Головуючого судді: Дунаєвської Н.Г., суддів: Владимиренко С.В. - доповідач, Мележик Н.І., розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2015 р. у справі № 910/18394/15 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про розірвання договору

за участю представників:

позивача: Слюсар С.В., дов. № 2-17д від 19.12.2014 р.,

відповідача: Сабадашова С.С., дов. № 08-0/07-227 від 07.10.2015 р., Аксюк Н.В., дов. № 08-0/07-212 від 27.11.2014 р.;

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про розірвання договору банківського вкладу № 55/25 УГВ 10997/19-15 від 27.05.2015 р. на підставі статті 652 Цивільного кодексу України у зв'язку з істотною зміною обставин, якими позивач керувався при укладенні договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2015 р. у справі № 910/18394/15 (суддя Карабань Я.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 р. (у складі колегії суддів: головуючого судді Михальська Ю.Б., суддів Тищенко А.І., Отрюх Б.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 27.05.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" (відповідач) укладено договір банківського вкладу № 55/25 УГВ 10997/19-15, відповідно до п. 1.1. якого, вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти у сумі 373100000 грн. (триста сімдесят три мільйони сто тисяч гривень (надалі - вклад) та зобов'язується виплачувати ПАТ"Укргазвидобування" суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, встановлених цим договором. Позивачем відповідачу передані грошові кошти у розмірі 373100000 грн., про що свідчать банківські виписки позивача від 27.05.2015 р., 28.05.2015 р., 02.06.2015 р., 03.06.2015 р., 04.06.2015 р., 05.06.2015 р.

Договором встановлено, що вклад залучається на строк з дня надходження суми, визначеної в пункті 1.1 цього договору, по 30 травня 2016 р. включно. Дата повернення вкладу 31 травня 2016 р.(п.1.2 договору). Пунктом 1.9 договору, сторонами погоджено, що повернення вкладу за цим договором здійснюється банком у термін, передбачений пунктом 1.2 цього договору. Дострокове відкликання (повне або часткове) вкладником вкладу за цим договором не допускається.

Предметом спору в даній справі є вимога позивача розірвати укладений 27.05.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" та Публічним акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" договір банківського вкладу № 55/25 УГВ 10997/19-15 у зв'язку з істотною зміною обставин, якими позивач керувався при укладенні договору. При цьому, позивач посилається на порушення Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу, про що позивач дізнався після укладення спірного договору, в зв'язку з чим у НАК"Нафтогаз України" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4293478327,23 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01.05.2015 р. по 31.05.2015 р. та відсутність можливості у НАК"Нафтогаз України" погасити дану заборгованість. Це спричинило виникнення у ПАТ"Укргазвидобування" податкової заборгованості станом на 24.08.2015 р. в розмірі 127518202,13 грн., про що зазначено в листі Полтавської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області № 1991/10/16-24-25-19 від 25.08.2015 р. За листом Гадяцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області № 207/10/16-07-25-23 від 25.08.2015 р. податкова заборгованість станом на 25.08.2015 р. становить 315409731,18 грн., про що надано податкові вимоги № 241-23, № 240-23, № 86-23, № 115-23, № 238-23 від 25.08.2015 р., № 261-23, № 263-23, № 149-23, № 29-23 від 26.08.2015 р., № 79-23 від 21.08.2015 р. Крім цього, позивач зазначає про збільшення ставки рентної плати для природного газу в зв'язку з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України" № 211-VІІІ від 02.03.2015 р. (211-19) , надіслання йому листа НАК "Нафтогаз України" № 40-3898/1.8-15 від 29.05.2015 р., в якому посилаючись на доручення Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 01/13-0770 від 08.04.2015 р., вказала про необхідність вжиття невідкладних заходів по переведенню підприємства позивача на обслуговування (розрахунково-касове, розміщення депозитів, зарплатні проекти тощо) до вітчизняних державних системно важливих банківських установ, а також надіслання йому НАК"Нафтогаз України" листа № 40-4505/1.8-15 від 19.06.2015 р. з вимогою переведення коштів позивача, розміщених на депозитних рахунках у відповідача на рахунки, відкриті в державних банківських установах, в строк до 19.06.2015 р. Позивач звернувся до відповідача з вимогою повернення вкладу, проте, відповіді не отримав, вклад не повернуто. Позивач зазначає, що не укладав би договір з банком, якби знав про несплату боргу НАК "Нафтогаз України" та вважає, що це є зміною істотних обставин укладеного спірного договору і є підставою для розірвання договору з підстав, передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України.

Частиною першою ст. 652 Цивільного кодексу України, передбачено, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною другою ст. 652 Цивільного кодексу України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції встановив, що згідно акту звірки розрахунків станом на 01.05.2015 р. у НАК"Нафтогаз України" існувала заборгованість перед позивачем у розмірі 3314597128,60 грн., що свідчить про обізнаність позивача на момент укладення договору банківського вкладу про невиконання НАК"Нафтогаз України" зобов'язань з оплати поставленого ним природного газу на значну суму; внесені зміни до Податкового кодексу України (2755-17) щодо збільшення розміру податкового навантаження на позивача внаслідок збільшення ставки рентної плати для природного газу, видобутого з покладів до 5000 метрів Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України" № 211-VІІІ від 02.03.2015 р. (211-19) , які почали діяти з 01.04.2015 р., тобто до моменту укладення сторонами 27.05.2015 р. договору банківського вкладу, про що, укладаючи спірний договір, позивач мав знати; листи НАК "Нафтогаз України" щодо переведення підприємства позивача на обслуговування (розрахунково-касове, розміщення депозитів, зарплатні проекти тощо) до вітчизняних державних системно важливих банківських установ, направлені на підставі доручення Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 01/13-0770 від 08.04.2015 р., тобто на момент укладення договору банківського вкладу (27.05.2015 р.) доручення існувало, позивач знав або міг знати про вимоги, викладені у вказаному дорученні.

Врахував вищевикладені обставини справи, вірно встановлені судами попередніх інстанцій на підставі здійсненого аналізу наявних матеріалів справи згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, вказав про не доведення позивачем суду, що при укладенні договору банківського вкладу він виходив з того, що зазначена ним зміна обставин не настане, що він намагався усунути причини, що зумовили зміну обставин після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, а також врахував, що виконання позивачем обов'язків по переданню відповідачу грошових коштів за вказаним договором не позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, виконання сторонами своїх обов'язків за вказаним договором не порушує співвідношення майнових інтересів сторін, суди попередніх інстанцій, зазначив про не доведення позивачем наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, дійшли вірного висновку про відсутність підстав для розірвання договору банківського вкладу № 55/25 УГВ 10997/19-15 від 27.05.2015 р. укладеного між сторонами у даній справі, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій відповідають правовим висновкам Верховного Суду України викладеним в постанові від 23.05.2011 р. у справі № 53/325-09, відповідно до яких закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Згідно з ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Виходячи з повноважень, визначених ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції, перевірив правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.