головуючого судді суддів Євсікова О.О., Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: позивача: Коломієць Я.В. дов. від 27.11.2015 відповідача:Небилиця А.В. дов. від 23.12.2015 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.07.2015 та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.09.2015 у справі № 905/861/15 Господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Промекономбанк" про визнання договору застави майнових прав недійсним

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Промекономбанк" про визнання недійсним договору застави майнових прав від 11.07.2013 р. б/н.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.07.2015 (суддя Г.Є. Курило), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.09.2015 (головуючий суддя Т.М. Колядко, судді - О.А. Скакун, О.В. Стойка) матеріали справи № 905/861/15 надіслано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвала та постанова обґрунтовані приписами частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України та висновками судів про те, що місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за оскаржуваним договором вчинити певні дії, є місто Київ.

Не погодившись із прийнятими у справі ухвалою та постановою, ПАТ "КБ "Даніель" звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного суду, справу передати для подальшого розгляду за підсудністю до Господарського суду Донецької області.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема частин 1,2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, частин 1,2 статті 1 Закону України "Про заставу", статті 572 Цивільного кодексу України. Наголошує на тому, що ПАТ "КБ "Даніель" не є стороною, зобов'язаною вчинити на користь іншої сторони певні дії, оскільки застава, як вид майнового забезпечення виконання зобов'язання, вчинення таких дій не передбачає, відтак, справа № 905/861/15 має розглядатися за місцезнаходженням (юридичною адресою) відповідача, а саме, у Господарському суді Донецької області.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов`язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11.07.2013 між позивачем та відповідачем було укладено Договір застави майнових прав № Б/Н (далі за текстом - Договір), з вимогою про визнання недійсним якого звернувся позивач до суду.

Пунктом 1.1 Договору сторони передбачили, що ПАТ "КБ "Даніель" (Заставодавець) передає ПАТ "КБ "Промекономбанк" (Заставодержателю) у заставу в якості забезпечення виконання зобов`язань, які виникають або можуть виникнути в майбутньому на підставі Генеральної угоди № ГУ/24052012-1 від 24.05.2012 та укладених на виконання її умов міжбанківських договорів, майнові права, а саме: право вимоги по договорах, зазначених у Додатках, укладених Заставодавцем за цим Договором із Позичальниками за Кредитними договорами, Заставодавцями/ Іпотекодавцями за Договорами застави/іпотеки та поручителями за Договорами поруки (далі за текстом - Предмет застави).

Відповідно до пунктів 2.1.5 та 2.1.6 Заставодавець зобов`язаний передати всю документацію, що стосується Предмету застави.

За приписами статті 572 Цивільного кодексу України, частин 1,2 статті 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до статті 49 Закону України "Про заставу" заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

В свою чергу частинами 1,2 статті 509 Цивільного кодексу України врегульовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із договорів та інших правочинів (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Таким чином, як правильно зазначено місцевим та апеляційним судом, на виконання забезпечення заставодавець здійснює відповідні дії, передбачені договором застави.

Колегія суддів касаційної інстанції враховує, що на момент звернення ПАТ "КБ "Даніель" із позовом він є особою, яка зобов'язана вчинити певні дії по відношенню до відповідача, а саме, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, передати майнові права (пункт 1.1. Договору) чи документацію, пов'язану з предметом застави (пункти 2.1.5, 2.1.6 Договору).

Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Доводи заявника касаційної скарги щодо не застосування судами вимог 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України визнаються касаційною інстанцією помилковими, оскільки наведені приписи застосовуються при розгляді справ у спорах, що виникають при виконанні договорів, а предмет позову у даній справі становить вимога про визнання договору недійсним.

З огляду на встановлені судами обставини стосовно того, що у справі про визнання договору недійсним саме позивач є особою, зобов'язаною вчинити на користь відповідача певні дії за оскаржуваним договором застави від 11.07.2013 б/н, та враховуючи, що місцезнаходженням позивача є місто Київ, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для направлення позовної заяви у порядку, визначеному статтею 17 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду міста Києва. Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі є безпідставними, які не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та ґрунтуються на помилковому тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права, зокрема частин 1, 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, частин 1, 2 статті 1 Закону України "Про заставу", статті 572 Цивільного кодексу України.