Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Грека Б.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову та на рішення Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року господарського суду Донецької області від 12.08.2015 року у справі господарського суду Донецької області за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Шіппінг" про стягнення 6 534,25 дол. США, що еквівалентно 138 500,61 грн., за участю представників сторін: позивача: Барбін В.В., відповідача: Міщенко М.В.,

У липні 2015 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (надалі - ДП "Адміністрація морських портів України") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Шіппінг" (надалі - ТОВ "Метінвест - Шіппінг") про стягнення 6 534,25 дол. США (еквівалентно 138 500,61 грн.) заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано несплатою відповідачем виставлених ТОВ "Метінвест-Шіппінг" рахунку № 15842563 на суму 34 066,09 дол. США по сплаті портових зборів та послуг служби капітана морського порту (у більшій частині без ПДВ), та донарахування відповідачу, у зв'язку з відсутністю у судна "AFINA" ознак міжнародного перевезення, ПДВ у розмірі 6 534,25 дол. США рахунком № 15842563 від 02.04.2015 р. та неповну оплату виставлених рахунків останнім.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.07.2015 року вищезазначену справу передано за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.08.2015 року у справі № 916/2703/15 (суддя Матюхін В.І.) відмовлено Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" у задоволені позову до товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" про стягнення 6 534,25 дол. США (еквівалентно 138 500,61 грн.).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року (колегія суддів у складі: Бойченко К.І. - головуючого, суддів: Татенко В.М., Чернота Л.Ф.) рішення господарського суду Донецької області від 12.08.2015 року по справі № 916/2703/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року та рішення господарського суду Донецької області від 12.08.2015 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.12.2013 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (за договором - Адміністрація) та товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" (за договором - Агент) був укладений договір про надання послуг № 51-П-МИФ-13 (далі - договір), згідно якого адміністрація надає послуги згідно письмових заявок агента по обслуговуванню суден, а агент приймає ці послуги та оплачує їх вартість згідно доручень від імені та за рахунок судновласника, на умовах цього договору.

Згідно п. 3.1. договору агент зобов'язується одержувати попередні рахунки на передплату за портові збори на другу добу після надання заявки на заходження судна в порт. Оплату попередніх рахунків агент виконує за добу до відходу судна з порту.

Відповідно п. 3.2. договору агент здійснює остаточні розрахунки за послуги до 10-го числа місяця, наступного за звітним на підставі підтверджуючих документів та приймально-здавальних актів. Оплату рахунків адміністрації агент здійснює в безготівковій формі відповідно до норм законодавства України про здійснення безготівкових розрахунків по суднам, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - в національній валюті України. Перерахунок сум портових зборів та інших послуг у доларах США в гривні або навпаки здійснюється по курсу НБУ на дату відходу судна з порту, а у випадку зміни агента/фрахтувальника в порту - на дату закінчення вантажних робіт.

Пунктом 3.5. договору сторони підтверджують, що вони є платниками податку на прибуток згідно з п. 151.1 ст. 151 Податкового кодексу України з урахуванням вимог пункту 10 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення цього кодексу".

Згідно п. 8.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 02.12.14 року) строк дії договору - з моменту підписання і до 31.12.2015 року.

05.11.2014 року ДП "Адміністрація морських портів України" у зв'язку з надходженням до акваторії морського порту Миколаїв судна "AFINA" отримало від ТОВ "Метінвест-Шеппінг" інформацію для виставлення рахунку по судну "AFINA" для стягнення портових зборів, а саме, адміністративного збору, канального збору, корабельного збору, санітарного збору та послуги служби капітана морського порту.

З морського порту Миколаїв зазначене судно вийшло без вантажу, що підтверджується загальною декларацією.

На підставі наданої відповідачем інформації, адміністрацією було виставлено попередній рахунок № 94102563 від 06.11.2014 року на суму 33 514,89 доларів США по оплаті портових зборів, який було сплачено, що підтверджується банківською випискою від 10.11.2014 року.

Позивачем було виставлено остаточний рахунок № 15842563 від 13.11.2014 року на суму 34 066,09 дол. США по сплаті портових зборів та послуг служби капітана морського порту, який було сплачено відповідачем лише у сумі 551,20 дол. США, що підтверджується банківською випискою від 24.11.2014 року.

Листом від 23.03.2015 року № 1534 позивач повідомив керівників своїх філій про те, що відповідно до отриманого індивідуального податкового роз'яснення Міністерства доходів і зборів № 178866/6/99-99-19-04-02-15 від 19.12.2013 року, основною умовою застосування п. 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України є наявність документів, які підтверджують здійснення судном міжнародних перевезень.

Після чого, позивачем було додатково виставлено відповідачеві рахунок № 15842563 від 02.04.2015 року на суму 40 600,34 дол. США з донарахованим ПДВ.

Позивач зазначає, що загальна заборгованість по портовим зборам згідно рахунку від 02.04.2015 р. № 18412183 на думку позивача складає 6 534,25 дол. США (40 600,34 дол. США - 551,20 дол. США - 33 514,89 дол. США).

10.04.2015 року на адресу відповідача був направлений рахунок № 15842563 від 02.04.2015 року, який залишається не сплаченим.

Частиною 1 ст. 22 Закону України "Про морські порти" визначено, зокрема, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний.

Відповідно до ст. 85 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України) під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

У розумінні ст. 132 КТМ України міжнародні перевезення - це перевезення між портами України та іноземними портами, які можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором.

За приписами п. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Стягнення портових зборів як за міжнародне перевезення виключає можливість стягувати податок на додану вартість.

За ст. 134 КТМ України документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є:

1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;

2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті;

3) інші письмові докази.

Пунктом 54 ст. 4 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ) визначено, що судно закордонного плавання - українське або іноземне судно, яке здійснює міжнародні перевезення товарів та/або пасажирів та прибуває на митну територію України або вибуває за її межі.

Митною територією, згідно із ст. 9 МК України, є територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, створені у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Відповідно, судна завантажені в нейтральних водах Чорного моря, тобто за межами митної території України із оформленням відповідних коносаментів, є суднами закордонного плавання, що здійснюють міжнародні перевезення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що судно, яке обслуговувалося відповідачем, та по якому позивачем донараховано ПДВ, перетинало державний кордон України, тобто мали місце міжнародні перевезення вантажу. Крім цього, судно "AFINA" закінчило перевезення вантажу (вугілля австралійське коксівне марки "Тахмур"), яке здійснювалось іншим іноземним судном "HEBEI TANGSHAN". Останнє судно йшло з австралійського порту (Port Kembla Australia), а потім у зв'язку з неможливістю заходу в порт Миколаїв з причини низької осадки судна перевантажило вантаж в нейтральних водах Чорного моря на судно "AFINA", про що свідчить Statement of facts, у якому погодинно фіксувалась кожна операція на судні. Відповідачем як агентом судновласника для приходу та виходу судна "AFINA" капітану порту були надані необхідні документи, у тому числі загальна декларація та вантажний маніфест, в яких зазначено: попередній порт заходу Чорне море.

Перевезення частини вантажу додатковими суднами з нейтральних вод підтверджується окремими коносаментами та Вантажними маніфестами таких суден, які відповідають коносаменту та маніфесту основного судна на перевантажену частину вантажу із зазначенням іноземного порту відправлення.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що перевантаження імпортного вантажу у нейтральних водах є частиною договору міжнародного перевезення вантажу з іноземного порту до українського порту, а судна із цим вантажем мають статус суден, які здійснюють міжнародне перевезення, тобто учасники цього перевезення перебувають у правовідносинах договору міжнародного перевезення вантажу, внаслідок чого судновласники через своїх агентів не сплачують ПДВ при споживанні послуг, які сплачуються у складі портових зборів відповідно до п. 197.9 ст. 197 ПК України.

Посилання позивача на лист Міністерства доходів і зборів України № 17866/99-99-19-04-02-15 від 19.12.2013 як на підставу для нарахування податку на додану вартість на портові збори обґрунтовано відхилено місцевим та апеляційним господарськими судами, оскільки даний лист не породжує правових норм, не може встановлювати підстави або порядок застосування пільг з оподаткування, а є думкою контролюючого органу з конкретних правовідносин.

Інші доводи скаржника спростовані судами попередніх інстанцій.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення.