головуючого Гончарука П.А. суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. за участі представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Некрасов Д.А. Чернікова О.С., Пахомов Ю.О. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення та постанову Господарського суду Чернігівської області від 29 вересня 2015 р. Київського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2015 р. у справі № 927/678/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватного акціонерного товариства "Галс-К" товариство з обмеженою відповідальністю "Галс-К Лтд" про стягнення 109 747,11 грн.

У травні 2015 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача стягнення 94 938,42грн заборгованості з оплати за зберігання природного газу в обсязі 5745,016 тис.м3, за договором на зберігання, (закачування, відбір) природного газу № 1304006910 від 15.04.2013 р., з яких 62046,17 грн, - основний борг, 7302,97 грн - пеня, 4343,23 грн - 7% штрафу, 1639,46 грн - 3% річних, 19606,59 грн - інфляційні втрати.

24.06.2015 р. позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, та просив стягнути з відповідача 62046,17грн основного боргу, 7302,97 грн пені за період з 01.05.2014 по 20.11.2014, 4343,23 грн. штрафу, 1929,35 грн. 3% річних з 21.05.2014 по 02.06.2015 та 34125,39 грн. інфляційних втрат з червня 2014 року по січень 2015 року, а всього - 109747,11 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 29.09.2015 (суддя Цимбал-Нарожна М.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 (головуючий - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.), у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 15.04.2013 між ПАТ "Укртрансгаз" (виконавець), що здійснює діяльність на підставі ліцензії НКРЕ на зберігання природного газу, газу (метану) вільних родовищ, серія АЕ № 194512 від 28.02.2013 та ПрАТ "Галс-К" (замовник) укладено договір № 1304006910 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу (далі -договір).

Відповідно до ст. 1 договору виконавець зобов'язується протягом строку, визначеного договором, зберігати в підземному сховищі (ПГС) природний газ (далі-газ), у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником, та повернути замовнику газ у кількості, визначеній цим договором, а замовник зобов'язується внести плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені договором строки.

Тариф на закачування 1000 м3 газу в ПСГ зазначений в п. 3.1 договору, тариф на зберігання 1000 м3 газу в ПСГ - в п. 3.2 договору, тариф на відбір 1000 м3 газу в ПСГ - в п. 3.3 договору.

Пунктом 3.4 договору визначено, що тарифи, зазначені в п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору, встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Порядок та вартість розрахунків встановлений положеннями п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору.

На виконання умов зазначеного договору позивач в період з 16 квітня 2013 року по 15 квітня 2014 року прийняв і здійснив закачування до ПСГ природного газу в обсязі 4628,101 тис. м3, що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ.

Згідно п.2.16 договору у випадку, якщо на дату закінчення відбору газу (15 квітня 2014 року), у ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, сторони зобов'язуються до 15 травня 2014 року скласти акт про обсяг залишку природного газу в ПГС.

Замовник зобов'язується оплатити частину вартості послуг із зберігання залишку газу в наступному сезоні зберігання згідно з пунктом 4.4 договору від 15.04.2013 та у строк до 15 липня 2014 року укласти з виконавцем договір на зберігання цього залишку газу в наступному сезоні зберігання (період з 16 квітня 2014 по 15 квітня 2015 року).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що замовник зобов'язується до 20 травня 2014 року сплатити виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився в ПСГ на дату закінчення періоду відбору газу - 15 квітня 2014 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця.

Відповідно до ч.2 п.2.12 договору, акти приймання-передачі газу є підставою для проведення розрахунків.

На дату закінчення відбору газу (15 квітня 2014 року) позивач зберігав природний газ в обсязі 5745,016 тис. м3, який залишився в ПСГ.

Оскільки відповідач грошове зобов'язання по оплаті послуг зберігання та закачування газу в ПСГ за договором належним чином не виконав, розрахувався лише частково в сумі 152021,55 грн. та з порушенням встановлених договором строків, то позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору зберігання природного газу, підставою для оплати другої частини вартості послуг із зберігання залишку газу в сезоні 2013-2014 років є наявність природного газу відповідача в ПГС позивача на кінець періоду - на дату закінчення відбору газу (15 квітня 2014 року) та підписаний обома сторонами акт про обсяг залишку природного газу в ПГС позивача, що підтверджує зазначений факт, проте доводи позивача про те, що на дату закінчення відбору газу (15 квітня 2014 року), у ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу відповідача у розмірі 5745,016 тис.м3 не підтверджені належними доказами, оскільки наявні в матеріалах справи акти складені в односторонньому порядку, інформаційна довідка щодо руху в ПГС ПАТ "Укртрансгаз" в період з 16.04.2013 по 16.04.2014 року природного газу є лише внутрішнім обліковим документом позивача

Натомість відповідач надав докази на підтвердження того, що зазначений позивачем залишок природного газу в ПСГ не належить йому, адже згідно умов договору № 32-У/Г на купівлю-продаж природного газу у ПГС ПАТ "Укртрансгаз" від 03.01.2014 між ПрАТ "Галс-К" угода про спільну діяльність та ТОВ "Галс-К Лтд", ПрАТ "Галс-К" зобов'язується передати в період до 15.04.2014 в ПГС ПАТ "Укртрансгаз", а ТОВ "Галс-К Лтд" зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсягах 6000,000 тис. м3 орієнтовно і покупець є кінцевим споживачем природного газу.

Датою переходу права власності на газ відповідно до п.3.1 договору є дата підписання накладної на передачу газу від продавця покупцю.

За видатковою накладною № 1-Г від 14.04.2014 газ в обсязі 5745,016 тис.м3 вартістю 19079198,14грн. передано ТОВ "Галс-К Лтд", яке відповідно до договору № 1404000156 від 16.04.2014 за платіжним дорученням за № 26056 від 02.07.2014 оплатило позивачу вартість послуг зі зберігання та закачування газу в об'ємі 5745,016 тис. м3 в сумі 62046,17грн.

Крім того, рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.07.2015 р. у справі № 910/677/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015, яке в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України має преюдиційне значення для цієї справи, встановлено, що "в рішенні господарського суду м. Києва від 01.04.2015 р. по справі № 910/29246/14, залишеному без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 р., зазначено про право власності ТОВ "Галс-К ЛТД" на 5745,016 тис. м3 природного газу згідно договору № 32-У/Г від 03.01.2014 р. та видаткової накладної № 1-Г від 14.04.2014 р. Також вказаним рішенням зазначено, що вищезазначений обсяг газу зберігається в ПСГ ПАТ "Укртрансгаз" згідно договорів № 1304006910 від 15.04.2013 р. та № 1404000159 від 16.04.2014 р., але власником цього газу є ТОВ "Галс-К ЛТД" …….. Таким чином, станом на день укладення договору № 1404000159 від 16.04.2014 р. у сховищі ПСГ не було залишків газу відповідача".

Проте, повністю погодитися з такими висновками судів неможливо, оскільки суди прийшли до них всупереч вимогам ст. 43 ГПК України без належної правової оцінки всіх зібраних у справі доказів в їх сукупності.

Зокрема, відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договірні відносини сторін щодо зберігання природного газу були врегульовані договором № 1304006910 від 15.04.2013.

Пунктом 2.11 вказаного договору передбачено, що виконавець (позивач) здійснює облік газу, в тому числі страхового запасу газу, що закачується або відбирається в/із ПСГ. Місячний обсяг газу, в тому числі страхового запасу газу, що передається сторонами при закачуванні або відборі в/із ПГС у відповідному місяці, підтверджується диспетчерською службою виконавця.

Отже, згідно умов договору оперативна інформація щодо руху в ПСГ ПАТ "Укртрансгаз", наявна в матеріалах справи (а.с.84, т.3) є не лише внутрішнім обліковим документом позивача, а й належним доказом обліку обсягу газу відповідача, що зберігається у ПГС позивача.

Зазначаючи, що відповідно до умов договору підставою для оплати другої частини вартості послуг із зберігання залишку газу в сезоні 2013 -2014 років є наявність природного газу відповідача в ПГС позивача на кінець періоду, а саме на дату закінчення відбору газу (15 квітня 2014) та підписаний обома сторонами акт про обсяг залишку природного газу в ПГС позивача, суд залишив поза своєю увагою та належною правовою оцінкою той факт, що 16.04.2014 між сторонами було укладено договір № 1404000159 (підписаний відповідачем) на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу, в п.2.1 якого вказано про залишок природного газу відповідача з минулого сезону зберігання (період з 16 квітня 2013 року по 15 квітня 2014 року) у обсязі 5 745,016 тис. м3 (а.с.164,т.2), і при цьому не з'ясував причини непідписання відповідного акту обома сторонами договору.

Також не можна визнати правильним застосування судом ч.2 ст. 35 ГПК України, яка передбачає, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Фактично преюдиційність у певних випадках обставин, встановлених рішенням суду, визначена у частині 3 ст. 35 ГПК України.

При цьому вказана норма закону не передбачає такої правової конструкції преюдиційності як посилання на рішення суду, в якому є посилання на інше рішення суду, що містить встановлення обставин, які в силу ч.3 ст. 35 ГПК України не потребують доказування в справі, що розглядається.

У цій справі суди, посилаючись на чинне рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/677/15 від 21.07.2015 р. (при цьому вказавши неправильний номер справи - 910/677/15), зазначили, що ним встановлено, що у рішенні Господарського суду м.Києва від 01.04.2015 р. у справі за № 910/29246/14 встановлено, що власником спірного обсягу газу є ТОВ "Галс-К Лтд", тобто на час укладення договору № 1404000159 від 16.04.2014 у ПГС не було залишків газу відповідача, замість того, щоб вказати безпосередньо на рішення Господарського суду м.Києва від 01.04.2015 р. у справі за № 910/29246/14 та встановлені ним преюдиційні обставини. Але ж при цьому слід було врахувати, що вказане рішення та постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015, якою рішення було залишено в силі, постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2015 були скасовані з передачею справи на новий розгляд, а тому будь-які підстави для застосування судами правил ч.3 ст. 35 ГПК України в частині вказаних обставин відсутні.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах, а також правові наслідки непогодження відповідно до п.2.13 договору позивачем акту приймання -передачі газу між відповідачем та 3-ю особою за договором купівлі - продажу природного газу у ПГС ПАТ "Укртрансгаз" від 03.01.2014 № 32-У/Г .

В залежності від встановленого та відповідно до вимог закону постановити законне та обгрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29 вересня 2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2015 року у справі за № 927/678/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.