В жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Хайдельберг Цемент України" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором № 34 від 01.01.2013 року у розмірі 1 591 836,58 грн., 102 912,27 грн. пені, 232 091,89 грн. інфляційних витрат, 3 % річних в сумі 45 578,13 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 39 448,38 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на відсутність доказів отримання ним товару, оскільки гр. ОСОБА_6 видавалась довіреність на отримання цементу автомобільним транспортом № 933402 від 02.09.2013 р., в той час як на вантажних накладних: YD01/304133695/2013, YD01/304132532/2013 від 05.09.2013 р., YD01/304136900/2013 та YD01/304137838/2013 від 06.09.2013 р. підпис особи, що отримала товар, не співпадає з підписом ОСОБА_6, а вантажні накладні: YD01/304098836/2013 та YD01/304098844/2013 від 27.08.2013 р. не містять відомостей про особу, через яку отриманий товар, і підписані невідомими особами. Крім того, довіреність № 933402 від 02.09.2013 р. на ОСОБА_6 не є належним доказом отримання товару, оскільки вона видана 02.09.2013 р., тобто після його отримання.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.02.2015 року (суддя Азізбекян Т.А.) позов задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" на користь Публічного акціонерного товариства "Хайдельберг Цемент України" 1 591 836,58 грн. основного боргу, 51 456,14 грн. пені, 232 091,89 грн. інфляційних витрат, 3 % річних в сумі 45 578,13 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 39 448,38 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року (судді: М"ясищев А.М., Сгара Е.В., Склярук О.І.) рішення суду першої інстанції скасовано; в позові відмовлено.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Хайдельберг Цемент України" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин і повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, ч. 2 ст. 105 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Апеляційний господарський суд у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у постанові повинен зазначити доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції. Разом з тим, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд скасував судовий акт місцевого господарського суду та відмовив в задоволенні позову, посилаючись на відсутність доказів на підтвердження обставин отримання відповідачем (покупцем) обумовленого договором № 34 від 01.01.2013 року товару та, відповідно, відсутність обов"язку останнього здійснити оплату його вартості у заявленому розмірі. При цьому, апеляційна інстанція спростувала надані позивачем в якості доказів залізничні та вантажні накладні на тій підставі, що вони не є первинними документами, не містять обов'язкових реквізитів, посади та прізвища особи, що їх підписала від імені ПАТ "Бетон нова", що унеможливлює ідентифікувати чи належним чином перевірити повноваження цієї особи.

Водночас, під час вирішення спору по суті апеляційною інстанцією витребувано від позивача додаткові докази утворення заборгованості у розмірі 1 874 065,26 грн. станом на 01.08.2013 року, оплати товару в сумі 184 463,10 грн., копії належним чином завірених довіреностей на осіб, що приймали товар залізничним транспортом, які надано останнім, зокрема, довіреності, видані 20.08.2013 року та 02.09.2013 року, гр. ОСОБА_6 Крім того, позивачем надано банківські виписки про здійснення відповідачем часткових оплат.

Проте, вказані докази не прийняті судом апеляційної інстанції з тих підстав, що представлено додаткові докази поставки продукції, а не наявності заборгованості.

Проте, такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, враховуючи наступне.

Вирішуючи зазначений спір, місцевим господарським судом встановлено, що 01.01.2013 року між ПАТ "Хайдельберг Цемент Україна" та ПАТ "Бетон Нова" укладено договір купівлі - продажу цементу № 34, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти й оплатити цемент в кількості, за ціною, у строки та на умовах, викладених в договорі.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі товару перевізнику на станції відправлення, що підтверджується датою штемпеля залізничної станції продавця (станції відправлення) на залізничній накладній. Датою поставки товару, що поставляється автомобільним транспортом: продавця - є дата підписання покупцем товарно-транспортних документів; покупця - є дата оформлення товаро-транспортних документів. Право власності на товар, що поставляється автомобільним транспортом, переходить до покупця з дати поставки товару. (пп. 3.2., 3.3 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу цемент залізничним транспортом в кількості 1 285 т на загальну суму 1 335 417,60 грн. та автомобільним транспортом в кількості 202,78 т на загальну суму 198 976,68 грн., а всього в кількості 1 487,78 т на загальну суму 1 776 299, 68 грн., що підтверджується відповідними залізничними та вантажними накладними.

Згідно п. 5.1. договору оплата товару та залізничного тарифу проводиться відповідачем шляхом внесення грошових коштів за реквізитами, зазначеними у цьому договорі. В додатках до договору визначено строк для здійснення оплати, а саме:

- при поставці товару вагонними нормами - дата остаточного розрахунку протягом 30 календарних днів з дати відвантаження товару (додаток № 9 від 01.07.2013 р., додаток № 11 від 02.09.2013 р., додаток № 13 від 04.10.2013 р. до договору № 34 від 01.01.2013 р.);

- при поставці товару автомобільним транспортом - дата остаточного розрахунку протягом 30 календарних днів з дати відвантаження товару (додаток № 7 від 15.05.2013 р., додаток № 8 від 15.05.2013 р. до договору № 34 від 01.01.2013 р.).

Відповідач частково сплатив заборгованість за поставлений товар в сумі 184 463,10 грн., внаслідок чого сума основного боргу за поставлений, але не сплачений товар, склала 1 591 836,58 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та дійшов правильного висновку про обов"язок ПАТ "Бетон Нова" оплатити ПАТ "Хайдельберг Цемент Україна" вартість отриманого товару у заявленому розмірі, встановивши, при цьому, факт несвоєчасного і неналежного виконання відповідачем умов договору.

Також, вирішуючи зазначений спір, місцевий господарський суд вірно вказав на наявність належних та достатніх доказів щодо здійснення обумовлених договором поставок товару відповідачу та порушення прав продавця на отримання оплати його вартості у передбачений договором та статтею 530 ЦК України строк.

При цьому, господарський суд послався на ст. 599 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України та статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статей 525, 526, 530 цього ж Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Проте, відповідач не надав доказів на підтвердження вчинення ним дій, спрямованих на здійснення оплати (повної чи часткової) товару, отриманого від позивача.

Також частиною 1 статті 625 цього ж Кодексу передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Крім того, статтею 617 цього ж Кодексу передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Виходячи з приписів вказаних норм, та з огляду на встановлення судом першої інстанції факту порушення відповідачем обов"язку щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого господарського суду, яким правильно застосовані норми ст.ст. 525, 526, 530, 617, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 217 Господарського кодексу України та задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Хайдельберг Цемент України".

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення погоджена в пункті 6.3 договору.

Приписами статті 625 цього ж Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на наявність прострочки по сплаті вартості отриманого товару, господарський суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 232 091,89 грн. інфляційних витрат і 3 % річних в сумі 45 578,13 грн. та підставно вказав на можливість притягнення відповідача до відповідальності, передбаченої пунктом 6.3. договору щодо стягнення пені.

Разом з тим, місцевий господарський суд, погоджуючись з наявністю факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, наслідком чого є нарахування пені, використовуючи право, передбачене пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України, зменшив належну до стягнення з відповідача суму пені до 51 456,14 грн.

В силу частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 цього ж Кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 83 ГПК України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

В пункті 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Крім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 (v0767600-13) зазначено: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені, господарський суд першої інстанції прийняв до уваги, що відповідач знаходиться в населеному пункті, на території якого здійснюється антитерористична операція.

Відтак, місцевий господарський суд повно встановив всі істотні для справи обставини, правильно застосував ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України і прийшов до вірного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення стягнутої пені.

З даними висновками місцевого господарського суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим обставинам та вимогам закону.

З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду грунтується на всебічному, повному й об"єктивному розгляді всіх обставин справи, тоді як оскаржувану постанову не можна визнати законною та обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з одночасним залишенням в силі рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хайдельберг Цемент України" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2015 р.

у справі № 908/4332/14 скасувати.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.02.2015 року у справі № 908/4332/14 залишити в силі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Бетон - Нова" (84791, Донецька обл., м. Дебальцеве, вул. Совєтська, 42, код ЄДРПОУ 32406629) на користь Публічного акціонерного товариства "Хайдельберг Цемент України" (50006, м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна, 1, код ЄДРПОУ 00292923) судовий збір у розмірі 47 338 (сорок сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 06 коп., сплачений за розгляд касаційної скарги.