р. є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

За апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області Харківський апеляційний господарський суд (судді: В.П. Бондаренко, В.В. Россолов, П.В. Тихий), переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 17.08.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Заступник прокурора Харківської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 234, частини 1 статті 638, статті 901 Цивільного кодексу України, статей 59, 122, 124 Земельного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України та статей 4- 7, 21, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник касаційної скарги зазначає, що на підставі спірного договору "Агрофірма "Промтех" фактично набула право використання в комерційних цілях (рибальство) земель водного фонду, у тому числі прибережних захисних смуг, водного об'єкту та гідротехнічної споруди, що на думку скаржника, надає підстави для оцінки правової природи спірного договору саме як договору оренди, а не договору про надання послуг.

Крім того скаржник зазначає, що з пункту 2.1 спірного договору вбачається, що сторони не мали наміру вчиняти дії, спрямовані на реальне виконання мети та умов договору в частині утримання водних об'єктів у належному технічному стані, саме як договору про надання послуг.

Скаржник зазначав, що суди помилково не застосували до спірних правовідносин приписи статті 234 Цивільного кодексу України до частини умов договору щодо утримання Балаклійським МУВГ водних об'єктів у належному технічному стані, що призвело до прийняття незаконних рішень.

Скаржник вважає, що судами в порушення статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України невірно оцінені докази прокурора, долучені до позову, а висновки про відсутності підстав для задоволення позову ґрунтуються на припущеннях та безпідставному відхиленні наявних безпечних доказів.

У відзиві на касаційну скаргу Балаклійське міжрайонне управління водного господарства Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін, а справу розглянути за відсутності представника, посилаючись на те, що ніякого права користування водним об'єктом спірним договором не надано.

Державне агентство водних ресурсів України надало заяву про розгляд справи за відсутністю представника, за наявними матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 01.08.2009 року між відокремленим підрозділом Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства Балаклійським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ "Агрофірма "Промтех" було укладено договір № 69 на виконання оглядових ремонтних робіт на об'єкті (послуги згідно переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами та організаціями, що належать до сфери управління Державного комітету по водному господарству, на замовлення юридичних і фізичних осіб затверджені постановою КМУ від 29.07.1999 р. № 1379 (1379-99-п) ), який погоджено начальником Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства.

Згідно з пунктом 1.2 договору об'єктом за цим договором є: водойма, гребля і гідротехнічна споруда водойми, розташована на території Великобурлуцького району Харківської обл., на річці Великий Бурлук (притока р. Сів. Донець, басейн Дону) (Великобурлуцьке водосховище).

Відповідно до пункту 2.1 договору Балаклійське МУВГ зобов'язується:

- вести постійний нагляд за технічним станом водних об'єктів та гідротехнічних споруд на них, обстежувати їх;

- не допускати порушення правил технічної експлуатації;

- проводити ремонтні роботи;

- проводити спостереження за рівнями води у водоймах та вживати заходів щодо підтримки нормального рівня;

- при необхідному технологічному попуску води з водойми письмово попереджувати ТОВ "Агрофірму "Промтех".

При цьому ТОВ "Агрофірма "Промтех" за цим договором (п. 2.1) зобов'язується:

- забезпечувати утримання в належному стані об'єкту, а також оплачувати комплекс заходів по технічному обслуговуванню та ремонту об'єкта згідно калькуляції зазначеної в договорі;

- здійснювати заходи щодо збереження в належному стані об'єкта;

- надавати Балаклійському МУВГ, органам місцевого самоврядування, природоохоронним органам вільний доступ до об'єкту;

- забезпечити безпеку праці при проведенні робіт на об'єкті;

- дотримуватись Водного кодексу України (213/95-ВР) , Земельного кодексу України (2768-14) , постанови КМУ № 2024 від 18.12.1998 р. "Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів" (2024-98-п) , постанови КМУ № 502 від 13.05.1996 р. "Про затвердження Порядку користування землями водного фонду" (502-96-п) ;

- проводити господарську діяльність у відповідності до законодавства України;

- забезпечити додержання правил екологічної безпеки землекористування і водокористування;

- використовувати землі водного фонду за цільовим призначенням із додержанням державних стандартів, норм і правил, режимів використання прибережних смуг та земельної ділянки водного об'єкту та води;

- при необхідності спуску та попуску води з водойм подавати письмову заявку Балаклійському МУВГ для виконання скидів не пізніше як за 15 днів до дати вказаної заяві;

- за згодою з Балаклійським МУВГ проводити поліпшення об'єкту.

Згідно з пунктами 3.1 - 3.3 договору сплата за виконання Балаклійським МУВГ ремонтних, експлуатаційних робіт на зазначеному в цьому договорі об'єкті та інших витрат здійснюється ТОВ "Агрофірма "Промтех" на користь Балаклійського МУВГ за цінами, встановленими в калькуляції.

Оплата наданих Балаклійським МУВГ послуг з технічного обслуговування об'єкта здійснюється ТОВ "Агрофірма "Промтех" щомісяця рівними частками в розмірі 700 грн. до п'ятого числа місяця, наступного за звітним.

Вартість технічного обслуговування об'єкта за рік складає 8400,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.3 спірного договору, цей договір набуває юридичної сили з 01.08.2009 р. і діє протягом 1 року до 01.08.2010 р. Договір може бути пролангований на такий же термін, якщо за місяць до закінчення строку дії договору, не було повідомлення в письмовому вигляді, однієї зі сторін про відмову від договору.

02.01.2014 р. та 01.01.2015 р. Балаклійським міжрайонним управлінням водного господарства, в особі начальника управління ОСОБА_5, що діє на підставі Положення про Балаклійське МУВГ, та ТОВ "Агрофірма "Промтех", в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту, уклали додаткові угоди № 3 та № 4 до договору № 69 від 01.08.2009 р., яким внесли зміни до пунктів 3.2 та 3.3 договору щодо вартості технічного обслуговування об'єкту та порядку оплати, а також реквізитів Балаклійського МУВГ.

31.03.2015 р. сторонами, на підставі пункту 6.1.2 договору від 01.08.2009 року, була укладена додаткова угода № 6, якою сторони домовилися розірвати договір з моменту її підписання.

Крім того, згідно листа Харківського обласного управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів № 11-13/207 від 02.03.2015 р. на підставі інформації управління охорони та рибальства в Харківській області ТОВ "Агрофірма "Промтех" з метою здійснення штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання здійснює діяльність на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації від 07.09.2011 р.

Також судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що гідротехнічна споруда Великобурлуцького водосховища перебуває на балансі Балаклійського МУВГ, а землі водного фонду під водосховищем та прибережна захисна смуга перебувають на балансі Харківського обласного управління водних ресурсів без належних правових підстав, а саме державних актів на право постійного користування.

Відповідно до розпорядження Великобурлуцької РДА № 133 від 07.02.2002 р. Харківському обласному виробничому управлінню меліорації і водного господарства надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки із земель водного фонду Великобурлуцького водосховища, яке знаходиться на балансі управління, відповідно до рішення Великобурлуцької районної ради № 273 від 28.07.1982 р.

На даний час Великобурлуцького РДА проект відведення земельної ділянки із земель водного фонду Великобурлуцького водосховища не затверджено.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Прокурора Великобурлуцького району Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України про визнання недійсним договору № 69 від 01.08.2009 року, укладеного між Балаклійським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ "Агрофірма "Промтех", та додаткових угод до даного договору, а також застосування наслідків недійсності вищевказаного договру, зобов'язавши сторони повернути майно передане на виконання недійсного договору, з підстав порушення вимог водного, земельного законодавства та державних інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним, оскільки предметом спору є перевищення Балаклійським МУВГ повноважень за спірним договором щодо фактичного надання у тимчасове користування водного об'єкту із землями водного фонду під вказаним об'єктом, а не самовільне використання ТОВ "Агрофірма "Промтех" земель водного фонду.

Проте, колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені судами першої та апеляційної інстанції передчасно, без дослідження та з'ясування всіх необхідних обставин для правильного вирішення спору, виходячи з предмету та підстави позову.

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, частинами 1, 3, 5, та 6 якої передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України.

За приписами статей 901 та 902 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З викладеного слідує, що предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій, або здійснення певної діяльності. Таким чином, у якості предмета виступає корисний ефект від вчинення дій або діяльності послугодавця, який ніколи не набуває форми нової речі чи зміни уже існуючої. Якість послуги, що надається, є чи не найважливішою характеристикою предмета договору.

Проте, як судом першої інстанції так й судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не було з'ясовано характер взаємних зобов'язань сторін та не було встановлено, які саме послуги надавалися на виконання спірного договору, в якому обсязі, на яку суму та якої якості, а також не було з'ясовано які дії взагалі вчинялися або яка саме діяльність здійснювалась на виконання договору його сторонами, що в свою чергу є основним для визначення правової природи спірного договору, як надання послуг.

Також, суди відмовляючи у задоволенні позовних вимог залишили поза увагою, що основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Промтех" є прісноводне рибальство, перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах (витяг з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців том 1 а.с.78-79).

Судами не з'ясовано та не встановлено обставин щодо можливості надання послуг ТОВ "Агрофірма "Промтех" на виконання умов спірного договору, враховуючи специфіку господарської діяльності останнього, як й фактичну діяльності, яка проводилась останнім за спірним договором, виходячи з наявних матеріалі справи в їх сукупності, зокрема, підсумковими актами про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів; графіком робіт із вселення водних біоресурсів; актами виконання робіт із вселення водних біоресурсів за 2013 - 2014 роки; звітом ТОВ "Агрофірма "Промтех" про обсяги вилову риби та інших водних ресурсів на 31.12.2014 р.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що підставою позову є те, що спірний договір було укладено для приховання іншого правочину, а саме, договору оренди земель водного фонду про що також зазначалося прокурором й в апеляційній скарзі.

За приписами статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Проте, вказані приписи статті 235 Цивільного кодексу України, як й доводи прокурора не були предметом розгляду під час здійснення провадження у справі з встановленням відповідних обставин справи.

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Разом з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Вищого господарського суду України від 22.01.2016 про призначення касаційної скарги до розгляду було відстрочено строк сплати судового збору до закінчення касаційного перегляду скарги у справі, у розмірі 2 923,20 грн., який підлягає стягненню на підставі Закону України "Про судовий збір" (3674-17) .

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 1115, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 922/1957/15 та рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Стягнути з Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код класифікації доходів бюджету: 22030004, код ЄДРПОУ 38004897, рахунок отримувача: № 31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019) 2 923,20 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.