АМК звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства (з урахуванням уточнення позовних вимог) 5 250 грн. штрафу, накладеного на відповідача рішенням АМК від 24.06.2014 № 358-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", а також 5 250 грн. пені, нарахованої за невиконання цього рішення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2015 позов задоволено: стягнуто з Товариства з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, в доход загального фонду державного бюджету України на рахунок управління Державної казначейської служби України в Солом'янському районі міста Києва за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100 (р/р 31118106700010; МФО 820019; ідентифікаційний код 38050812; отримувач: ГУ ДКСУ у місті Києві) 5 250 грн. штрафу та 5 250 грн. пені; стягнуто з Товариства в доход державного бюджету України 1 827 грн. судового збору.

06.04.2015 господарським судом міста Києва на виконання названого рішення місцевого суду видано відповідні накази.

29.04.2015 АМК звернувся до місцевого господарського суду із заявою про виправлення описки в рішенні та помилки в наказі. Зазначену заяву мотивовано тим, що: у рішенні місцевого суду від 16.03.2015 допущено описку: резолютивна частина названого судового рішення не відповідає змісту відповідної позовної вимоги АМК - судом помилково зазначено про стягнення з Товариства коштів "з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду". Відповідно цю помилку відтворено і в наказі суду, виданому на виконання цього рішення. Таким чином, на думку заявника, державний виконавець з метою виконання названого рішення суду від 16.03.2015 зі справі за пред'явленим наказом суду від 06.04.2015 вправі провадити виконавчі дії лише щодо виявлення та стягнення коштів, які перебувають на рахунках Товариства у банках, що, у свою чергу, унеможливлює виконання судового рішення зі справи в разі відсутності таких коштів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2015, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015, заяву про виправлення описки в рішенні місцевого суду зі справи та помилки в наказі цього ж суду від 06.04.2015 повернуто АМК без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 ухвалу господарського суду міста Києва від 12.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 зі справи скасовано в частині повернення без розгляду АМК заяви стосовно виправлення описки в рішенні господарського суду міста Києва від 16.03.2015 та справу у відповідній частині передано на розгляд суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу господарського суду міста Києва від 12.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 зі справи залишено без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2015 (суддя Марченко О.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 (колегія суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, судді Коротун О.М., Гаврилюк О.М.), відмовлено в задоволенні заяви АМК стосовно виправлення описки в рішенні місцевого суду від 16.03.2015 зі справи.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статей 1, 2, 11 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) мотивовано відсутністю в даному випадку описки в рішенні господарського суду міста Києва від 16.03.2015.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України АМК просить зазначені судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Відповідно до статті 89 ГПК України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Згідно з пунктом 17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішення (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторони, прізвища особи тощо), або мають технічний характер.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною другою статті 2 названого Закону встановлено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) (далі - державні виконавці).

Відповідно до частини першої та другої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Разом з тим, відповідно до 121 ГПК України (1798-12) зміна способу та порядку виконання рішення відбувається при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора. Господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і може змінити спосіб та порядок виконання.

Тобто, відсутність коштів на рахунках боржника не є обставиною, яка унеможливлює подальше виконання судового рішення.

АМК просить суд виправити описку в рішенні господарського суду міста Києва від 16.03.2015 шляхом виключення з пункту другого резолютивної частини зазначеного судового рішення слів "з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду", виклавши зазначений пункт рішення суду в редакції тотожній змісту відповідної позовної вимоги.

Водночас попередні судові інстанції, встановивши відсутність у даному випадку саме описки (помилки технічного характеру), обґрунтовано відмовили АМК у задоволенні згаданої заяви. У свою чергу, перевірка правильності прийнятого місцевим судом рішення по суті позовних вимог перебуває поза межами даного оскарження.

З огляду на наведене визначені законом підстави для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

Ухвалу господарського суду міста Києва від 30.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 зі справи № 910/3021/15-г залишити без змін, а касаційну скаргу Антимонопольного комітету України - без задоволення.