головуючого Гончарука П.А. суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач) за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дім" на рішення та постанову Господарського суду Закарпатської області від 08 липня 2015 року Львівського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2015 року у справі № 907/508/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дім" до приватного будівельно - виробничого підприємства "Будінвест" про стягнення 16 166,40 грн

У травні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахування заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 16 166,40 грн, з яких 8 895,87 грн - основний борг, 1 713,34 грн - пеня, 5 557,19 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.07.2015 (суддя - Івашкович І.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 (головуючий - Кравчук Н.М., судді - Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.), позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного будівельно - виробничого підприємства "Будінвест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дім" 3 396,42 грн, з яких 1 630,35 грн - основний борг за оренду нежилого приміщення, 1 452,06 грн інфляційних втрат, 314,01 грн пені та судові витрати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 01.11.2013 між ТОВ "Дім" (орендодавець) та ПБВП "Будінвест" (орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою: м. Ужгород, пр-т. Свободи, 42, загальною площею 50 м2 для використання під офіс.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що орендна плата становить 1 000,00 грн та додатково оплата за електроенергію.

Відповідно до п. 2.2. договору сторони допускають можливість коригування вартості орендної плати у зв'язку з високими темпами інфляції та іншими факторами.

Орендна плата вноситься безготівково на розрахунковий рахунок або в касу не пізніше 15 числа місяця, що передує звітному (п. 2.3. договору).

Згідно з п. 7.1. договору він діє з 01.11.2013 по 31.10.2014.

Як встановлено судами, договір оренди від 01.11.2013 було достроково розірвано за домовленістю сторін. Відповідачем було звільнено приміщення, що знаходиться за адресою: пр. Свободи, 42, загальною площею 50 кв.м. та за актом приймання-передачі приміщення від 01.09.2014 було передано позивачу в задовільному стані.

На виконання умов договору, між сторонами були підписані щомісячні акти приймання-передачі, на загальну суму 12 630,35 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором, з оплати виконав частково, на суму 11 000,00 грн, що підтверджується платіжними доручення № 76 від 18.07.2014, № 46 від 10.10.2014 та № 58 від 30.10.2014.

03.03.2015 ТОВ "Дім" надіслало на адресу ПБВП "Будінвест" претензію про сплату 8 895,87 грн, однак вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Предметом спору є стягнення з відповідача 8 895,87 грн заборгованості з орендної плати, 5 557,19 грн інфляційних втрат за період з травня 2014 р. по квітень 2015 р. та 1 713,34 грн пені.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно з пунктом 1 частини 2 ст. 11 ЦК України, є договір який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні норми містяться і в ст. 193 ГК України.

Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором оренди належним чином не виконав, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача 1 630,35 грн основного боргу.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 7 265,52 грн, то вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судами, позивач обґрунтував свої вимоги щодо стягнення 7 265,52 грн тим, що відповідач визнав заборгованість в розмірі 14 895,87 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2014 та зобов'язанням на погашення заборгованості з оренди станом на 01.09.2014 згідно з графіка на загальну суму 14 895,87 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним є документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

До первинних документів слід віднести господарський договір і похідні документи, що підтверджують його виконання (акти прийому - передачі товару, розрахункову документацію і т. д.).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону до первинних документів належать документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. При цьому, вони повинні містити певний перелік даних, які включають в себе, серед іншого, зміст та обсяг господарської операції.

Акт звірки за правовою природою не вважається документом, що має юридичну силу доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Акт звірки розрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами, а не господарські операції, відповідно сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами (договором, накладними, рахунками тощо).

Отже, господарські суди прийшли до правомірного висновку, що акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2014 та зобов'язання на погашення заборгованості з орендної плати станом на 01.09.2014 (яке не є згідно з ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків) не є належними доказами, що підтверджують наявність у відповідача заборгованості згідно з договором оренди нежилого приміщення від 01.11.2013, а тому суди правомірно відмовили у стягненні 7 265,52 грн.

Разом з тим, як правильно встановлено судами, загальний розмір орендних платежів за договором складає 12 630,35 грн, тобто суму, меншу, ніж розмір вказаної заборгованості позивачем.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 2.4. договору встановлено, що орендар зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у випадку прострочення сплати орендної плати.

Здійснивши перерахунок пені, господарські суди прийшли до обґрунтованого висновку про наявність підстав для її часткового задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача її у розмірі 314,01 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати, господарські суди, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, прийшли до правильного висновку про часткове їх задоволення та стягнення з відповідача 1 452,06 грн інфляційних втрат.

Правильними є висновки судів про безпідставність посилання позивача на укладений між сторонами договір № 5 про спільну діяльність від 01.02.2007, як на підставу для стягнення з відповідача заборгованості у цій справі, адже вказаний договір не був підставою позову у цій справі і спір щодо його належного виконання відповідачем може бути предметом іншого судового розгляду.

Також суди прийшли до правомірного висновку, що надане позивачем клопотання про вихід судом за межі позовних вимог зводиться до стягнення заборгованості за іншим договором, тобто до розгляду та вирішення судом іншого спору і доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Також є безпідставними і спростовуються матеріалами справи доводи позивача про визнання відповідачем позову.

Решта доводів касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дім" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 08 липня 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2015 року у справі за № 907/508/15 - без змін.