розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу та постанову у справі господарського суду Одеської області від 02.06.2015 Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 № 32-31-7/434-10-4441 господарського суду Одеської області за заявою до Відкритого акціонерного товариства "Вінницямолоко" Відкритого акціонерного товариства "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" про визнання банкрутом за участю представників сторін: представник Фрумана І.М., Дябло С.В., Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт Менеджмент" - Куренний С.В., представник Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" - Соколовська К.П., арбітражний керуючий Куліченко М.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2015 у справі № 32-31-7/434-10-4441, зокрема, відмовлено Публічному акціонерному товариству "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") у задоволенні заяви про визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу частини майна ВАТ "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів", проведених 18 січня 2013 року, та договорів купівлі-продажу майна, укладених за наслідками таких відкритих торгів (аукціону).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у справі № 32-31-7/434-10-4441 ухвалу господарського суду Одеської області від 02.06.2015 у справі № 32-31-7/434-10-4441 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "ВТБ Банк" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 02.06.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у справі № 32-31-7/434-10-4441, а справу № 32-31-7/434-10-4441 направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 16, 30, 41- 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4-2, 4-3, 34, 35, 82 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.2010 за заявою ВАТ "Вінницямолоко" порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Одеської області від 19.12.2012 припинено процедуру санації ВАТ "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" та визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ВАТ "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" призначено арбітражного керуючого Сафронову С.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2014 у справі № 32-31-7/434-10-4441, зокрема, призначено ліквідатором ВАТ "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" арбітражного керуючого Куліченка М.В.

29.04.2015 до господарського суду Одеської області від ПАТ "ВТБ Банк" надійшла заява (№ 3-667/15) про визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу частини майна ВАТ "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів", проведених 18.01.2013 та договорів купівлі - продажу майна, укладених за наслідками таких відкритих торгів (аукціону), а також заява (№3-665/15), в якій банк просить суд накласти арешт на нерухоме майно, загальною площею 49641,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Щорса,29 та належить ТОВ "Срібний Дім", а також заборонити TOB "Срібний Дім" та будь - яким іншим особам вчиняти щодо відчуження майна чи передачу його в заставу, шляхом накладення арешту на зазначене у цій заяві рухоме майно.

Розглянувши вищевказані заяви ПАТ "ВТБ Банк", заслухавши представників сторін, ліквідатора, суд першої інстанції дійшов висновку, що ці заяви банку не підлягають задоволенню, оскільки, вказані у заявах ПАТ "ВТБ Банк" вимоги (обставини) вже були предметом розгляду у господарському суді.

Також, ПАТ "ВТБ Банк" вважає, що на момент порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" дане товариство відносилося до категорії містоутворюючих підприємств, адже кількість працівників з урахуванням членів їх сімей становила більше половини чисельності населення адміністративно - територіальної одиниці, у якій розташований боржник, а Закон про банкрутство (2343-12) , зокрема, ч. 11 ст. 42, передбачає спеціальний порядок реалізації майна містоутворюючих підприємств. Проте ліквідатор перед проведенням реалізації майна боржника не перевірив чи відноситься боржник до окремої категорії суб'єктів підприємницької діяльності - містоутворюючих підприємств, не зібрав докази належності підприємства до містоутворюючих підприємств.

Також, судом першої інстанції встановлено, що арбітражний керуючий Куліченко М.В. звертався до господарського суду із заявою про застосування до конкурсного провадження ВАТ "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" особливостей банкрутства передбачених ст.ст. 41, 42 Закону про банкрутство в редакції чинній до 19.01.2013, проте, ухвалою господарського суду Одеської області від 24.03.2015, яка оскаржена не була та набрала законної сили, відмовлено ліквідатору банкрута - арбітражному керуючого Куліченко М.В. у задоволені вищевказаної заяви, оскільки останній не надав належних доказів того, що ВАТ "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" є містоутворюючим суб'єктом підприємницької діяльності.

Господарським судом в оскаржуваній ухвалі встановлено, що ухвалою господарського суду від 14.10.2013 у справі № 32-32-7/434-10-4441 відмовлено в задоволенні вимог заяви ПАТ "ВТБ Банк" від 14.10.2013 в частині визнання недійсним аукціону від 18.01.2013, скасування протоколів про проведення аукціону з реалізації майна банкрута від 18.01.2013 з № 1/1 - по 1/90 включно та з № 1/92 по № 1/127 включно, згідно яких переможцем аукціону визначено ТОВ "Срібний дім", та визнання недійсними угод укладених на аукціоні 18.01.2013, оскільки судом встановлено факти відсутності порушень норм законодавства під час підготовки та проведення аукціону з продажу майна боржника, що підтверджується ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.2013, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 10.09.2013, та відповідно відсутність підстав для визнання недійсним аукціону від 18.01.2013 з продажу майна ВАТ "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів".

Оскільки заява ПАТ "ВТБ Банк" від 14.03.2013 про визнання недійсним аукціону з реалізації майна ВАТ "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів", який проведений 18.01.2013 ПП "Центр аукціонів та торгів", скасування протоколів про проведення аукціону з реалізації майна банкрута від 18.01.2013 №№ 1/1-1/127, згідно з яких переможцем аукціону визначено ТОВ "Срібний Дім", та визнання недійсними угод укладених на аукціоні 18.01.2013, була предметом судового розгляду (т. 63, а.с. 1-9), за результатами якого господарським судом винесено ухвалу від 14.10.2013, яка набрала законної сили, господарський суд в оскаржуваній ухвалі від 02.06.2015 дійшов висновку про відмову у задоволені аналогічної заяви ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу частини майна ВАТ "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів", проведених 18.01.2013 та договорів купівлі - продажу майна, укладених за наслідками таких відкритих торгів (аукціону).

Враховуючи зазначене, а також те, що обставини необхідності віднесення банкрута до категорії містоутворюючих підприємств спростовуються наявністю в матеріалах справи ухвали господарського суду від 24.03.2015, де вказане питання вже розглядалося господарським судом по суті, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяв ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсним аукціону, проведеного 18.01.2013, скасування протоколів аукціону та визнання недійсними угод, укладених за результатами даного аукціону.

Також колегія суддів апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 15.07.2015 зазначила, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", право та обов'язок надання суду доказів про належність боржника до містоутворюючих підприємств, покладено виключно на боржника, проте, ні арбітражний керуючий Куліченко М.В., ні ПАТ "ВТБ Банк" боржником у даній справі не являються, тому подані ними докази не можуть розглядатися судом як належні та допустимі.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що для правильного визначення вказаного питання з врахуванням ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство слід точно з'ясувати кількість працівників боржника та кількість членів їх сімей, що може бути з'ясовано тільки за даними самого боржника, а не за даними Державної служби статистики щодо середньої кількості членів сімей в Одеській області.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що боржник знаходиться на території с. Білине, Балтського району, де мешкає тільки частина його працівників - 133 особи, інша та більша частина працівників мешкає у м. Балта - 376 осіб, про що зазначено самим заявником в апеляційній скарзі. Але чи є боржник містоутворюючим підприємством стосовно міста Балта заявниками апеляційної скарги зовсім не доведено.

Враховуючи зазначене, посилання заявників апеляційних скарг про те, що боржник у справі про банкрутство є містоутворюючим підприємством, колегія суддів апеляційної інстанції, керуючись вимогами ст.ст. 32- 36 ГПК України, до уваги не прийняла як необґрунтовані.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні заяви ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсним аукціону, проведеного 18.01.2013, скасування протоколів аукціону та визнання недійсними угод, укладених за результатами такого аукціону, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові, 29.04.2015 до господарського суду Одеської області від ПАТ "ВТБ Банк" надійшла заява (№ 3-667/15) про визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу частини майна ВАТ "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів", проведених 18.01.2013 та договорів купівлі - продажу майна, укладених за наслідками таких відкритих торгів (аукціону), а також заява (№3-665/15), в якій банк просив господарський суд накласти арешт на нерухоме майно, загальною площею 49641,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Щорса,29 та належить ТОВ "Срібний Дім", а також заборонити TOB "Срібний Дім" та будь - яким іншим особам вчиняти щодо відчуження майна чи передачу його в заставу, шляхом накладення арешту на зазначене у цій заяві рухоме майно.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у силу припису частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів ( господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення, зокрема, вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства його моральним засадам.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як на підставу своїх вимог про визнання недійсними правочинів, укладених за результатами відкритих торгів, заявник посилається на те, що реалізація майна боржника всупереч вимогам п. 11 ст. 42 Закону про банкрутство проведена окремими частинами, а не як цілісний майновий комплекс та, що оголошення з продажу майна боржника розміщене з порушенням вимог ч. 7 ст. 19 вказаного Закону.

ПАТ "ВТБ Банк" вважає, що на момент порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" дане товариство відносилося до категорії містоутворюючих підприємств, адже кількість працівників з урахуванням членів їх сімей становила більше половини чисельності населення адміністративно - територіальної одиниці, у якій розташований боржник, а Закон про банкрутство передбачає спеціальний порядок реалізації майна містоутворюючих підприємств. Проте попередній ліквідатор Сафронова С.В. перед проведенням реалізації майна боржника не перевірила чи відноситься боржник до окремої категорії суб'єктів підприємницької діяльності - містоутворюючих підприємств, не зібрала доказів належності підприємства до містоутворюючих підприємств.

Згідно вимог ч. 1 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", містоутворюючими підприємствами визнаються юридичні особи, кількість працівників яких з урахуванням членів їх сімей складає не менше половини чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташована така юридична особа. Положення цієї статті застосовуються також до підприємств, кількість працівників яких перевищує п'ять тисяч осіб.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 42 вказаного Закону, докази, що підтверджують належність боржника до містоутворюючих підприємств, господарському суду надає боржник.

Частиною 11 статті 42 вказаного Закону визначено, що при продажу майна боржника, визнаного банкрутом, ліквідатор повинен виставити на продаж на перших торгах майно як цілісний майновий комплекс. Якщо майно боржника, визнаного банкрутом, не було продано як цілісний майновий комплекс, продаж майна здійснюється в порядку, передбаченому статтею 20 цього Закону.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керуючий санацією зобов'язаний опублікувати оголошення про продаж майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу на відкритих торгах у офіційних друкованих органах за тридцять днів до дати проведення торгів.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.2010 за заявою ВАТ "Вінницямолоко" за загальною процедурою порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, на підставі ст.ст. 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій арбітражний керуючий Куліченко М.В. після визнання боржника банкрутом та продажу частини майна банкрута звертався до господарського суду із заявою про застосування до конкурсного провадження ВАТ "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" особливостей банкрутства передбачених ст.ст. 41, 42 Закону про банкрутство в редакції чинній до 19.01.2013, проте, ухвалою господарського суду Одеської області від 24.03.2015, яка не оскаржена та набрала законної сили, відмовлено ліквідатору банкрута - арбітражному керуючого Куліченко М.В. у задоволені вищевказаної заяви, оскільки останній не надав належних та допустимих доказів того, що ВАТ "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" є містоутворюючим суб'єктом підприємницької діяльності відносно с. Білине, Балтського району, Одеської області.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 15.07.2015 зазначив, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", право та обов'язок надання суду доказів про належність боржника до містоутворюючих підприємств, покладено виключно на боржника, проте, ні арбітражний керуючий Куліченко М.В., ні ПАТ "ВТБ Банк" боржником у даній справі не являються, тому подані ними докази не можуть розглядатися судом як належні та допустимі.

Колегія суддів апеляційної інстанції в даному випадку правомірно зазначила, що для правильного визначення питання про належність підприємства до містоутворюючих, з врахуванням вимог ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство, слід точно з'ясувати кількість працівників боржника та кількість членів їх сімей, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташований боржник, що може бути з'ясовано тільки за даними самого боржника, а не за даними Державної служби статистики щодо середньої кількості членів сімей в Одеській області.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що боржник знаходиться на території с. Білине, Балтського району, де мешкає тільки частина його працівників - 133 особи, інша та більша частина працівників мешкає у м. Балта - 376 осіб, про що зазначено самими заявниками в апеляційних скаргах, але, чи є боржник містоутворюючим підприємством стосовно міста Балта заявниками апеляційних скарг - арбітражним керуючим Куліченком М.В. та ПАТ "ВТБ Банк", відповідно до вимог ст.ст. 32- 36 ГПК України, зовсім не доведено.

Посилання ПАТ "ВТБ Банк" в заяві та касаційній скарзі на те, що реалізація майна боржника всупереч п. 11 ст. 42 Закону про банкрутство проведена окремими частинами, а не цілісним майновим комплексом, та що оголошення з продажу майна боржника відповідно розміщене з порушенням вимог ч. 7 ст. 19 вказаного Закону, є, на думку суду касаційної інстанції, безпідставними, та обгрунтовано не взяті судами попередніх інстанцій до уваги, адже, як встановлено судами попередніх інстанцій, заявниками не доведено в порядку ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, що банкрут - ВАТ "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" належить до категорії містоутворюючих підприємств, тому, відсутні в даному випадку підстави для застосування норм ч. 11 ст. 42 Закону про банкрутство, яка регулює умови реалізації в процедурі ліквідації майна саме містоутворюючого підприємства обов'язково у вигляді цілісного майнового комплексу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку відсутні також правові підстави для застосування до правовідносин, що склалися між сторонами також норм, що викладені в ч. 7 ст. 19 Закону, в зв'язку з тим, що останні регулюють порядок та умови публікації оголошення про продаж майна боржника саме як цілісного майнового комплексу.

Крім того, господарським судом встановлено, що ухвалою господарського суду від 14.10.2013 у справі № 32-32-7/434-10-4441 було відмовлено в задоволенні вимог заяви ПАТ "ВТБ Банк" від 14.10.2013 в частині визнання недійсним аукціону від 18.01.2013, скасування протоколів про проведення аукціону з реалізації майна банкрута від 18.01.2013 з № 1/1 - по 1/90 включно та з № 1/92 по № 1/127 включно, згідно яких переможцем аукціону визначено ТОВ "Срібний дім", та визнання недійсними угод укладених на аукціоні 18.01.2013.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова суду апеляційної інстанції від 15.07.2015 та ухвала суду першої інстанції від 02.06.2015 у справі № 32-31-7/434-10-4441, в частині відмови ПАТ "ВТБ Банк" у задоволенні заяви (№ 3-667/15) про визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу частини майна ВАТ "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів", проведених 18 січня 2013 року, та договорів купівлі-продажу майна, укладених за наслідками таких відкритих торгів (аукціону), ґрунтуються на повному, всебічному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а також Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , тому, правові підстави для їх скасування в цій частині - відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 та ухвалу господарського суду Одеської області від 02.06.2015 у справі № 32-31-7/434-10-4441, в частині відмови Публічному акціонерному товариству "ВТБ Банк" у задоволенні заяви (№ 3-667/15) про визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу частини майна Відкритого акціонерного товариства "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів", проведених 18 січня 2013 року, та договорів купівлі-продажу майна, укладених за наслідками таких відкритих торгів (аукціону) - залишити без змін.