за участю представників: позивача - Кость О.Г., відповідача-Білянський М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" (далі - МКП "Чернівцітеплокомуненерго") на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі № 926/44/15 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до МКП "Чернівцітеплокомуненерго" про стягнення 30973222,47 грн.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 11.03.2015 (суддя Байталюк В.Д.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 (судді: Галушко Н.А., Кузь В.Л., Орищин Г.В.) та постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 (судді: Овечкін В.Е., Чернов Є.В., Цвігун В.Л.), позов задоволено частково - на підставі ст.ст. 526, 549, 625, 629 ЦК України та ст.ст. 193, 218, 230 ГК України стягнуто з МКП "Чернівцітеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 0,02 грн. основної заборгованості, 1416734,89 грн. пені, 3150975,35 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 969572,40 грн. В частині стягнення 1578332,48 грн. основної заборгованості провадження у справі припинено на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині позову. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 14.09.2015 (суддя Байталюк В.Д.), винесеною на підставі ст. 121 ГПК України, заяву МКП "Чернівцітеплокомуненерго" про розстрочку виконання рішення господарського суду Чернівецької області від 11.03.2015 задоволено - розстрочено виконання вказаного рішення терміном на 12 місяців з липня 2015 року по червень 2016 року включно згідно графіка, наведеного у резолютивній частині ухвали.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 (судді: Бонк Т.М., Бойко С.М., Якімець Г.Г.) ухвалу від 14.09.2015 змінено шляхом часткового задоволення заяви МКП "Чернівцітеплокомуненерго" та розстрочення виконання рішення на 6 місяців зі сплатою заборгованості рівними частинами щомісячно по 926235,73 грн. з моменту винесення вказаної ухвали.

МКП "Чернівцітеплокомуненерго" поданій касаційній скарзі просить постанову від 10.11.2015 скасувати та ухвалу від 14.09.2015 залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом ст. 121 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення, проведення ним господарської діяльності у складних фінансово-економічних умовах, пов'язаних зі значною заборгованістю споживачів теплової енергії (населення, бюджетних установ) станом на 01.09.2015р. та з частковим виникненням заборгованості перед позивачем за спожитий природний газ не з вини підприємства, а у зв'язку з економічно необґрунтованими тарифами.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, заява відповідача про розстрочку виконання рішення обґрунтована перебуванням комунального підприємства в тяжкому фінансовому становищі, внаслідок якого стягнення суми заборгованості без надання розстрочки виконання рішення спричинить звільнення працівників підприємства, а також заблокує його господарську діяльність і в майбутньому призведе до його банкрутства.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Як зазначено в п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) , вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявна загроза банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із вищенаведеного, відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають своєчасне виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, всупереч вимогам ст.ст. 33, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав до суду як доказів блокування господарської діяльності комунального підприємства, так і доказів наявності порушення щодо нього справи про банкрутство та обумовленої цим реальної загрози його банкрутства.

Разом з тим, фінансування відповідача та його витрати здійснюються суворо за цільовим призначенням, виконання судового рішення зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси територіальної громади, яку останній в певній мірі представляє, а тому, прийнявши до уваги фінансовий стан відповідача, враховуючи специфіку діяльності підприємства та опалювальний сезон, протягом якого теплова енергія максимально реалізується підприємством, апеляційний суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що негайне виконання рішення та одночасне вилучення суми заборгованості може призвести відповідача до стану, який унеможливить здійснення діяльності підприємства та може зумовити виникнення непередбачуваних наслідків для підприємства, у зв'язку з чим є підстави вважати про наявність обставин для надання розстрочки.

Однак, розстрочка подовжує період відновлення порушеного права кредитора, тому суди з метою вирішення питання про можливість її надання, а також визначення конкретного строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати інтереси як заявника, так і позивача.

За таких обставин, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що застосовуючи ст. 121 ГПК України при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави тощо.

Зважаючи на це, частково задовольняючи заяву боржника про надання відстрочки виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував матеріальні інтереси обох сторін в тому числі тяжкий фінансовий стан стягувача, наявність інфляційних процесів у економіці держави, зокрема, те, що позивач, будучи стратегічним підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі, внаслідок інфляційних процесів зазнає значних збитків з огляду на несвоєчасні розрахунки відповідача за імпортований природний газ, спожитий згідно умов укладеного між сторонами договору та який повинен оплачуватися позивачем коштами в іноземній валюті.

Таким чином, наявні стрімкі інфляційні процеси в економіці держави, які супроводжуються істотним здешевленням національної валюти, якщо повністю й не виключають наявність обставин для надання тривалої розстрочки виконання судового рішення (на 1 рік і більше), то є суттєвими перешкодами для їх виникнення. Адже, в противному разі інфляційні процеси зачіпають передусім майнові інтереси кредитора, так як належні до стягнення на його користь грошові кошти в національній валюті за період тривалої розстрочки (12 місяців) істотно знецінюються, що, як наслідок, призводить до погіршення фінансового стану позивача.

Відтак, апеляційна інстанція дійшла виваженого висновку про те, що стосовно терміну розстрочення ухвала суду першої інстанції, якою задоволено заяву відповідача та розстрочено виконання рішення суду на 12 місяців, винесена з недотриманням вимог ст. 121 ГПК України, оскільки, розстрочивши виконання рішення на такий тривалий період, суд не врахував матеріальні інтереси ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та не взяв до уваги скрутний фінансовий стан позивача як підприємства, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд цілком правомірно скоротив тривалість терміну розстрочення виконання рішення суду до 6 (шести) місяців, зазначивши, що початок перебігу строку розстрочки слід відраховувати від дати винесення ухвали від 14.09.2015.

Колегія також враховує, що відповідно до ст. 617 ЦК України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, в розумінні ст. 617 ЦК України обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника (фізичними особами, закладами освіти та охорони здоров'я - споживачами послуг з теплопостачання) чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. Зокрема, це стосується посилань скаржника в обґрунтування підстав надання розстрочки на значну суму дебіторської заборгованості відповідача станом на 01.09.2015 р., зокрема, в частині заборгованості населення та бюджетних установ перед підприємством за послуги теплопостачання. При цьому, норма ст. 625 ЦК України встановлює правило, згідно з яким боржник не звільняється від відповідальності у зв'язку з неможливістю виконання ним грошового зобов'язання.

Водночас, відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від матеріальної відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначено в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, а також в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та "Бакалов проти України" від 30.11.2004.

Більше того, відповідно до ст. 42 та абзацу 5 ст. 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що наведені боржником обставини проведення господарської діяльності у складних фінансово-економічних умовах, пов'язаних зі значною заборгованістю споживачів теплової енергії (населення, бюджетних установ) передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об'єктивних та незалежних від боржника обставин.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція дійшла висновку про правомірність застосування апеляційним судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Разом з тим, колегія приймає до уваги наступне.

Право місцевого господарського суду або апеляційного господарського суду вирішувати питання про розстрочку виконання рішення у виняткових випадках передбачено ч.1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Водночас, згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту приписів ч.ч.1, 2 ст. 101, ст.ст. 111-5, 111-7 та ч.1 ст. 121 ГПК України повноваження на надання розстрочки виконання судового рішення мають саме суди першої та апеляційної інстанцій, які на відміну від касаційної інстанції, наділені правом на встановлення наявності чи відсутності таких виняткових обставин, як-от: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін; інші інтереси сторін, що мають істотне значення, оскільки саме ці обставини можуть бути достатньою підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Крім того, в силу меж перегляду справи в порядку касації, встановлених ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не може прийняти до уваги клопотання МКП "Чернівцітеплокомуненерго" від 29.01.2016 № 1989/1 про залучення до матеріалів справи нових письмових доказів (копія платіжного доручення від 29.01.2016 № 313 тощо), які не існували на час прийняття оскаржуваної постанови, оскільки касаційна інстанція не вправі збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.

Відтак, касаційна інстанція не вбачає підстав для задоволення скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі № 926/44/15 залишити без змін, а касаційну скаргу міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" - без задоволення.