Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Швеця В.О. (доповідач) суддів Данилової Т.Б., Дроботової Т.Б., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 у справі № 910/23188/15 Господарського суду міста Києва за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про стягнення 1 859 056,62 грн. неустойки

за участю представників сторін від:

прокуратури: Волошенюк О.Г. (посв. № 026094),

позивача: Ковальчук І.В. (дов. від 18.05.2015),

відповідача: Білявський В.В. (дов. від 05.01.2015)

Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про стягнення 1 859 056,62 грн. неустойки. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за державним контрактом від 03.04.2015 № 247/1/15/20 щодо своєчасної поставки продукції. При цьому, прокурор посилався на приписи статей 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 231 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2015, ухваленим суддею Паламар П.І., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з доведеності обставин порушення відповідачем зобов'язань за контрактом в частині своєчасної поставки обумовленої продукції. При цьому, суд керувався приписами статті 624 Цивільного кодексу України, статей 231, 232, 233 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Верховця А.А. - головуючого, Тищенко А.І., Чорногуза М.Г., постановою від 16.11.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а позов залишити без розгляду. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на те, що при зверненні з даним позовом, прокурором не було обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах. На думку скаржника, оскільки заступник Генерального прокурора України не є учасником господарських відносин, що виникли з контракту, відтак останній не наділений правом заявляти вимоги до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" щодо сплати штрафних санкцій. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 230, 232 Господарського кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 63, 81 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора та представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.04.2015 між Міністерством оборони України та Публічним акціонерним товариством "АвтоКрАЗ" був укладений державний контракт № 247/1/15/20 на поставку (закупівлю) продукції за державним замовленням, відповідно до умов якого відповідач за завданням позивача зобов'язався у 2015 році виготовити і в установлені контрактом строки передати позивачу продукцію, зазначену у специфікації, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити одержану продукцію упродовж 30 банківських днів після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату. Додатковими угодами № 1 від 27.04.2015, № 2 від 30.07.2015, № 3 від 06.08.2015 сторони змінили контракт в частині строків поставки продукції, встановивши дату поставки 30 одиниць - 01.06.2015, 60 одиниць - 01.07.2015, 30 одиниць - 01.08.2015, 70 одиниць - 01.08.2009, інших 70 одиниць - 01.10.2015, 25 одиниць - 01.11.2015. Судами також установлено, що відповідно до акту приймання-передачі продукції від 20.08.2015 підтверджується факт передачі відповідачем позивачу усієї обумовленої контрактом продукції, при цьому, одну одиницю з простроченням на 7 днів, одну одиницю - на 21 день, дві одиниці - на 3 дні, дві одиниці - на 15 днів, дві одиниці - на 23 дні, дві інші одиниці - на 23 дні, дві одиниці - на 29 днів, три одиниці - на 1 день, три одиниці - на 4 дні, три одиниці - на 9 днів, три одиниці - на 17 днів, чотири одиниці - на 22 дні, п'ять одиниць - на 1 день, п'ять одиниць - на 14 днів, п'ять одиниць - на 17 днів, п'ять одиниць - на 24 дні, п'ять одиниць - на 20 днів, п'ять одиниць - на 27 днів, п'ять одиниць - на 28 днів, шість одиниць - на 4 дні, шість одиниць - на 18 днів, шість одиниць - на 21 день, шість одиниць - на 22 дні, шість одиниць - на 24 дні, одинадцять одиниць - на 5 днів. Зазначені обставини сторонами не оспорюються. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога заступника Генерального прокурора України, заявлена в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про стягнення 1 859 056,62 грн. неустойки. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до приписів частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно з приписами частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Зазначену відповідальність сторони також передбачили у пункті 7.2. контракту. З огляду на що, враховуючи установлений судами факт порушення відповідачем зобов'язань в частині поставки продукції у строк визначений контрактом, висновок судів про наявність підстав для стягнення з відповідача спірної суми неустойки визнається правомірним. Довід скаржника про відсутність у заступника Генерального прокурора України підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах був предметом розгляду судом апеляційної інстанції та мотивовано відхилений ним. Судами попередніх інстанцій установлений факт порушення інтересів держави в особі Міністерства оборони України в частині несвоєчасного отримання продукції за контрактом, а відтак і наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності внаслідок такого порушення. Інші доводи касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк вони не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 у справі № 910/23188/15 Господарського суду міста Києва залишити без змін.