розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ "Порто-Франко" Красюка Ігоря Івановича, на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2015 року у справі № 916/1226/15-г Господарського суду Одеської області за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ "Порто-Франко" Красюка Ігоря Івановича, м. Одеса, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест", м. Одеса, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Дочірнє підприємство "Маккенлі", м. Одеса; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс", м. Одеса, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явились;

відповідача - Вербицький Я.В. (дов. б/н від 17.12.15);

третьої особи-1 - не з'явились;

третьої особи-2 - не з'явились,

У березні 2015 року позивач ПАТ АБ "Порто-Франко", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ "Порто-Франко", пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Нотлексінвест" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вказував, що 28.04.12 між ПАТ АБ "Порто-Франко" та ТОВ "Нотлексінвест" був укладений іпотечний договір, предметом якого є майнові права ДП "Маккенлі", що випливають з договору купівлі-продажу майнових прав № 1, укладеного 03.04.12 між ДП "Маккенлі" та ТОВ "Нотлексінвест", згідно якого ТОВ "Нотлексінвест" за рахунок своїх коштів фінансує, а ДП "Маккенлі" здійснює будівництво нежитлового приміщення під будівельним № 1 на мансардному поверсі, орієнтовною загальною площею 31,6 кв.м., у житловому будинку за адресою: 67571, Одеська область, Комінтернівський район, село Фонтанка, вулиця Центральна, будинок під № 25, корпус 4, що стане власністю ТОВ "Нотлексінвест" після відбудування будинку.

Зазначав, що 14.03.14 між ПАТ АБ "Порто-Франко" та ТОВ "Нотлексінвест" був укладений договір про розірвання (відмову) від іпотечного договору, згідно якого сторони дійшли згоди розірвати (відмовитись) від іпотечного договору з посиланням на п. 2 ст. 214 ЦК України та зазначили, що вони свідчать про відсутність будь-яких претензій один до одного з питань, пов'язаних з виконанням своїх обов'язків за вищезазначеним іпотечним договором.

Посилаючись на ту обставину, що під час перевірки правочинів, вчинених банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів було встановлено, що уклавши договір від 14.03.14 про розірвання (відмову) від іпотечного договору від 28.04.12, банк відмовився від власних майнових прав, що передбачені іпотечних договором, оскільки даним договором були забезпечені вимоги банку за кредитним договором № 573/1-11 від 20.12.11, в зв'язку з чим просив застосувати наслідки недійсності нікчемного договору про розірвання (відмову) від іпотечного договору від 14.03.14, повернувши сторін у первісний стан; визначити спосіб виконання рішення суду, встановивши, що зазначене рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про обтяження у виді заборони на наступний об'єкт:

- майнові права, які випливають з договору купівлі-продажу майнових прав від 03.04.12 № 2/М, укладеного між ДП "Маккенлі" та іпотекодавцем, згідно якого іпотекодавець за рахунок своїх коштів фінансує, а ДП "Маккенлі" здійснює будівництво житлового приміщення (квартири) під будівельним № 2 на мансардному поверсі, орієнтувальною загальною площею 47,6 кв.м., у житловому будинку за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, село Фонтанка, вулиця Центральна, будинок № 25, корпус 4.

Рішенням Господарського суду Одеської області 14 липня 2015 року (колегія суддів у складі: Никифорчук М.І. - головуючий, Панченко О.Л., Літвінов С.В.) позов задоволено частково.

Постановлено застосувати наслідки недійсності нікчемного договору про розірвання (відмову) від іпотечного договору від 14.03.14, повернувши сторін у первісний стан, що існував до укладення нікчемного правочину.

В іншій частині вимог відмовлено.

Рішення в частині задоволення позову мотивоване посиланнями на ту обставину, що відмова банком від власних майнових вимог, якими забезпечувалось виконання непогашеного кредитного зобов'язання, є порушенням приписів п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що відповідно до положень ст. 216 ЦК України є підставою до повернення сторін у попередній стан, що існував до укладення нікчемного правочину.

Рішення в частині відмови в задоволенні вимог про визначення способу виконання рішення суду, обґрунтоване тим, що право позивача на внесення до Державного реєстру запису про заборону за іпотечним договором від 28.04.12 ще не порушено, тому дані вимоги є передчасними.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2015 року (колегія суддів у складі: Діброви Г.І. - головуючого, Принцевської Н.М., Ліпчанської Н.В.) рішення скасовано, постановлено нове рішення про відмову в позові.

постанова мотивована посиланнями на ту обставину, що на час укладення договору про розірвання (відмову) від іпотечного договору від 14.03.14 редакція ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містила положення, яке вказувало на нікчемність такого договору, тому дана норма не може бути застосована для визнання нікчемним даного договору.

У касаційній скарзі ПАТ АБ "Порто-Франко", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ "Порто-Франко", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст.ст. 215, 216 ЦК України, п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 20.12.11 між ПАТ АБ "Порто-Франко" та ТОВ "Нотлексінвест" був укладений кредитний договір № 573/1-11, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді відзивної реверсивної кредитної лінії з лімітом у сумі 8 285 000 грн. на строк з 20.12.11 по 19.12.12 зі сплатою 20 % річних для здійснення поточної діяльності, а позичальник - повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, комісію у відповідності з умовами договору і тарифами банку, а також виконати всі інші зобов'язання в порядку і строки, визначені договором.

Додатковими угодами № 1 від 23.04.12, № 2 від 13.07.12, № 3 від 19.07.12, № 4 від 24.07.12, № 5 від 19.12.12, № 6 від 17.05.13, № 7 від 10.06.13, № 8 від 01.07.13, № 9 від 18.11.13, № 10 від 30.12.13, № 11 від 18.03.14, № 12 від 18.06.14, № 13 від 17.07.14 сторонами вносились зміни до кредитного договору № 573/1-11 від 20.12.11 щодо збільшення суми ліміту відзивної реверсивної лінії, строків виконання зобов'язання, порядку та строків сплати процентів за договором.

28.04.12, для забезпечення виконання позичальником договірних зобов'язань за кредитним договором № 573/1-11 від 20.12.11, між ПАТ АБ "Порто-Франко" та ТОВ "Нотлексінвест" був укладений іпотечний договір, предметом якого є майнові права ДП "Маккенлі", що випливають з договору купівлі-продажу майнових прав № 1, укладеного 03.04.12 між ДП "Маккенлі" та ТОВ "Нотлексінвест", згідно якого ТОВ "Нотлексінвест" за рахунок своїх коштів фінансує, а ДП "Маккенлі" здійснює будівництво нежитлового приміщення під будівельним № 1 на мансардному поверсі, орієнтовною загальною площею 31,6 кв.м., у житловому будинку за адресою: 67571, Одеська область, Комінтернівський район, село Фонтанка, вулиця Центральна, будинок під № 25, корпус 4, що стане власністю ТОВ "Нотлексінвест" після відбудування будинку.

14.03.14 між ПАТ АБ "Порто-Франко" та ТОВ "Нотлексінвест" був укладений договір про розірвання (відмову) від іпотечного договору, згідно якого сторони дійшли згоди розірвати (відмовитись) від іпотечного договору з посиланням на п. 2 ст. 214 ЦК України та зазначили, що вони свідчать про відсутність будь-яких претензій один до одного з питань, пов'язаних з виконанням своїх обов'язків за вищезазначеним іпотечним договором.

Водночас судами встановлено, що наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ АБ "Порто-Франко" № 52 від 17.11.14, на підставі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", визнано нікчемним договір про розірвання (відмову) від іпотечного договору від 14.03.14, посвідченого 28.04.12 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. за реєстровим № 1021.

Приписами ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

В обґрунтування нікчемності договору про розірвання (відмову) від іпотечного договору від 14.03.14, позивач посилався на п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Разом з тим, на час укладення договору про розірвання (відмову) від іпотечного договору від 14.03.14 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) діяв в редакції від 16.05.13.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) унормовано, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:

1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;

2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;

3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;

4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;

5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Таким чином, на час укладення договору про розірвання (відмову) від іпотечного договору від 14.03.14, діяла інша редакція ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка не передбачала визнання такого договору нікчемним в силу вимог закону, як передбачено означеною статтею в редакції закону, на яку посилається позивач при зверненні з даним позовом.

З вказаних обставин правильно виходив суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове рішення про відмову в позові.

Натомість, суд першої інстанції, на зазначені обставини не зважив та не встановив чинність редакції ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на час укладення договору про розірвання (відмову) від іпотечного договору від 14.03.14, якою позивач обґрунтовував підстави свого позову, що вплинуло на правильність винесеного ним рішення.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на нікчемність договору про розірвання (відмову) від іпотечного договору від 14.03.14, з викладених в позові підстав, не знайшли свого підтвердження при здійсненні судом касаційної інстанції перегляду оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111-7 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ "Порто-Франко" Красюка Ігоря Івановича, залишити без задоволення.