головуючого Іванової Л.Б. суддів Гольцової Л.А. (доповідач), Кролевець О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі № 910/13123/15 Господарського суду міста Києва за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" треті особи 1. Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"; 2. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку; 3. Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" про стягнення 61310,00 грн за участю представників:

позивача: ОСОБА_5, дов. від 15.08.2013;

відповідача: Барила К.В., дов. від 04.12.2015;

третьої особи-1: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-2: Самборський В.С., дов. від 16.10.2015;

третьої особи-3: повідомлений, але не з'явився;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 у справі № 910/13123/15 (суддя Мудрий С.М.) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України відмовлено у прийнятті позовної заяви ОСОБА_4 до ПАТ "Аграрний комерційний банк" про стягнення 61310,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді - Алданова С.О., Коршун Н.М.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 у справі № 910/13123/15 скасовано, а матеріали справи надіслано до Господарського суду міста Києва для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2015 у даній справі порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; призначено розгляд справи; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, ПАТ "Національний депозитарій України".

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції від 27.05.2015 у даній справі залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Аграрний комерційний банк" про стягнення 61310,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що внаслідок неправомірних, на переконання позивача, дій відповідача, він був позбавлений можливості голосувати на загальних зборах акціонерів ПАТ "Промінвестбанк" всіма належними акціями та вимагати обов'язкового викупу усіх належних акцій ПАТ "Промінвестбанк" і з огляду на таке, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) в сумі 61310,00 грн.

При винесенні ухвали, суд першої інстанції, зважаючи на норми ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 12, 21 ГПК України, ч. 1 ст. 167 ГК України дійшов висновку, що оскільки позов подано фізичною особою, яка, по відношенню до відповідача, не є його учасником (засновником, акціонером, членом), то даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку виходячи з того, що позивач звертався до Голосіївського районного суду міста Києва з такою ж позовною заявою, проте ухвалою від 06.06.2014 йому відмовлено у відкритті провадження у справі з тих підстав, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, ст. 167 ГК України, беручи до уваги встановлене дійшов висновку, що наведені першою інстанцією в обґрунтування оскарженої ухвали обставини, не можуть бути достатніми підставами для відмови у прийнятті позовної заяви.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України та статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним ч. 1 ст. 167 ГК України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13 (v0013700-08) роз'яснено, що у разі, якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним п. 4 ч.1 ст. 12 ГПК України справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1 ГПК України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

З огляду на позовні вимоги, заявлені позивачем, а також зважаючи на положення вищенаведеного законодавства України, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним застосування місцевим господарським судом в межах даної справи п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України та окремо зазначає, що спори між акціонерами та зберігачами не належать до корпоративних і залежно від суб'єктного складу сторін підлягають вирішенню загальними або господарськими судами.