Рішенням господарського суду Запорізької від 07.07.15 р. у справі № 908/3190/15 (суддя Серкіз В.Г.) позов задоволено повністю, визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 07.04.14 р. до договору перевезення № 2 від 13.03.12 р., укладену між сторонами

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.15р. (головуючий Попков Д.О., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.) вказане рішення скасовано, у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 08.09.15 р. скасувати, а рішення від 07.07.15 р. залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, ч. ч. 1, 3 ст. 92, ст. 203, ч.2 ст. 207, ч.1 ст. 215, ст. ст. 241, 628 ЦК України, ч. ч.1-4 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

13.03.12 р. між ТОВ "ДП Автосистем" (Замовник) та ТОВ "Авто Лайф Запоріжжя" (Перевізник) укладено договір перевезення № 2, за умовами якого перевізник зобов'язався доставляти довірені замовником вантажі відповідно заявок до пунктів призначення та видавати їх особам, наділеним правом на одержання вантажів (Вантажоодержувачам), а замовник - своєчасно сплачувати перевізнику встановлену договором плату за перевезення вантажів.

Оплата вартості робіт перевізника здійснюється не пізніше десятого числа наступного місяця на підставі рахунку, пред'явленого перевізником у відповідності з актами приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), та надання усіх необхідних документів, пов'язаних з оплатою вартості провізної плати ( п.4.2).

Згідно п. 9.2, зміна або доповнення умов цього договору можлива за наявності згоди обох сторін договору, підписана у формі окремого (додаткового договору), укладеного в письмовій формі та підписаного належними представниками сторін.

Договір перевезення з боку ТОВ "ДП Автосистем" підписаний директором ОСОБА_5, призначеним на посаду наказом № 67 від 01.06.06 р. на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства.

28.03.14 р. ним видано наказ № 28.03.14/02-К, яким "директору ОСОБА_5 надано відпустку без збереження заробітної плати з 01.04.14 р. по 14.04.14 р., на час його перебування у відпустці призначено тимчасово виконуючого обов'язки директора товариства в особі виконавчого директора ОСОБА_6 та покладено на останнього здійснення повноважень директора товариства на строк з 01.04.14 р. по 14.04.14 р. з правом укладення та підписання від імені товариства угод та першого підпису господарсько - фінансових і розпорядчих документів згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ "ДП Автосистем" № 28/03-14 від 28.03.14 р."

Відповідно п.11.11 Статуту ТОВ "ДП Автосистем", виконавчим органом товариства є директор, який призначається на посаду та звільняється з неї зборами учасників товариства. Директор підзвітний зборам учасників і організує виконання їх рішень.

Директор без довіреності представляє інтереси товариства у відносинах з державними та іншими органами, іншими підприємствами, товариствами, установами, організаціями, об'єднаннями; укладає договори, контракти, угоди, у т.ч. на придбання чи відчуження нерухомого майна, інвестиційні та кредитні договори, договори застави та поруки, тощо; видає накази, які обов'язкові для усіх працівників товариства (п. п. 1), 5), 7) п. 11.12 Статуту).

07.04.14 р. ТОВ "ДП Автосистем" в особі директора ОСОБА_5 та ТОВ "Авто Лайф Запоріжжя" в особі генерального директора ОСОБА_7 укладено додаткову угоду № 1 до договору перевезення № 2, згідно якої пункт 4.2 договору перевезення від 13.03.12 р. викладено в новій редакції: строк оплати замовником вартості послуг перевізника - до 10.05.14 р.

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ДП Автосистем" № 31/03-14 від 31.03.14 р. вирішено звільнити ОСОБА_5 з посади директора товариства за власним бажанням 14.04.14 р. та призначити на посаду директора товариства ОСОБА_6

15.05.15 р. ТОВ "ДП Автосистем" звернулося з позовом до ТОВ "Авто Лайф Запоріжжя" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 07.04.14 р. до договору перевезення № 2 від 13.03.12 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.07.15 р. у справі № 908/3190/15 позов задоволено повністю. Рішення мотивоване відсутністю волевиявлення позивача на укладення від імені товариства спірної додаткової угоди, перевищенням директором ДП "Автосистем" своїх повноважень, відсутністю схвалення укладеного правочину товариством.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.15 р. вказане рішення скасовано, у позові відмовлено, тому що, призначення наказом в.о. директора товариства не є передорученням у розумінні ст. 240 ЦК України, відтак, ОСОБА_5, як керівник товариства мав повноваження на укладення додаткової угоди.

Відповідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч.1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч.3 даної норми).

Судами встановлено, що директор ТОВ "ДП Автосистем" ОСОБА_5 перебуваючи у відпустці, 07.04.14 р. уклав з генеральним директором ТОВ "Авто Лайф Запоріжжя" ОСОБА_7 додаткову угоду, згідно якої змінив строк виконання зобов'язань по оплаті за договором перевезення № 2. Директор ТОВ "ДП Автосистем" під час вчинення цього правочину, свої повноваження (зокрема, укладання та підписання від імені товариства угод) передав на строк з 01.04. по 14.04.14 р. виконавчому директору ОСОБА_6 за власноручно підписаним наказом від 28.03.14 р., виданим на підставі рішення загальних зборів. Загальними зборами 31.03.14 р. прийнято рішення про звільнення директора ТОВ "ДП Автосистем" ОСОБА_5 із займаної посади у перший день виходу з відпустки.

На думку колегії, апеляційний господарський суд дійшов передчасного висновку, що ОСОБА_5 згідно Статуту був уповноважений на укладання угоди від 07.04.14 р., оскільки, користуючись правами суду першої інстанції (ч.2 ст. 99 ГПК України), суд не витребував і не дослідив рішення загальних зборів учасників ТОВ "ДП Автосистем", оформлене протоколом № 28/03-14 від 28.03.14 р., зазначене в наказі (а.с. 17), не з'ясував чи не був позбавлений директор певних повноважень цим рішенням. Проте, не можна залишити в силі і рішення місцевого господарського суду, оскільки судом не встановлено чи діяв директор ОСОБА_5 добросовісно, в інтересах юридичної особи - ТОВ "ДП Автосистем" при укладенні спірного правочину, чи не були пов'язаними особами (на момент підписання додаткової угоди) директор ТОВ "ДП Автосистем" та ТОВ "Авто Лайф Запоріжжя".

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а також про порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що у відповідності до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення від 07.07.15 р. та постанова від 08.09.15 р. підлягають скасуванню, в зв'язку з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно взяти до уваги викладене та вирішити спір згідно з вимогами чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ТОВ "ДП Автосистем" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.15 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.15 р. у справі № 908/3190/15 скасувати повністю.