Коробенка Г.П. (доповідач) - головуючого, Алєєва І.В., Мачульського Г.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 та клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги у справі № 910/5946/15-г Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ілта" про стягнення 19543,59 грн. за участю представників:

позивача: Капля А.С. (представник за дов. від 01.11.2015 № 231),

відповідача: Жигальська Ю.Ю. (представник за дов. від 02.01.2015 № ГН-16-Ю),

третьої особи: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" 19543,59 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.05.2015 по справі № 910/5946/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015, в позові відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 з даної справі, зокрема залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ілта".

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 601 ЦК України.

У відзиві ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

З матеріалів справи слідує, що 05.06.2013 в м. Алчевськ, Луганська область, на проспекті Леніна трапилась дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля "Daewoo Matiz" (д.н. ВВ6198 СН), під керуванням водія Погольської Катерини Олександрівни та автомобіля "Peugeot" (д.н. АА7638 НЕ ), під керуванням водія Калини Сергія Григоровича.

Внаслідок ДТП були завдані механічні пошкодження автомобілю "Peugeot" (д.н. АА7638 НЕ), який був застрахований у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА", згідно договору страхування автотранспорту № 401.0008545/2852 від 18.11.2012.

Дорожньо - транспортна пригода відбулася з вини водія автомобіля "Daewoo Matiz" (д.н. ВВ6198 СН) - Погольської Катерини Олександрівни, що підтверджується постановою Алчевського міського суду Луганської області № 406/4669/13-п від 19.06.2013.

Згідно рахунку - фактури № 4763 від 18.06.2013, вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля "Peugeot" (д.н. АА7638 НЕ) становить 20053,59 грн.

Як стверджував позивач, на виконання умов договору страхування автотранспорту № 401.0008545/2852 від 18.11.2012, на підставі заяви страхувальника, рахунку - фактури № 4763 від 18.06.2013, розрахунку суми страхового відшкодування, а також на підставі страхового акту № 2013-06-05/006 від 15.08.2013 ТДВ "Страхова компанія "НАСТА" виплатило страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 20053,59 грн.

Цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи - Погольської Катерини Олександрівни за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля "Daewoo Matiz" (д.н. ВВ6198 СН), згідно полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7907328 застрахована у відповідача (Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО").

23.09.2013 на адресу відповідача направлена заява про виплату страхового відшкодування у порядку регресу.

25.03.2014 між ТДВ "Страхова компанія "НАСТА" (первісним кредитором) та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (позивачем, новим кредитором) був укладений договір № 2503 про відступлення права вимоги.

Позивач вказував на те, що відповідно до умов вказаного договору первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих страхувальником первісного кредитора за договорами страхування, перелік яких наведений у додатку № 1 до договору, зокрема за договором страхування автотранспорту № 401.0008545/2852 від 18.11.2012.

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно ст. 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, позивачем не надано доказів заборгованості відповідача перед первісним кредитором щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу; позивачем не надано копію договору страхування № 401.0008545/2852 від 18.11.2012; відсутні докази передачі від ТДВ "НАСТА" позивачу всіх документів, необхідних для здійснення прав переданих за договором № 2503 про відступлення права вимоги від 25.03.2014.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п.1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, які по суті зводяться до оспорювання висновку суду стосовно доведеності обставин справи та намагань позивача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, а тому не можуть впливати на правильність та законність судових рішень.