головуючого: суддів: Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Укрвторресурс" на рішення та постанову господарського суду Чернівецької області від 27.08.2015 Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 у справі № 926/972/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Укрвторресурс" доміського комунального підприємства "Чернівціспецкомунтранс" про визнання недійсним договору за участю представників сторін:

від позивача: Шуляр С.А. - за довіреністю;

від відповідача: Боднар С.Б. - за довіреністю.

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрвторресурс" звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до Міського комунального підприємства "Чернівціспецкомунтранс" про визнання недійсним договору № 130 про надання послуг із вивезення та утилізації (захоронення) твердих побутових відходів від 25.07.2013 року.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 27.08.2015, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 у справі № 926/972/15 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 та рішення господарського суду Чернівецької області від 27.08.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Торговий Дім Укрвторресурс" (позивач) згідно рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 300/10 від 25.06.2013 року,визнано переможцем конкурсу з виконання робіт (надання послуг) з утримання житлових будинків, споруд, нежитлових будівель і прибудинкових територій комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, які знаходяться на балансі комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12.

Пунктом 4 рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 300/10 від 25.06.2013 року TOB "ТД Укрвторресурс" зобов'язано в місячний термін з дня прийняття цього рішення укласти договори з виробниками-надавачами комунальних послуг з метою вчасного отримання споживачами якісних житлово-комунальних послуг.

10 липня 2013 року між TOB "ТД Укрвторресурс", Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради та Управлінням житлового господарства Першотравневої районної в м. Чернівці ради укладено трьохсторонній Договір на виконання робіт з утримання житлових будинків, нежитлових будівель і прибудинкових територій комунальної власності територіальної громади м. Чернівців.

Відповідно до п.п. 2.2. п.2 трьохстороннього Договору, на TOB "ТД Укрвторресурс" покладено обов'язок надавати роботи та послуги по санітарній очистці, прибиранні прибудинкових територій, вивезення твердих побутових відходів та рідких нечистот із залученням спеціалізованих організацій. Постановою КМУ № 1070 від 10.12.2008 р. (1070-2008-п) затверджені Правила надання послуг з вивезення побутових відходів" (далі - Правила), якими визначений механізм надання суб'єктами господарювання незалежно від форми власності послуг з вивезення побутових відходів у містах, селищах і селах.

Відповідно до п.4 Правил виконавець послуг з вивезення побутових відходів визначається на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 пункту 5 Правил зазначено, що надання послуг з вивезення відходів здійснюється з урахуванням вимог статтей 35, 35-1 Закону України "Про відходи".

Відповідно до ст. 35-1 Закону України "Про відходи" збирання та перевезення побутових відходів у межах певної території здійснюється юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

Згідно рішення сесії Чернівецької міської ради № 432 від 25.10.2007 року, у затвердженому статуті (п. 2.2) МКП "Чернівціспецкомунтранс" (відповідач) визначено як виконавця послуг із вивезення та утилізації ТПВ.

Згідно з п.1.4 рішення виконкому Чернівецької міської ради № 517/14 від 23.08.2011 року "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг в житловому фонді м. Чернівці та визнання такими, що втратили чинність, рішення виконавчого комітету з цих питань" визначено виконавцями житлово-комунальних послуг в житловому фонді м. Чернівці підприємства та організації незалежно від форми їх власності та підпорядкування, предметом діяльності яких є надання відповідних житлово-комунальних послуг - з вивезення твердих побутових відходів - МКП "Чернівціспецкомунтранс" та фірма Альтфатер-Чернівці".

Відповідно до вимог ст.ст. 19, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 17 Закону України "Про відходи" надання послуг з вивезення твердих побутових відходів здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно із п.3 ч.2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг, до яких відносяться і послуги з вивезення твердих побутових відходів з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Пунктом 3 Правил визначено, що договір про надання послуг з вивезення побутових відходів укладається відповідно до Типового договору, наведеного у додатку № 1 до цих Правил.

25 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Укрвторресурс" (замовник) та Міським комунальним підприємством "Чернівціспецкомунтранс" (виконавець) було укладено Договір про надання послуг із вивезення та утилізації (захоронення) твердих побутових відходів № 130, відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов'язання надавати послуги з вивезення та утилізації (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ), а замовник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором (далі - послуги) на підставі рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 08.02.2011 року № 79/3, Додатку до нього та дотримуючись Положення про санітарне прибирання об'єктів.

Відповідно до п.п.28-30 договору № 130 строк його дії до 31.12.2013 року, зміна умов проводиться у письмовій формі за взаємною згодою сторін, договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд.

Договір підписаний сторонами без зауважень. В матеріалах справи відсутні докази звернення будь-якої сторони про розірвання договору або внесення до нього змін.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Торговий дім "Укрвторресурс" вважає, що договір № 130 не відповідає вимогам Закону України "Про відходи" (187/98-ВР) , суперечить Типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою КМУ від 20.05.2009 р. № 529 (529-2009-п) та Правилам надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою КМУ від 10.12.2008 р. № 1070 (1070-2008-п) .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірний договір відповідає Типовому договору, не змінює його умов, а лише конкретизує їх, в зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, вважає його правомірним та обґрунтованим виходячи з наступного.

Так, частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: 1) вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; 2) примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; 3) типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; 4) договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Таким чином, статтею 179 Господарського кодексу України заборонено відступати від змісту типового договору, проте сторони наділені правом конкретизувати його умови. Тільки у цьому випадку укладення договору є обов'язком споживача. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Позивачем не доведено, що договір суперечить конкретним нормам законодавства, які передбачають такі наслідки, як визнання договору недійсним в випадку невідповідності договору цим нормам.

Зокрема, умови пунктів договору 1, 2, 5, 11, 13, 15, пп.6 п. 18, пп. 3 п. 19, пп. 8 п. 20, 21 містять лише додаткову деталізацію та конкретизацію умов Типового договору, а саме:

- пункт 1 договору визначає тарифи, встановлені для послуг, які надає підприємство;

- пункт 2 встановлює часові межі надання послуг;

- пункт 5 конкретизує умови договору, відповідно до ст. 9 Закону України "Про відходи", та визначає суб'єктів права власності на відходи;

- пункт 11 договору визначає, що обсяги надання послуг розраховуються на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування, що відповідає Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) ;

- пункт 13 договору передбачає погодження сторонами дати внесення платежів за надані послуги;

- пункт 15 договору не впливає на права позивача щодо можливості зменшення розміру плати за послуги;

- пп. 6 п. 18 договору визначено поняття небезпечних, великогабаритних та ремонтних відходів, спеціальний порядок їх збирання, вивезення та утилізації спеціалізованими підприємствами;

- пп. 3 п. 19 договору конкретизує право відповідача вимагати від позивача виконання своїх обов'язків за договором;

- пп. 8 п. 20 договору встановлені часові межі прибуття виконавця на виклик замовника; Вказаний пункт був змінений за згодою сторін, про що свідчить його наявність у погодженому та підписаному сторонами Договорі. Як наслідок, відсутні обставини, про які зазначає позивач - одностороння зміна Виконавцем умов Договору № 130.

Вказаний пункт договору ніяким чином не позбавляє замовника можливості довести не отримання послуги та не виключає можливості перерахунку за ненадані послуги.

У вказаному пункті сторони конкретизували положення пп. 1, 2 п. 23 Типового договору щодо відповідальності Замовника за: 1) несвоєчасне внесення плати за послуги; 2) невиконання зобов'язань, визначених цим договором та законом.

Також, у договорі № 130 не було порушено принципу пропорційності санкцій: санкції, погоджені позивачем, пропорційні сумі місячного платежу за надані послуги; Виконавець несе відповідальність у повному обсязі за невиконання зобов'язань чи заподіяння збитків, що, апріорі, можуть й перевищувати суму місячного платежу від Замовника.

Твердження позивача про відсутність в договорі пп. 7 п. 19, пп. 3 п. 22, абз.2 п. 27, п. 31, п. 33, а отже порушення його прав також спростовується наступним:

- пп. 7 п. 19, як і абз. 2 п. 27 Типового договору стосується фізичних осіб - споживачів, а оскільки позивач є юридичною особою в договорі передбачено можливість коригування оплати послуг;

- пп. 3 п. 22 Типового договору стосується випадку, коли контейнерні майданчики знаходяться у власності виконавця, однак в даному випадку вони не знаходяться у власності виконавця, в зв'язку з чим цей пункт був виключений з договору;

Що стосується відсутності пунктів 31, 33, суди встановили, що позивач погодив п. п. 28-31 Договору № 130, у яких були конкретизовані п.п. 30-33 Типового договору. Зокрема, передбачено конкретні календарні строки дії Договору, що передбачає його припинення (із врахуванням п. 32 Типового договору та п. 30 Договору № 130).

Щодо пп. 2 п. 33 Типового договору, що встановлює підставою припинення договору "припинення відповідного договору на надання послуг з вивезення побутових відходів на певній території населеного пункту", то вона не стосується вказаних правовідносин, оскільки Виконавець (МКП "Чернівціспецкомунтранс") надає послуги не якісь окремій території м. Чернівці і здійснює діяльність відповідно до статуту як спеціалізоване комунальне підприємство, а не на підставі договору із органом місцевого самоврядування, про що зроблено вірний висновок місцевим господарським судом.

Пункт 33 Договору № 130 містить положення, визначені у відповідності до п.3.1 Рішення виконкому Чернівецької міської ради № 300/10 від 25.05.2013 р., де ТОВ "Торговий дім "Укрвторресурс" визнається правонаступником зобов'язань по заборгованостях КЖРЕПу № 12. Тобто, вказане положення призначене для конкретизації правового статусу замовника та підстав укладення договору про надання послуг з тарифом визначеним для населення та для захисту і гарантування у вказаних правовідносинах правового статусу позивача, крім того, як зазначено вище, вказане положення визначене у відповідності з рішенням органу місцевого самоврядування, яке є чинним.

Враховуючи наведене, суди відмовили в позові з посиланням на те, що визначені сторонами умови в договорі лише конкретизують його умови, а відсутність певних пунктів не є підставою для визнання договору недійсними.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне. За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідно до ч.3 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, відповідно до ч.5 - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; відповідно до ч.6 - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Аналізуючи вищевказані правові норми, Вищий господарський суд України приходить до висновку, за змістом ст. 215 та 203 Цивільного кодексу України, підставами недійсності договору можуть бути: дефект форми, дефект волі, дефект закону. Позивач посилається на те, що договір укладений з дефектом закону, зокрема, певні положення договору суперечать положенням Типового договору, затвердженого Постановою КМУ від 20.05.2009 року № 529 (529-2009-п) та Правилам надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених Постановою КМУ від 10.12.2008 року № 1070 (1070-2008-п) .

Втім, такі посилання скаржника не відповідають дійсності, оскільки конкретизація або відсутність в Типовому договорі умов, які сторони визначили при укладанні договору не є підставою для визнання таких умов недійсними. Крім того, згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України сторони не можуть відступати від змісту Типового договору, але мають право конкретизувати його умови. За таких обставин, судами зроблено вірний висновок, про відмову в позові.

Крім того, доводи позивача щодо зловживання відповідачем монопольним становищем на ринку м. Чернівці з надання послуг по вивезенню побутових відходів, спростовується наявністю рішення виконкому Чернівецької міської ради № 517/14 від 23.08.2011 року, яким визначено виконавцями житлово-комунальних послуг в житловому фонді м. Чернівці підприємства та організації незалежно від форми їх власності та підпорядкування, предметом діяльності яких є надання відповідних житлово-комунальних послуг - з вивезення твердих побутових відходів є МКП "Чернівціспецкомунтранс" та фірма Альтфатер-Чернівці".

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржників не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 року та рішення господарського суду Чернівецької області від 27.08.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.