розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Криворізьке лінійне виробниче управління магістральних газопроводів на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2015 року у справі № 904/1259/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до публічного акціонерного товариства "ДніпроАзот" про зобов'язання укласти договір,-

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про зобов'язання публічного акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" укласти договір з транспортування природного газу № 15-18 від 10 грудня 2014 року, а саме - спірні пункти 2.7, 3.1, 4.3 в редакції позивача, пункти 4.2 та 6 (в протоколі розбіжностей) в редакції відповідача.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2015 року у справі № 904/1259/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Сторони не скористались правом на участь у судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач на підставі листа відповідача від 25 листопада 2014 року № 2964/01 6 надіслав йому проект договору № 15-18 від 10 грудня 2014 року на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - договір), предметом якого є надання послуг позивачем з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій.

Проект договору отриманий відповідачем 16 грудня 2014 року.

Рекомендованим листом № 3315/01-06 від 25 грудня 2014 року, направленим зі зворотнім повідомленням, відповідач повернув позивачу підписаний договір з протоколом розбіжностей щодо умов пунктів 2.7, 3.1, 4.2, 4.3, 11.4. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 51909 0279203 3 позивачу вказане відправлення вручено 30 грудня 2014 року.

Позивач, не погоджуючись із запропонованою відповідачем редакцією спірних пунктів договору, звернувся до господарського суду із позовом про зобов'язання відповідача укласти договір у редакції позивача. При цьому, позивач стверджує, що звернувся до суду згідно строків встановлених законодавством, оскільки протокол розбіжностей він отримав 16 січня 2015 року, що підтверджується реєстром вхідної кореспонденції позивача № 39 від 16 січня 2015 року.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, вказав, що позивач не надав належних доказів отримання протоколу розбіжностей 16 січня 2015 року і не спростував наданих відповідачем доказів про отримання цих розбіжностей 30 грудня 2014 року, а тому дійшов висновку про звернення позивачем до суду після спливу, встановленого вказаною нормою, строку на подання такого позову, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Висновки апеляційної інстанції про залишення рішення суду першої інстанції без змін є правильними з огляду на таке.

Загальний порядок укладення договорів суб'єктами господарської діяльності врегульовано ст. 181 ГК України.

Частинами першою - п'ятою даної статті встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

При цьому, ч. 7 цієї ж статті передбачено особливий порядок укладення договорів з монополістами на певному ринку товарів (робіт, послуг), до переліку яких, відповідно до Розпорядження Антимонопольного комітету України від 28 листопада 2012 року № 874-р (z2119-12) "Про затвердження порядку складання та ведення зведеного переліку суб'єктів природних монополій", відноситься позивач.

Так, вказаною нормою матеріального права передбачено, що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Таким чином, як правильно було зазначено судом апеляційної інстанції у даному випадку має місце пріоритет інтересів автора протоколу розбіжностей щодо контрагентів, які визнані монополістами.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач не спростував доводів відповідача про отримання протоколу розбіжностей саме 30 грудня 2014 року, а не в день її реєстрації у вхідній кореспонденції 16 січня 2015 року на підприємстві позивача, суди попередніх інстанцій правильно вказали, що перебіг строку для передачі позивачем неврегульованих розбіжностей до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами сплив 20 січня 2015 року, а оскільки він звернувся до суду після наведеної дати, позов задоволенню не підлягає.

Крім того, визнавши факт отримання позивачем протоколу розбіжностей до спірного договору саме 30 грудня 2014 року та пропуску строку на вчасне оскарження цих розбіжностей до суду, суд апеляційної інстанції, врахувавши вимоги ч. 1 ст. 640 та ч. 2 ст. 642 ЦК України, дійшов правильного висновку про те, що розпочавши з 1 січня 2015 року (продовживши) здійснення транспортування відповідачу природного газу магістральними трубопроводами, позивач фактично вчинив дії по виконанню договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 15-18 від 10 грудня 2014 року, що свідчить про укладення договору з урахуванням пропозицій відповідача, наведених у протоколі розбіжностей до нього.

З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції на підставі визначених норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, а тому оскаржувана постанова апеляційного господарського суду про залишення рішення без змін є законною, обґрунтованою, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

При цьому, доводи касаційної скарги стосовно того, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення ст. 53 ГПК України, оскільки порушений позивачем строк на звернення до суду із цим позовом фактично був поновлений господарським судом Дніпропетровської області шляхом прийняття позову до провадження та розгляду цієї справи є безпідставним, оскільки строк на врегулювання розбіжностей щодо окремих умов договору встановлений ст. 181 ГК України не є процесуальним, що і було зазначено в оскаржуваній постанові. Дії суду щодо прийняття позовної заяви до розгляду в порядку ст. 61 ГПК України, не можуть розглядатися, як відновлення або визнання будь-яких строків, що стосуються предмету спору.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні позивачем вказаних положень матеріального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування постановленої у справі постанови апеляційного господарського суду.

З огляду на викладене, прийняту у справі постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Криворізьке лінійне виробниче управління магістральних газопроводів залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2015 року у справі № 904/1259/15 - без змін.