розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу та постанову господарського суду міста Києва від 15 вересня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2015 року у справі № 910/3056/13 господарського суду міста Києва за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 537 115 грн. 74 коп. за участю представників: від позивача: Прокоф`єва Л.В., від відповідача: Гуменюк Т.М.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2013, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 та Вищого господарського суду України від 10.12.2013, стягнуто з відповідача на користь позивача 64 831, 99 грн. - 3% річних, 30 000 грн. пені та 7 889, 70 грн. витрат по оплаті судового збору.

22.10.2013 на примусове виконання рішення господарського суду видано наказ.

У серпні 2015 року ПАТ "Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про визнання наказу господарського суду міста Києва № 910/3056/13 від 22.10.2013 таким, що не підлягає виконанню.

Заяву мотивовано посиланням на норми Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану НАК "Нафтогаз України" (423-19) .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2015 у справі № 910/3056/13 (суддя Паламар П.І.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 (судді: Дідиченко М.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.), визнано наказ господарського суду міста Києва від 22.10.2013 у справі № 910/3056/13 таким, що не підлягає виконанню.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідно до ч.13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" заборгованість ПАТ "Київенерго" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2013 у справі № 910/3056/13 по сплаті 64 831, 99 грн. пені та 30000 грн. 3% річних підлягає списанню та не може бути предметом подальшого виконання.

Суди виходили із того, що спожитий до 1 січня 2014 року природний газ сплачено боржником в трьохмісячний строк (з 06.06.2015 по 02.07.2015) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (423-19) .

Мотивуючи те, що 3% річних є видом фінансових санкцій, суди послались на норми п.4 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" та ст.2.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) , який на даний час вже втратив чинність.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині задоволення заяви, у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

У касаційній скарзі зазначається, що положення ч.13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" регулюють відносини щодо заборгованості, що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (423-19) , а отже не підлягають застосуванню у даному випадку. Розглядаючи дану справу по суті, господарські суди встановили, що відповідачем повністю оплачено одержаний природний газ, проте з порушенням строків. У скарзі вказано, що предметом розгляду у вказаній справі є стягнення 3 % річних та пені.

Скаржник стверджує, що попередніми судовими інстанціями не досліджувались та не перевірялись обставини щодо наявності заборгованості у відповідача за природний газ, спожитий до 01.01.2014, станом на 06.06.2015, не досліджувався момент погашення заборгованості по справі № 910/3056/13.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.01.2016 касаційну скаргу у справі № 910/3056/13 прийнято до провадження.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" вважає її необґрунтованою та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

06.06.2015 набрав чинності Закон України № 423-VIII від 14.05.2015 "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (423-19) .

Цим законом було внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) , зокрема статтю 18 вищевказаного законодавчого акту доповнено частиною 13 наступного змісту: "Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (423-19) теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (423-19) .

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини."

Відповідно до ч.4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (423-19) зобов`язання відповідача по сплаті 3 % річних та пені не підлягають виконанню, а підлягають списанню, у зв`язку з чим визнали наказ від 22.10.2013 таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними у зв`язку з неправильним застосуванням до спірних правовідносин Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (423-19) .

Предметом регулювання п.13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" у редакції Закону України від 14.05.2015 є заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий у період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та за природний газ, спожитий до 01.01.2014, але яка залишилася непогашеною станом на 06.06.2015 (день набрання чинності Закону № 423-VIII (423-19) ), без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду.

Відповідно до змісту рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 у справі № 910/3056/13 основна сума заборгованості за отриманий протягом січня-липня 2012 згідно договору від 31.01.2012 № 134-12-БО природний газ була погашена в повному обсязі.

Таким чином, основна заборгованість за договором від 31.01.2012 № 134-12-БО у сумі 385882291,15 грн. повністю погашена до 20.03.2013 (момент прийняття рішення у даній справі).

Вказане унеможливлює застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (423-19) в частині списання пені, штрафних та фінансових санкцій.

Господарські судами попередніх інстанцій, стверджуючи, що заборгованість за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року, була погашена з 06.06.2015 по 02.07.2015, не дослідили правову природу вказаної заборгованості та не звернули увагу на предмет спору у даній справі.

Посилаючись на акт звіряння розрахунків за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року, судами не досліджено чи стосується вказаний акт заборгованості, яка випливала з договору від 31.01.2012 № 134-12-БО, на підставі якого заявлено даний позов. Не звернуто увагу на відсутність посилань у вказаному акті на рішення суду у справі № 910/3056/13.

Також господарськими судами не враховано, що Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) не передбачається можливість списання 3% річних, оскільки ці нарахування не є штрафними або фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у постанові від 15.11.2010 по справі № 4/720.

Посилання апеляційного господарського суду на норми Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу-учасників Державного концерну "Укроборонопром" та забезпечення їх стабільного розвитку" (5213-17) є безпідставним, оскільки зазначений нормативно-правовий акт регулює інші правовідносини, є спеціальним та стосується заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу-учасників Державного концерну "Укроборонопром".

Посилання господарського суду апеляційної інстанції на норми Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) також є безпідставним у зв`язку із закінченням строку його дії, оскільки зазначений нормативно-правовий акт припинив свою дію з 01.07.2012, а також стосувався заборгованості за природний газ, що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не була сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень неповно з`ясовано обставини справи, у зв`язку з чим суди прийшли до передчасних висновків по справі.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції згідно ст. 111-7 ГПК України не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин оскаржені ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати обставини справи, дослідити всі наявні в матеріалах справи докази та прийняти рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.