головуючого судді Ходаківської І.П., суддів Фролової Г.М., Яценко О.В., розглянувши касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністюна постанову від 06.10.2015 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 11.08.2015 господарського суду м. Києва у справі № 910/17612/15 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" до третя особа Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" про стягнення 28037,66 грн. За участю представників сторін:

Від позивача - Галков І.О. (дов. від 27.10.15)

Пінчук-Ніколайчук Ю.В. (дов. від 26.01.16)

Від відповідача - Полєжаєва К.Щ. (дов. від 11.01.16)

Від 3-ої особи - Галков І.О. (дов. від 10.01.14)

В справі оголошувалась перерва до 11.02.2015.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" звернулось до господарського суду міста Київа з позовом до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 3 % річних за період з 04.08.2013 по 06.04.2015 в сумі 2 522,38грн та інфляційних втрат за період з 04.08.2013 по 31.03.2015 у розмірі 25 515,28 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.08.2015 (суддя Карабань Я.А.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 2552,38 грн - 3% річних, 25515,28 грн інфляційних втрат, 1827,00грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у складі: Власова Ю.Л., Станіка С.Р., Хрипуна О.О. рішення господарського першої інстанції залишено без змін.

Фірма "Т.М.М." - ТОВ у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов частково з урахуванням строків перерахування коштів на казначейські рахунки. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.07.2008 між ТОВ "Ласка Лізинг" та відповідачем укладений договір фінансового лізингу № 1478/07/2008, за умовами якого ТОВ "Ласка Лізинг" зобов'язалося придбати в свою власність транспортний засіб у відповідності з встановленою відповідачем специфікацією. Предметом лізингу є автопричіп МАЗ-938660-044 полупричіп, рік випуску 2008.

Відповідно до п.2.3. договору вартість майна, що передається ТОВ "Ласка Лізинг" відповідачу складає суму еквівалентну 12045,00 у.о., виражену в гривнях України.

Згідно з п.7.3. договору загальна сума лізингових платежів, що підлягають оплаті відповідачем складає 16499,36 у.о., що включає ПДВ в розмірі 20% від суми, яка відносить до погашення вартості майна.

30.07.2009 між ТОВ "Ласка Лізинг" та відповідачем укладена додаткова угода № 1478/07/2008/R, за умовами якої викладено в новій редакції графік внесення платежів.

На виконання умов договору ТОВ "Ласка Лізинг" передало відповідачу, а відповідач прийняв причіп МАЗ-938660-044 полупричіп, рік випуску 2008.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/16246/13, залишеним без змін в цій частині постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2014, стягнуто з Фірми "Т.М.М."- товариство з обмеженою відповідальністю на користь ТОВ "Ласка Лізинг" грошові кошти: заборгованість у розмірі 50 227,34 грн., неустойку в сумі 1 803,77 грн., інфляційні втрати в сумі 68,27 грн., 3% річних в сумі 1 279,55 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

Між ТОВ "Мега Торг ЛТД" та ТОВ "Ласка Лізинг" укладено Договір уступки права вимоги № 214/11-2013 від 05.12.2013, відповідно до умов якого до ТОВ "Мега Торг ЛТД" перейшло право вимоги за договором фінансового лізингу у № 1478/07/2008 від 11.07.2008.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами встановлено, що заборгованість зі сплати 50227,34 грн лізингових платежів за договором вже встановлена рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/16246/13 з 40 по 59 періоди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2015 у справі № 910/16246/13 заяву позивача про заміну стягувача, як сторони виконавчого провадження, на її правонаступника задоволено, здійснено заміну сторони у виконавчому провадженні стягувача - ТОВ "Ласка Лізинг" на позивача.

26.01.2015 з рахунка відповідача здійснено перерахування грошових коштів на рахунок ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві з призначенням платежу "сплата боргу згідно наказу № 910/16246/13 від 07.03.2014 на користь ТОВ "Ласка Лізинг".

06.04.2015 вказані грошові кошти в сумі 53 378,93 грн були перераховані відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві на рахунок позивача, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача. Фактично кошти на рахунок позивача надійшли 07.04.2015.

ТОВ "Мега Торг ЛТД" звернулось до господарського суду з даним позовом про стягнення 3 % річних за період з 04.08.2013 по 06.04.2015 в сумі 2 522,38грн та інфляційних втрат за період з 04.08.2013 по 31.03.2015 у розмірі 25 515,28грн.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що грошові кошти в розмірі 53 378,93 грн, сплачені на виконання наказу господарського суду міста Києва 07.03.2014 у справі № 910/16243/13, фактично надійшли на рахунок позивача 07.04.2015.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заборгованість, яку було стягнуто за рішенням господарського суду міста Києва суду у справі № 910/16246/13 є грошовим зобов'язанням за договором то на неї в силу статті 625 Цивільного кодексу України можуть бути нараховані 3% річних та інфляційні втрати, після винесення рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій суду про задоволення позову.

Твердження заявника касаційної скарги про те, що в цьому випадку боржник звільняється від відповідальності, яка передбачена ст. 625 ЦК України, оскільки він на виконання рішення суду перерахував кошти на рахунок органу державної виконавчої служби, і прострочення зобов'язання настало внаслідок неправомірних дій та бездіяльності державного виконавця, який своєчасно не перерахував кошти на рахунок кредитора та не виніс постанову про закриття виконавчого провадження відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", не приймається до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 590 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Основні критерії належності виконання містяться у ст.ст. 526 - 530 ЦК України, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобов'язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог ЦК (435-15) та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, здійснено сторонами, відповідно до предмета виконання, у передбачений строк (термін), у визначеному місці та у належний спосіб.

Таким чином, зобов'язання відповідача із сплати лізингових платежів, що були присуджені до стягнення в примусовому порядку рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2014, слід вважати належно виконаним лише у момент отримання коштів належним кредитором чи уповноваженою ним на це особою.

При цьому, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості не породжує цивільні права та обов'язки, та є засобом примусового виконання існуючого у відповідача обов'язку, що виник з договору, ухвалення рішення господарським судом міста Києва 10.02.2014 та його примусове виконання жодним чином не змінює строків виконання зобов'язання, встановлених у договорі, та критеріїв визнання зобов'язання належним чином виконаним у даному виді цивільних правовідносин.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Постанову від 06.10.2015 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 11.08.2015 господарського суду м. Києва у справі № 910/17612/15 господарського суду міста Києва залишити без змін.