Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Рутесіл" на постанову та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 року господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року у справі господарського суду № 910/22515/15 міста Києва за позовом ТОВ "Рутесіл" до 1. Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер"; 2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання повернути майно у судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Рутесіл": Чабаненко О.М. (довіреність від 10.09.2015 року), Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер": не з'явилися, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4: не з'явилися.

у серпні 2015 року ТОВ "Рутесіл" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" (далі - відповідача-1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідача-2) про зобов'язання повернути майно вартістю 434 647, 01 грн., а саме: їдкий калій у кількості 10 100 кг та метилкремнегель у кількості 18 500 кг, у зв'язку з односторонньою відмовою позивача, як замовника, від договору переробки товарів № 141-КП від 11.10.2012 року в частині переробки спірної сировини відповідачем-1, за виконання зобов'язань якого перед позивачем поручився відповідач-2, обґрунтовуючи положеннями статей 554, 651, 653, 837, 849, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та статті 188 Господарського кодексу України (том 1, а.с. 7 - 64).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року порушено провадження у справі № 910/22515/15 та прийнято позовну заяву до розгляду у судовому засіданні на 22.09.2015 року (том 1, а.с. 1 - 2).

21.09.2015 року до господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника відповідача-1 про передачу справи № 910/22515/15 за підсудністю до господарського суду Запорізької області, мотивоване тим, що спір про зобов'язання відповідача-1, як основного боржника, та відповідача-2, як поручителя, повернути позивачу спірне майно (сировину), підлягає розгляду господарським судом Запорізької області, у провадженні якого знаходиться справа № 12/58/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" (відповідач-1) (вх. № 06-37/43364/15) (том 1, а.с. 65 - 72).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28.09.2015 року, (суддя Мандриченко О.В.) матеріали справи № 910/22515/15 за позовом ТОВ "Рутесіл" до Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 надіслано за підсудністю до господарського суду Запорізької області з огляду на положення чинного процесуального закону про виключну підсудність справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника (том 1, а.с. 75 - 76, 77 - 78).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою про передачу справи за підсудністю, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 22.09.2015 року як таку, що винесена з порушенням положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) про виключну підсудність справ господарському суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Власова Ю.Л., суддів: Станіка С.Р., Шаптали Є.Ю.) апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року у даній справі - без змін (том 1, а.с. 99 - 102).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 20.10.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 22.09.2015 року, справу № 910/22515/15 передати на розгляд до господарського суду міста Києва, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень пунктів 1, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) (далі - Закон про банкрутство) та статей 12, 15, 16 ГПК України, що полягало у помилковості висновків про виключну підсудність даної справи господарському суду Запорізької області, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача-1, з посиланням на правову природу даного спору як такого, що виник при виконанні договору переробки товарів (сировини), та його територіальну підсудність господарському суду міста Києва, зважаючи на наявність у спорі двох відповідачів, місцезнаходженням одного з яких (відповідача-2) є місто Київ.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 20.10.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 22.09.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника позивача - ОСОБА_5, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 4-1 ГПК України передбачено дві форми розгляду справ господарськими судами та два види процесу у господарських судах: позовне провадження та провадження у справах про банкрутство, яке здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а норми господарського процесуального кодексу застосовуються субсидіарно, якщо відсутнє відповідне регулювання у Законі про банкрутство (2343-12) .

Пунктом 7 частини 1 статті 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі: справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (2755-17) .

Також, згідно з частиною 9 статті 16 ГПК України до виключної підсудності суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесено розгляд справ у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 ГПК України.

Зазначені зміни до процесуального законодавства набрали чинності з 19.01.2013 року, незалежно від того за нормами якої редакції Закону про банкрутство (2343-12) здійснюється провадження у конкретній справі про банкрутство та на якій стадії провадження перебуває боржник.

Частиною 4 статті 10 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (2755-17) .

Отже, з врахуванням змін до ГПК України (1798-12) , внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , що набрав чинності 19.01.2013 року, спори з майновими вимогами до боржника, в тому числі щодо повернення майна, переданого боржнику за цивільно-правовими договорами, які виникають після 19.01.2013 року, належать до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. А положення частини 3 статті 15 ГПК України про альтернативну підсудність в такому випадку не застосовуються.

Положеннями частин 1, 2 статті 17 ГПК України передбачено, що якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи, яка може бути оскаржена.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у даній справі позовного провадження є зобов'язання відповідача-1, як виконавця робіт з переробки їдкого калію та метилкремнегелю за договором переробки товарів № 141-КП від 11.10.2012 року, та відповідача-2, як поручителя за зобов'язаннями відповідача-1 перед позивачем-замовником, повернути спірне майно (сировину) позивачу у зв'язку з односторонньою відмовою останнього від оспорюваного договору на переробку товару (том 1, а.с. 9 - 14).

Судами встановлено обставини звернення 21.09.2015 року представника відповідача-1 до господарського суду міста Києва з клопотанням про передання справи № 910/22515/15 за підсудністю до господарського суду Запорізької області, у провадженні якого перебуває справа № 12/58/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер", порушена ухвалою від 05.03.2009 року та розгляд якої триває на даний час, для виконання вимог частини 1 статті 17 ГПК України (том 1, а.с. 65 - 72).

Розглянувши зазначене клопотання у судовому засіданні від 22.09.2015 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання відповідачів 1, 2 повернути на його користь сировину, передану відповідачу-1 для переробки на підставі спірного договору, мають майновий характер, а їх розгляд належить до компетенції господарського суду Запорізької області, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача-1, що узгоджується з положеннями статей 12, 16 ГПК України про виключну підсудність справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, погодився з висновками суду першої інстанції за змістом оскаржуваної ухвали від 22.09.2015 року та не вбачав правових підстав для її скасування.

При цьому, судом апеляційної інстанції спростовано, як необґрунтовані, доводи позивача про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статей 12, 16 ГПК України в редакції зі змінами, внесеними Законом України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , що набрав чинності 19.01.2013 року, з посиланням на обставини порушення провадження у справі про банкрутство відповідача-1 ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2009 року, тобто до набрання чинності змінами Законом України № 4212-VI від 22.12.2011 (4212-17) року.

Апеляційний суд зазначив, що визначаючи підсудність господарської справи, суду належить виходити із чинних на момент їх застосування положень господарського процесуального законодавства. Відтак, взявши до уваги обставини набрання чинності Законом України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , яким внесено зміни до статей 12, 16 ГПК України та віднесено до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, спори з майновими вимогами до боржника, на момент порушення провадження у справі № 910/22515/15 ухвалою від 01.09.2015 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про її передання за підсудністю до господарського суду Запорізької області, який розглядає справу про банкрутство Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" (відповідач-1).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що зважаючи на внесення змін до ГПК України (1798-12) (пункту 7 частини 1 статті 12 та частини 9 статті 16) та виключну підсудність майнових спорів, до яких віднесено, зокрема, спори про повернення майна, переданого за цивільно-правовими договорами боржнику, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство, з 19.01.2013 року виключно судам, у провадженні яких перебуває справа про банкрутство, незалежно від того, за нормами Закону про банкрутство у якій редакції (чинній до 19.01.2013 року чи після зазначеної дати) здійснюється саме провадження судових процедур банкрутства.

З правовою позицією про розгляд у межах провадження у справі про банкрутство майнових спорів про визнання недійсними правочинів боржника, якщо такі правочини безпосередньо пов'язані з провадженням у справі про банкрутство погодився Верховний Суд України у Постанові № 12/020 від 14.02.2012 року у справі № 5020-870/2011, залишаючи без змін Постанову ВГСУ від 02.11.2011 року (провадження у справі про банкрутство здійснювалося за Законом про банкрутство в редакції до внесення змін, які набрали чинності 19.01.2013 року).

Також, колегія суддів касаційного суду зазначає, що частиною 3 статті 16 ГПК України визначено виключну підсудність справ у спорах про витребування майна з чужого незаконного володіння господарському суду за місцезнаходженням майна. Вимога про повернення власнику сировини, переданої для проведення переробки, є різновидом негаторного позову власника про усунення перешкод в користуванні його майном, щодо якої згідно частини 3 статті 16 ГПК України існує виключна підсудність розгляду спору за місцезнаходженням такого майна.

За змістом позовної заяви позивач просить суд зобов'язати відповідачів 1, 2 повернути на його користь майно (їдкий калій у кількості 10 100 кг та метилкремнегель у кількості 18 500 кг), яке позивач передав відповідачу-1 для переробки з метою одержання гідрофобізуючої рідини ГКЖ-11 К, за адресою його місцезнаходження, про що складено акти приймання-передачі давальницької сировини для переробки у червні - липні 2014 року (том 1, а.с. 15 - 26).

Отже, спірне майно (сировина), про повернення якого відповідачем-1, як основним боржником, та відповідачем-2, як поручителем, заявлено позивачем, знаходиться за місцезнаходженням відповідача-1 у місті Запоріжжі, що також підтверджує обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції про виключну підсудність даного спору господарському суду Запорізької області.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями статей 111-5, 111-9 ГПК України, вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 року та ухвала господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року у справі № 910/22515/15 прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для їх зміни чи скасування відсутні, а доводи позивача за змістом касаційної скарги спростовуються зазначеними положеннями законодавства про банкрутство та нормами ГПК України (1798-12) , а також висновками Верховного Суду України.